Відмінності між версіями «Спілка української молоді»

(уточнення, зовнішні посилання, джерела)
== Історія ==
 
Спілка заснована [[Микола Павлушков|Миколою Павлушковим]] [[1925]] року. До її лав належали [[ЮрійБобир|Юрій&nbsp;Бобир]], Г.&nbsp;Слободяник, П.&nbsp;Нечипайло, Борис та Василь Матушевські, Володимр Юркевич, Данило Кикоть, Олена Буртан та ін. Відновила свою діяльність після Другої світової війни на еміграції.<ref>[http://ukrainianworldcongress.org/committees/KUMO/index_ua.html Світові організації, що входять в КУМО]</ref>
 
=== Спілка Української Молоді на еміграції ===
СУМ незабаром став триступневою організацією щодо територіальної структури: по містах існують осередки, які мають свої крайові організації, а центр. керівні й виховні органи пов'язують країни у міжкрайову (світову) структуру. Найвищим органом є конгрес СУМ, що обирає Центр. Управу (до 1958&nbsp;— Центр. Комітет); конгреси СУМ спершу збиралися щороку, а з 1949 кожні три pоки. До жовтня 1973 відбулося 10 конгресів. Головою ЦК у 1946&nbsp;— 49 був М. Сердюк, далі [[Симон Вожаківський|С. Вожаківський]], О. Калиник і М. Філь. З 1958 Центральну Управу очолює О. Коваль. Осідками керівних органів були за чергою: [[Мюнхен]], [[Лондон]] і [[Брюссель]] (з 1958).
 
При ЦК створено 1949 року Виховну Раду, сформовану з старших виховників і педагогів як дорадчий орган. Головами Виховної Ради були: П. Чуйко, М. Кушнір, Д. Чайковський, З. Саган, Б. Стебельський. Довголітніми діячами СУМ, що працювали на різних постах у центр. і крайових органах були: Є. Гановський ([[США]]), Т. Буйняк ([[Канада]]), Я. Деременда (Велика Британія), Г. Ощипко ([[Бельгія]]), [[Володимир Косик|В. Косик]] ([[Франція]]), [[Леник Володимир|В. Леник]] ([[Німеччина]]), О. Чубатий ([[Австралія]]) й ін. З молодшої генерації, вихованої вже в СУМ, увійшли на 10 конгресі до керівних органів: [[Гайдамаха Андрій|А. Гайдамаха]], Й. Рожка, Р. Мірчук, М. Підгірна, Р. Шупер, А. Бандера, М. ЮрківЯроцькаЮрків-Яроцька, Б. Юрків, М. Франкевич та ін. Багато педагогів, культ. і політичних діячів співпрацювало з СУМ гол. як виховники ред. журн., доповідачі і викладачі на різних курсах, вишколах, таборах: П. Башук, Г. Васькович, [[Ващенко Григорій Григорович|Г. Ващенко]], І. Вовчук, П. Кізко, В. Коваль, І. Крушельницький, Р. Малащук, В. Микула, [[Мірчук Петро|П. Мірчук]], [[Леонід Полтава|Л. Полтава]], С. [[Стецько Ярослав|Стецько]], М. Фостун, Д. Штогрин та ін. СУМ співпрацює тісно з укр. церквами і має в окремих країнах, а подекуди в осередках, капеланів. Від Укр. Кат. Церкви ген. капеланом є о. М. Левенець.
 
Організаційна мережа СУМ швидко розрослася: у 1946&nbsp;— 47 у [[Німеччина|Німеччині]] й [[Австрія|Австрії]], а згодом у [[Бельгія|Бельгії]] (з 1947), [[Велика Британія|Великій Британії]] та [[Канада|Канаді]] (з 1948), у [[США]] (з [[1949]]), [[Франція|Франції]], [[Австралія|Австралії]], [[Аргентина|Аргентині]], [[Бразилія|Бразилії]], [[Парагвай|Парагваї]] та ін. країнах. [[1952]] СУМ існував у 14 країнах і нараховував понад 8 000 членства. Завдяки посиленій організаційній і виховній праці керівництва СУМ та стабілізації життєвих умов новоприбулих емігрантів у Великій Британії і заокеанських країнах СУМ зріс кількісно і став найчисленнішою організацією молоді. У [[1962]] СУМ мав 10 500 чл. (у тому ч. З 200 старших чл. і 7 300 чл. юнацтва СУМ), 1969.&nbsp;— 13 700 (у тому ч. 4 500 старших чл. і 9 200 юнацтва), що так поділялися по країнах: [[США]]&nbsp;— 1800 старших членів і 3 100 юнацтва, [[Велика Британія]]&nbsp;— 1 000 і 2 400, [[Канада]]&nbsp;— 750 і 2 500, [[Австралія]] 430 і 570, ін. країни&nbsp;— 520 і 630; 1973 заг. кількість чл. 12350 у 10 країнах.
855

редагувань