Матушевський Борис Федорович: відмінності між версіями
| [неперевірена версія] | [перевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
Рядок 36:
[[1929]] р. у справі вигаданої в надрах [[Об'єднане державне політичне управління|ОДПУ]] [[Українська Радянська Соціалістична Республіка|Української СРР]] міфічної [[Процес Спілки визволення України|«Спілки визволення України»]] ув’язнений на 5 років та відсидів у політичному ізоляторі в [[Ярославль|Ярославлі]] (разом з ним там були літературознавці [[Єфремов Сергій Олександрович|Сергій Єфремов]], [[Ніковський Андрій Васильович|Андрій Ніковський]] та інші діячі української науки і культури).
Після повернення за допомогою доброї знайомої своєї матері [[Косач-Борисова Ізидора Петрівна|Ізидори Косач-Борисової]] отримав у [[Біла Церква|Білій Церкві]] паспорт, виїхав з України й оселився в м. Хібіногорську (нині м. [[Кіровськ (Ленінградська область)|Кіровськ]]) [[Ленінградська область|Ленінградської області]], куди мати часто надсилає синові українську націоналістичну літературу, ноти, пісні, вирізки з українських газет. Через Бориса відбувається зв'язок із засланою на [[Соловецькі острови|Соловки]] українською інтелігенцією, зокрема, через сина [[Матушевська Віра Олександрівна|Віра Олександрівна]] передавала видання [[ВУАМЛІН|ВУАМЛІНу]] «Українська історія» для написання праці з історії [[Голоскевич Григорій Костянтинович|Г.
[[1938]] року був заарештований вдруге і засланий до [[Карелія|Карелії]]. Звільнившись у [[1940]], в Україну він уже не повернувся: не було до кого.
| |||