Вікіпедія

Чорнобильська катастрофа: відмінності між версіями

Інтерактивний перегляд історії
(Переглянути усі неперевірені зміни)
[перевірена версія][перевірена версія]
← Попереднє редагуванняНаступне редагування →
Вилучено вміст Додано вміст
ВізуальнийВікірозмітка
Мітки: Редагування з мобільного пристрою Редагування з мобільної програмки Редагування з додатка Android
правопис
Рядок 49:
Після досягнення 200 МВт були включені два додаткові насоси, які мали служити навантаженням для генераторів під час експерименту. Величина потоку води через активну зону на деякий час перевищила допустиме значення. В цей час для підтримки потужності операторам довелося ще більше підняти стержні. При цьому, оперативний запас реактивності виявився нижчим за допустимий, але персонал реактора про це не знав.
 
О 1:23:04 почався експеримент. У цей момент жодних сигналів про несправності або про нестабільний стан реактора не було. Через зниження обертів насосів, підключених до «вибігаючого» генератора і позитивного парового коефіцієнта реактивності, почалася тенденція до збільшення потужності (вводилася позитивна реактивність), проте система управління успішно цьому протидіяла. О 1:23:40 оператор натиснув кнопку [[аварійний захист|аварійного захисту]]. Точна причина цієї дії оператора невідома, існує думка, що це було зроблено у відповідь на швидке зростання потужності. Проте [[Дятлов Анатолій Степанович|Анатолій Дятлов]] (заступник головного інженера станції з експлуатації, що знаходивсябули у момент аварії в приміщенні пульта управління 4-им енергоблоком) стверджує в своїй книзі, що це було передбачено раніше на інструктажі і зроблено в штатному (а не аварійному) режимі для глушіння реактора разом з початком випробувань з «вибігу» турбіни, після того, як стержні автоматичного регулювальника потужності підійшли до низу активної зони. Системи контролю реактора також не зафіксували зростання потужності аж до включення аварійного захисту.
 
Керуючі і аварійні стержні почали рухатися вниз, занурюючись в [[Активна зона|активну зону реактора]], але через декілька секунд теплова потужність реактора стрибком зросла до невідомо великої величини (потужність зашкалювала на всіх вимірювальних приладах). Сталися два вибухи з інтервалом в декілька секунд, в результаті яких реактор був зруйнований. Про точну послідовність процесів, які привелипризвели до вибухів, не існує точних даних. Загально визнано, що спочатку стався [[неконтрольований розгін реактора]], в результаті якого було зруйновано декілька [[Тепловидільний елемент|ТВЕЛів]]. Це викликало порушення герметичності технологічних каналів, в яких були розташовані ці ТВЕЛи знаходилися. [[Пара]] з пошкоджених каналів потрапила в міжканальний реакторний простір. В результаті там різко зріс тиск, що викликало відрив і підйом верхньої плити реактора, крізь яку проходять всі технологічні канали. Це призвело до масового руйнування каналів, скипанню одночасно у всьому об'ємі активної зони і викиду пари назовні — це був перший вибух (паровий).
 
Щодо подальшого протікання аварійного процесу і природи другого вибуху, що повністю зруйнував реактор, немає об'єктивних зареєстрованих даних і можливі лише гіпотези. За однією з них, це вибух хімічної природи, тобто вибух [[Водень|водню]], який утворився в реакторі при високій температурі в результаті [[Пароцирконієва реакція|пароцирконієвої реакції]] і ряду інших процесів. За іншою гіпотезою, це вибух [[Ядерний вибух|ядерної природи]]<ref>[http://nsu.ru/materials/ssl/text/metodics/andreev.html ''Чернобыльские зарисовки''] Ю.&nbsp;Б.&nbsp;Андреев {{ref-ru}}</ref>, тобто тепловий вибух реактора в результаті його розгону на швидких нейтронах, викликаного повним зневодненням активної зони. Великий позитивний паровий коефіцієнт реактивності робить таку версію аварії цілком вірогідною. Нарешті, існує версія, що другий вибух&nbsp;— теж паровий, тобто продовження першого; за цією версією всі руйнування викликав потік пари, викинувши з шахти значну частину [[графіт]]у і палива. А піротехнічні ефекти у вигляді «феєрверку» вилітаючих, розпечених фрагментів, які спостерігали очевидці, це результат «виникнення [[Пароцирконієва реакція|пароцирконієвої]] та інших хімічних екзотермічних реакцій»<ref name=expert>Інформація про аварію на Чорнобильській АЕС і її наслідки, підготовлена для Магате". «Атомная енергия», №&nbsp;5, листопад 1986&nbsp;р.{{ref-ru}}</ref>.
Рядок 82:
 
==== Позитивний паровий коефіцієнт реактивності ====
Під час роботи реактора через активну зону прокачується вода, яка використовується як теплоносій. Усередині реактора вона кипить, частково перетворюючись на пару. Реактор мав позитивний [[паровий коефіцієнт реактивності]], тобто чим більше пари, тим більше потужність, що виділяється за рахунок ядерних реакцій. На малій потужності, на якій працював енергоблок під час експерименту, дія позитивного парового коефіцієнта не компенсувалася іншими явищами, що впливають на реактивність, і реактор мав позитивний [[потужнісний коефіцієнт реактивності]]. Це означає, що існував [[Зворотний зв'язок|додатний зворотний зв'язок]]&nbsp;— зростання потужності викликало такі процеси в активній зоні, які приводилипризводили до ще більшого зростання потужності. Це робило реактор нестабільним і небезпечним. Крім того, оператори не були проінформовані про те, що на низьких потужностях може виникнути позитивний зворотній зв'язок.
 
==== «Кінцевий ефект» ====
Ще небезпечнішою була помилка в конструкції керувальних стрижнів. Для керування потужністю ядерної реакції в активну зону вводяться стрижні, що містять речовину, що поглинає [[нейтрон]]и. Коли стрижень виведений з активної зони, в каналі залишається [[вода]], яка теж поглинає нейтрони. Для того, щоб усунути негативний вплив цієї води, в РБМК під стрижнями знаходилисябули розташовані витискувачі з [[графіт]]у. Але при повністю піднятому стрижні під витискувачем залишався стовп води висотою 1,5 метра. (Скорочений на 1,5 метрів витискувач використовувався з економічних причин&nbsp;— він робив можливим зменшити висоту підреакторного приміщення.)
 
При русі стрижня з верхнього положення, у верхню частину зони входить поглинач і вносить негативну [[реактивність]], а в нижній частині каналу графітовий витискувач заміщає воду і вносить позитивну реактивність. У момент аварії нейтронне поле мало провал в середині активної зони і два максимуми&nbsp;— у верхній і нижній її частині. При такому розподілі поля, сумарна реактивність, що вноситься стрижнями, протягом перших трьох секунд руху була позитивною. Це так званий «[[Кінцевий ефект]]», унаслідок якого спрацьовування аварійного захисту в перші секунди збільшувало потужність, замість того щоб одразу зупинити реактор.
Рядок 101:
Тепер при аналізі дій персоналу основна увага приділяється не конкретним порушенням, а низькій «культурі безпеки». Слід зазначити, що саме це поняття фахівці з ядерної безпеки почали використовувати лише після Чорнобильської аварії. Звинувачення відноситься не лише до операторів, але і до проектувальників реактора, керівництву АЕС і таке інше. Експерти вказують на такі приклади недостатньої уваги до питань безпеки:
* після відключення системи аварійного охолоджування реактора (САОР) [[25 квітня]] від диспетчера «[[Київенерго]]» було отримано вказівку відкласти зупинку енергоблоку, і реактор декілька годин працював з відключеною САОР. Персонал не мав можливості знов увімкнути САОР (для цього потрібно було вручну відкрити декілька клапанів, а це зайняло б кілька годин<ref>[[Щербак Юрій Миколайович]] [http://x-libri.ru/elib/sherb000/00000017.htm Чернобыль]{{ref-ru}}</ref>), проте з точки зору безпеки, реактор слід було зупинити, не зважаючи на вимогу «Київенерго».
* [[25 квітня]] протягом декількох годин оперативний запас реактивності (ОЗР), за вимірами, був менший дозволеного (у цих вимірах, можливо, була помилка, про яку персонал знав; реальне значення було в дозволених межах.<ref name=djatlov>А.&nbsp;С.&nbsp;Дятлов. [http://fictionbook.ru/author/dyatlov_anatoliyi_stepanovich/chernobiyl_kak_yeto_biylo/dyatlov_chernobiyl_kak_yeto_biylo.html Чернобыль. Как это было.]{{ref-ru}}</ref>) [[26 квітня]], безпосередньо перед аварією, ОЗР також (на короткий час) був меншим дозволеного. Останнє стало однією з головних причин аварії. Експерти МАГАТЕ відзначають, що оператори реактора не знали про важливість цього параметра. До аварії вважалося, що обмеження, встановлені в регламенті експлуатації, пов'язані з необхідністю підтримки рівномірного енерговиділення у всій активній зоні. Хоча розробникам реактора було відомо (з аналізу даних, отриманих на [[Ігналінська АЕС|Ігналінській АЕС]]), що при малому запасі реактивності, спрацьовування захисту може приводитипризводити до зростання потужності, відповідні зміни так і не були внесені до інструкцій. Крім того, не було засобів для оперативного контролю цього параметра. Значення, що порушують регламент, були набуті з розрахунків, зроблених вже після аварії на підставі параметрів, записаних реєструвальною апаратурою;
* після падіння потужності персонал відхилився від ухваленої програми і на свій розсуд вирішив не піднімати потужність до наказаних 700 Мвт. За словами А.&nbsp;С.&nbsp;Дятлова<ref name=djatlov /> це було зроблено за пропозицією начальника зміни блоку [[Акімов Олександр Федорович|Акімова]]. Дятлов, як керівник випробувань, погодився з пропозицією, оскільки в регламенті, що діяв у той час, не було заборони на роботу на такій потужності, а для випробувань велика потужність була не потрібна. Експерти МАГАТЕ вважають, що будь-яке відхилення від заздалегідь складеної програми випробувань, навіть в рамках регламенту, неприпустиме.
 
Рядок 113:
* створювалися умови для збільшення потужності в перші секунди після спрацьовування аварійного захисту, завдяки «[[Кінцевий ефект|кінцевому ефекту»]] стрижнів.
 
Персонал станції, мабуть, знав лише про першу з них; ні про небезпечне збільшення парового коефіцієнта, ні про кінцевий ефект в документах, що діяли у той час, нічого не вказувалося. Слід зазначити, що немає прямого зв'язку між проявом кінцевого ефекту і оперативним запасом реактивності. Загроза цього ефекту виникає, коли велика кількість керуючих стрижнів, знаходитьсяперебуває в крайніх верхніх положеннях. Це можливо лише коли ОЗР малий, проте, при одному і тому ж ОЗР можна розташувати стрижні по-різному&nbsp;— отже різна кількість стрижнів опиниться в небезпечному положенні. У регламенті були відсутні обмеження на максимальне число повністю витягнутих стрижнів.
 
Таким чином, персоналу не було відомо про дійсні небезпеки, пов'язані з роботою при низькому запасі реактивності. Крім того, проектом не були передбачені адекватні засоби для виміру ОЗР. Не зважаючи на величезну важливість цього параметра на пульті не було індикатора, який би безперервно його показував. Зазвичай оператор отримував останнє значення лише при роздруківці, яку йому приносили двічі в годину; була, також, можливість дати завдання ЕОМ на розрахунок поточного значення, цей розрахунок тривав декілька хвилин.
Рядок 120:
 
=== Альтернативні версії ===
В різний час висувалися різні версії для пояснення причин чорнобильської аварії. Фахівці пропонували різні гіпотези про те, що призвело до стрибка потужності. Серед причин називалися: так званий «зрив» циркуляційних насосів (порушення їх роботи в результаті [[Кавітація|кавітації]]), викликаний перевищенням допустимої витрати води, розрив трубопроводів великого перетину та інші. Розглядалися також різні сценарії того, як конкретно розвивалися процеси, що привелипризвели до руйнування реактора після стрибка потужності, і що відбувалося з паливом після цього. Деякі з версій були спростовані дослідженнями, проведеними в подальші роки, інші залишаються актуальними досі. Хоча серед фахівців існує [[консенсус]] з питання про головні причини аварії, деякі деталі до нашого часу залишаються неясними. Були також версії, причинами вибуху в яких є локальний [[землетрус]], [[диверсія]] тощо.
 
== Наслідки аварії ==
Рядок 141:
 
=== Поширення радіації ===
Після аварії утворилася радіоактивна хмара, яка накрила не лише сучасну Україну, Білорусь та Росію, які знаходилисярозташовані поблизу ЧАЕС, але й і [[Східна Фракія|Східну Фракію]], [[Соціалістична Федеративна Республіка Югославія|Югославію]], [[Народна Республіка Болгарія|Болгарію]], [[Греція|Грецію]], [[Соціалістична Республіка Румунія|Румунію]], [[Литовська РСР|Литовську РСР]], [[Естонська РСР|Естонську РСР]], [[Латвійська РСР|Латвійську РСР]], [[Фінляндія|Фінляндію]], [[Данія|Данію]], [[Норвегія|Норвегію]], [[Швеція|Швецію]], [[Австрія|Австрію]], [[Угорська Народна Республіка|Угорщину]], [[Чехословацька Соціалістична Республіка|Чехословаччину]], [[Нідерланди]], [[Бельгія|Бельгію]], [[Польська Народна Республіка|Польщу]], [[Швейцарія|Швейцарію]], [[Німеччина|Німеччину]], [[Італія|Італію]], [[Ірландія|Ірландію]], [[Франція|Францію]] (разом з [[Корсика|Корсикою]]<ref>[http://rfi.fr/actufr/articles/076/article_43250.asp Стаття ''Tchernobyl, 20 ans après'' 2006-04-24 з сайту rfi.fr]</ref>), [[Велика Британія|Велику Британію]] та [[Мен (острів)|острів Мен]]<ref name="TORCH">[http://greens-efa.org/cms/topics/dokbin/118/118559.torch_executive_summary@en.pdf TORCH report executive summary.] Квітень 2006 (сторінка№&nbsp;3){{ref-en}}</ref><ref>Стаття [http://irsn.org/index.php?position=lecons_tchernobyl_panache_radioactif_anim_flash ''Les leçons de Tchernobyl''] 2006-12-16{{ref-fr}}</ref>.
 
Інформація про радіацію прийшла не з [[Союз Радянських Соціалістичних Республік|СРСР]], як мало б бути, а з {{не перекладено|Форсмаркська АЕС|Форсмаркської АЕС|sv|Forsmarks kärnkraftverk}}) (1100&nbsp;км від місця аварії) в Швеції, коли на одязі співробітників [[27 квітня]] було знайдено радіоактивні частинки<ref>{{cite book | first = Richard Francis | last = Mould | title = Chernobyl Record: The Definitive History of the Chernobyl Catastrophe | isbn = 0-750-306-70X | publisher = CRC Press | year = 2000 | pages = p. 48}}{{ref-en}}</ref>. Після пошуків витоку радіації на самій АЕС, стало зрозуміло, що в західній частині СРСР існує серйозна ядерна проблема. Підвищення рівня радіації також було зафіксовано у Фінляндії, але страйк державної цивільної служби затримав відповідь і публікацію<ref>[http://stuk.fi/julkaisut/stuk-a/stuk-a217-s.1-198.pdf Ympäristön Radioaktiivisuus Suomessa&nbsp;— 20 Vuotta Tshernobylista]{{ref-en}}</ref>.
Рядок 195:
[[Файл:Ліквідатори наслідків аварії на ЧАЕС.jpg|thumb|250px|Група ліквідаторів у захисних костюмах]]
[[Файл:Перепустка в Чорнобиль.jpg|thumb|250px|Перепустка в Чорнобильську зону [[Плющ Іван Степанович|Івана Плюща]], начальника Цивільної оборони Київської області]]
Після оцінки масштабів радіоактивного забруднення стало зрозуміло, що необхідна евакуація міста [[Прип'ять (місто)|Прип'ять]]. Евакуація була запланована на [[26 квітня]], але її затримали за рішенням уряду [[Союз Радянських Соціалістичних Республік|СРСР]] та [[Центральний Комітет Комуністичної партії Радянського Союзу|ЦК КПРС]]<ref name=dopovid1>[http://mns.gov.ua/chornobyl/20_year/03/n_report_UA.pdf Національна доповідь «20 років Чорнобильської катастрофи: погляд в майбутнє» (сторінка 8)]</ref> і почали лише [[27 квітня]] [[1986]] року в 14:00. Це стало явною помилкою, оскільки цього дня [[вітер]] дув у напрямку міста, яке знаходилосярозкинулося за 4 кілометри від ЧАЕС. Сосновий бір, який знаходивсярозташований між містом і ЧАЕС під дією радіації перетворився на «[[Рудий ліс]]». Сосна гине при дозі в 10 Гр, 50&nbsp;% летальність в людини наступає при дозі в 4 Гр<ref name=dopovid1 />. Для зменшення обсяг багажу, жителям сказали, що евакуація тимчасова (близько трьох днів). В результаті чого в [[Чорнобильська зона відчуження|30 кілометровій зоні]] і досі є особисті речі місцевих мешканців. Станом на [[28 квітня]] евакуація Прип'яті була майже повністю завершена. Евакуйовано більше 44,5 тисяч осіб в [[Іванківський район|Іванківський]] та [[Поліський район]]и, близько 1000 виїхало до родичів та знайомих в інші області. У місті залишилося близько 5000 осіб, для проведення невідкладних робіт. Рівень радіації коливався від 30 до 2600 мкР/сек<ref>[http://sbu.gov.ua/sbu/doccatalog%5Cdocument?id=41880 Інформаційне повідомлення КДБ УРСР до ЦК КПУ про вибух 4-го енергоблока Чорнобильської АЕС. 28 квітня 1986 року. Сайт СБУ]</ref>.
 
Попри це, ні [[26 квітня|26]], ні [[27 квітня]] населення не попередили про небезпеку і не надали жодних рекомендацій про те, як слід поводитися, щоб зменшити вплив радіоактивного випромінювання. Перше офіційне повідомлення було зроблене на телебаченні лише [[28 квітня]] під тиском обставин та міжнародної спільноти (в зв'язку з повідомленнями зі Швеції), але і воно містило дуже мало інформації про те, що сталося і створювалося враження, що будь-яка загроза локалізована, хоча це було не так.
Рядок 238:
В результаті аварії з сільськогосподарського користування виведено близько 5&nbsp;млн га земель, довкола АЕС створено 30-кілометрову зону відчуження, знищені і поховані (закопані важкою технікою) сотні дрібних [[населений пункт|населених пунктів]].
 
Перед аварією в реакторі четвертого блоку знаходилосяперебувало 180—190 [[тонна|тонн]] ядерного палива ([[Діоксид урану|діоксиду урану]]). За оцінками, які в наш час{{коли}} вважаються найбільш достовірними, в навколишнє середовище було викинуто від 5 до 30&nbsp;% від цієї кількості. Деякі дослідники ставлять під сумнів ці дані, посилаючись на наявні фотографії і спостереження очевидців, які показують, що реактор практично порожній. Слід, проте, враховувати, що об'єм 180 тонн діоксиду урану становить лише незначну частину від об'єму реактора. Реактор в основному був заповнений графітом; вважається, що він згорів в перші дні після аварії. Крім того, частина вмісту реактора розплавилася і перемістилася через розломи внизу корпусу реактора за його межі.
 
Окрім палива, в активній зоні у момент аварії містилися продукти ділення і трансуранові елементи&nbsp;— різні радіоактивні ізотопи, що накопичилися під час роботи реактора. Саме вони становлять найбільшу радіаційну небезпеку. Велика їх частина залишилася усередині реактора, але найбільш леткі речовини були викинуті назовні, у тому числі:
Рядок 281:
Також наголошується, що підвищений рівень захворюваності серед людей, що не брали участь безпосередньо в ліквідації аварії, а переселених із зони відчуження в інші місця, не пов'язаний безпосередньо з опроміненням (у цих категоріях відмічається дещо підвищена захворюваність серцево-судинної системи, порушення обміну речовин, нервові хвороби і інші захворювання, що не викликаються опроміненням), а викликаний стресами, пов'язаними з самим фактом переселення, втратою майна, соціальними негараздами, страхом перед радіацією.
 
Враховуючи велику кількість людей, що живуть в областях, постраждалих від радіоактивних забруднень, навіть невелика різниця в оцінці ризику захворювання можутьможе привестипризвести до великої різниці в оцінці очікуваної кількості хворих. Ґрінпіс і ряд інших громадських організацій наполягають на необхідності враховувати вплив аварії на здоров'ї населення і в інших країнах. Ще нижчі дози опромінення ускладнюють здобуття статистично достовірних результатів і роблять такі оцінки неточними.
 
==== Дози опромінення ====
Рядок 288:
На момент аварії на ЧАЕС було 2 дозиметра, кожен на 1000 Рентген. Але внаслідок аварії один був зруйнований, а інший після ввімкнення виявився не робочим. Всі інші дозиметри мали ліміт в 0.001 Р/сек. Тому працівники могли визначити максимальний рівень радіації в 3.6 Р/год, справжні ж рівні радіації в окремих місцях перевищували даний в 5600 разів.
 
Найбільші дози отримали приблизно 1000 осіб, щоякі знаходилисяперебували поряд з реактором у момент вибуху і що брали участь в аварійних роботах в перші дні після нього. Точних даних про розмір доз немає з відомих причин, але в будь-якому випадку вони виявилися найбільшими серед усіх осіб, які брали участь в ліквідації або постраждали внаслідок аварії. Число ліквідаторів, які отримали дози більше лімітованих є незначною. Ліміт у [[1986]] році був 250 [[зіверт|мЗв]] і в наступні роки на рівні 100 та 50 мЗв<ref name=likvid>[http://mns.gov.ua/chornobyl/20_year/03/n_report_UA.pdf Національна доповідь «20 років Чорнобильської катастрофи: погляд в майбутнє» ''3.1.1. Стан інформації про дози опромінення учасників ЛНА'' (Сторінка 35)]</ref>. Вимірювання отриманих доз для ліквідаторів виконували різні служби і достовірність отриманих даних є різною. Показовою є фальсифікація даних про опромінення серед військовослужбовців для приведення у відповідність до діючих лімітів у 250, 100 та 50 мЗв<ref name=likvid />.
 
Багато місцевих жителів в перші тижні після аварії споживали продукти, забруднені радіоактивним [[Йод|йодом-131]]. Йод накопичувався в [[Щитоподібна залоза|щитоподібній залозі]], і це призвело до великих доз опромінення на цей орган, окрім дози на все тіло, отриманої за рахунок зовнішнього випромінювання і випромінювання інших радіонуклідів, що потрапили всередину організму. Для жителів Прип'яті ці дози були менші завдяки вживанню препаратів, в складі яких є йод, в інших районах така профілактика не проводилася. Слід зазначити, що для населення сіл 30 кілометрової зони, які були евакуйовані пізніше, рівень внутрішнього опромінення був до 4 разів вищий від зовнішнього<ref name=zovnopr>[http://mns.gov.ua/chornobyl/20_year/03/n_report_UA.pdf Національна доповідь «20 років Чорнобильської катастрофи: погляд в майбутнє» ''3.2.2. Дози внутрішнього опромінення'' (Сторінка 38)]</ref>.
Рядок 347:
Після аварії на четвертому енергоблоці робота електростанції була припинена через небезпечну радіаційну обстановку. Проте вже в жовтні [[1986]] року, після масштабних робіт з дезактивації території і споруди «саркофага», перший та другий енергоблоки були знов уведені в дію, у грудні [[1987]] року відновлено роботу третього.
 
У [[1991]] роціроку на другому енергоблоці спалахнула пожежа, і в жовтні цього ж року реактор повністю виведений з експлуатації. У грудні [[1995]] року підписано меморандум про взаєморозуміння між Урядом України і урядами країн «[[Велика вісімка|великої сімки»]] і Комісією [[Європейський Союз|Європейського Союзу]], згідно з яким почалася розробка програми повного закриття станції до [[2000]] року. [[15 грудня]] [[2000]] року назавжди зупинений реактор останнього, третього, енергоблока.
 
[[Укриття (ЧАЕС)|Саркофаг, побудований над четвертим енергоблоком]], що вибухнув, поступово руйнується. Небезпека, в разі його обвалення, в основному визначається тим, як багато радіоактивних речовин знаходитьсяперебуває усередині. За офіційними даними, ця цифра досягає 95&nbsp;% від тієї кількості, яка була на момент аварії. Якщо ця оцінка вірна, то руйнування укриття може привестипризвести до дуже великих викидів. У березні [[2004]] року [[Європейський банк реконструкції та розвитку]] оголосив тендер на проектування, будівництво і введення в експлуатацію нового саркофага для ЧАЕС. Переможцем тендеру в серпні 2007 року була визнана компанія NOVARKA, спільне підприємство французьких компаній Vinci Construction Grands Projets і BOUYGUES.<ref>[http://newsru.com/finance/17sep2007/chernobyl.html Новий саркофаг для ЧАЕС побудують французи за 505 мільйонів €{{ref-ru}}]</ref>. Планується збудувати так звану «Арку», яка накриє сучасний [[Новий чорнобильський саркофаг|об'єкт «Укриття»]]<ref>[http://chnpp.atom.gov.ua/photo/arka.jpg Зображення Арки на сайті ЧАЕС]</ref>. Фінансування проекту, яке забезпечують міжнародні донори, переважно [[ЄБРР]], [[Європейська комісія]] та [[США]], після його завершення, яке заплановане на листопад [[2016]] року, міжнародна участь не передбачається, [[Україна]] буде змушена самостійно розробити національну стратегію управління ядерним відходами на наступні десятиліття<ref>[http://bbc.com/ukrainian/press_review/2016/04/160426_foreign_press_vs Washington Post: Україні потрібна стратегія щодо ядерних відходів] ''Управління відходами: дороге задоволення''</ref>.
 
Зараз особливої популярності набувають екскурсійні поїздки в 30 кілометрову зону.<ref>[http://web.archive.org/web/20170101220512/http://archive.kontrakty.ua/gc/2006/20/20-turizm-v-zone.html?lang=ua Крапивенко Д. ''Туризм у зоні''. Український діловий тижневик «Контракти» №&nbsp;20 від 15-05-2006]</ref>
Рядок 441:
* Мирний С. «[[Ліквідатори. Чорнобильська комедія]]». Ранок 27 квітня 1986 року. Жителі містечка Прип'ять готуються до першотравневих свят, але в цей час в місто втягуються колони автобусів. Починається загальний евакуація Чорнобильської Зони, яка змінює життя головних героїв.
* Одинець М. «Чорнобиль: дні випробувань». Вірші, нариси, оповідання, уривки з романів і повістей, інтерв'ю. Зібрані разом, ці документальні та художні твори складають зміст збірника «Чорнобиль. Дні випробувань».
* Орел Е. «[[Чорно-білий Чорнобиль]]». На момент аварії на Чорнобильській АЕС Євген Орел жив в м Прип'ять і працював в міському фінансовому відділі. «Чорно-білий Чорнобиль» написаний на основі авторських вражень і знаходитьсяперебуває на стику документальної повісті та публіцистики.
* Сирота Л. «Прип'ятський синдром». Місто прокинулось сонячним ранком, ще не знаючи, що через кілька днів ці зелені вулиці стануть зоною смерті. Ірину евакуювали з Прип'яті, і незабаром невидима смерть почала забирати друзів, знайомих. Вона зазнала людську «зону відчуження»: байдужість чиновників, цинізм офіційної медицини та відчуття втрати.
 
Отримано з https://uk.wikipedia.org/wiki/Чорнобильська_катастрофа