Пелла (Декаполіс): відмінності між версіями

 

У ранньовізантійський період Пела, яка з 390 року входила до складу нової провінції Палестина Секунда (Палестина ІІ), залишалась одним з основних центрів Зайордання. В цей час тут провадилось активне ремоделювання старої забудови, що призвело до зникнення більшості споруд римського періоду. Натомість з’явились три християнські церкви, а не вершині гори Тель-Хосн розташувалась потужна фортеця. Від останньої зберігся виконаний з каменю перший поверх, тоді як розташована вище цегляна надбудова не дійшла до наших часів. В фортеці стояв кавалерійський загін, про що свідчать численні стайні для коней.

 

У 634 році об’єднані під знаменами ісламу араби почали завоювання Палестини. 23 січня 635-го відбулась [[битва під Пелою]], в якій візантійське військо зазнало поразки та відступило на північ. Міське ополчення замкнулось у Пелі, проте невдовзі здалось завойовникам на умовах збереження майна при виплаті подушної та поземельної податі.

 

Хоча в халіфаті [[Омейядський халіфат|Омейядів]] ставлення до християн було доволі лояльним, проте зміщення торгівельних шляхів призвело до економічного занепаду Пели та, відповідно, скорочення населення. Біля 700 року з ужитку вийшла східна базиліка. Західну базиліку перетворили на стайні. Найдовше в якості місця християнського богослужіння протрималась центральна з церков, проте частину її комплексу відвели під загон для верблюдів. У підсумку все завершилось з катастрофічним землетрусом 747 року, після якого поселення (котре з приходом арабів отримало назву Фахл)  перемістилось на північний захід, де зараз розташоване селище Табакат-аль-Фахл.

Центр еліністичної Пели знаходився у верхній частині Ваді-Джірм, обмеженій з півдня горою Тель-Хосн, з півночі пагорбом, де колись розташовувалось ханаанейське місто Пахіл, та зі сходу горою Джабаль-Абу-ель-Хас. Посеред цієї ваді наявне джерело, а на захід йде пониження в бік долини Йордану. Наразі найкраще збереженими спорудами римських часів тут є невеликий [[Одеон у Пелі|одеон]] (приміщення для виступів та засідань) і руїни бань. Вони залишились лише тому, що під час масштабної перебудови у ранньовізантійський період були інтегровані з комплексом споруд розташованої трохи вище базиліки. Останню зведели на території святилища Серапісу, від якого залишились лише парадні сходи. Наразі відвідувачі можуть побачити в базиліці два ряди колон з [[Коринфський ордер|коринфськими]] капітелями, а перед входом до неї – [[Перистильний двір|перистильний]] (оточений колонадою) майданчик.

 

 

Із зображень на пелійських монетах нам відомо, що в місті знаходились й такі характерні для багатого римського поселення об’єкти, як оточена колонадами центральна вулиця та німфей (монументальний фонтан). Так само на монетах зображений великий храм з гексастильним (шестиколонним) портиком на фасаді, до якого по схилу ведуть високі парадні сходи. Вважається, що він знаходився на вершині гори Тель-Хосн, проте станом на середину 2010-х так і не вдалось знайти сліди цього комплексу (ані самого храму, ані сходів). Тому наразі не виключають, що викарбована на монеті картина є перебільшенням, а зображені на ній сходи – не що інше, як парадний вхід згаданого вище святилища Серапісу.