Відкрити головне меню

Зміни

Виправлено джерел: 11; позначено як недійсні: 0. #IABot (v2.0beta14)
Подальший поштовх до розвитку монастир отримав в VI столітті, коли імператор [[Юстиніан I]] наказав побудувати могутні фортечні стіни, які оточили попередні споруди святої Олени, і церкву, що збереглася досі, а також направив на Синай солдатів для захисту ченців. Про будівництво доби Юстиніана свідчить його сучасник [[Прокопій Кесарійський]].
 
Над головною монастирською брамою зберігся напис: «З фундамента споруджений цей священний монастир на Синайській горі, де [[Бог]] говорив до [[Мойсей|Мойсея]], смиренним царем ромеїв Юстиніаном на вічну згадку про нього і його дружину [[Феодора (свята імператриця)|Феодору]]. Закінчено після тридцятого року царювання його. І поставлено в ньому [[ігумен]]а на ім'я Дула в літо від Адама 6021, від Христа ж 527».<ref>[{{Cite web |url=http://www.pravoslavie.ru/cgi-bin/sykon/client/display.pl?sid=343&did=613&do_action=viewdoc |title=Православні святині Сходу. Паломництво на Синай] |accessdate=1 грудень 2009 |archiveurl=https://web.archive.org/web/20040828042857/http://pravoslavie.ru/cgi-bin/sykon/client/display.pl?sid=343&did=613&do_action=viewdoc |archivedate=28 серпень 2004 |deadurl=yes }}</ref> Виходячи з цього напису російський вчений єпископ [[Порфирій (Успенський)]] датував закінчення будівництва монастиря [[557]] роком.<ref>Юстиніан став імператором в 527 році, відтак тридцятим роком його его правління є 557 рік, названий роком завершення будівництва.</ref>
 
Згідно з «Хронікою» [[Євтихій Олександрійський|Євтихія Олександрійського]], для захисту та обслуговування монастиря імператор перселив на Синай двісті сімей з [[Понт (Мала Азія)|Понту]] Анатолійського та [[Александрія|Александрії]].<ref>[{{Cite web |url=http://www.sinaimonastery.com/en/index.php?lid=6 |title=The bedoin and the Holy Monastery of Sinai] |accessdate=1 грудень 2009 |archiveurl=https://web.archive.org/web/20081231161000/http://www.sinaimonastery.com/en/index.php?lid=6 |archivedate=31 грудень 2008 |deadurl=yes }}</ref> Нащадки цих переселенців утворили синайське бедуїнське плем'я ''джабалія''. Незважаючи на навернення в [[іслам]], що відбулося в VII столітті, вони продовжують жити в околицях монастиря і займатися його обслуговуванням.<ref>Евангелос Папаиоанну. Монастырь Святой Екатерины. (Издание Синайского монастыря) б.г., с. 44</ref>
 
До кінця VII століття монастир належав Фаранській єпархії та очолювався [[ігумен]]ом у сані [[архієпископ]]а (про давність Синайської архієпископії свідчать матеріали [[Халкідонський собор|Халкідонського собору]], де в «Чині митрополій і архієпископського апостольського престолу [[Єрусалим|Святого Граду]]» на 24 місці згадується архієпископія «гори Синай»). У [[681]] році, коли єпископ Фаранський був позбавлений кафедри за [[Монофеліти|монофелітство]], єпископська кафедра була перенесена в монастир, і його ігумен став єпископом Фарану. Трохи пізніше в його підпорядкування перейшла єпархія Райто.<ref>[http://www.krotov.info/history/20/1960/robe_001.html Рональд Робертсон. Східні християнські церкви]</ref> На початку VIII століття всі християни Синайського півострова перебували під юрисдикцією Синайського архієпископа.
=== Арабське і османське завоювання ===
[[Файл:Icon Iakovos Moskos.jpg|міні|250пкс|Ікона із зображенням монастиря, 18 століття]]
Монастир в період арабського завоювання Синаю в [[625]] році направив делегацію до [[Медіна|Медіни]], аби заручитися заступництвом [[пророк]]а [[Мухаммед|Мухаммеда]]. Копія отриманої ченцями охоронної грамоти — [[Фірман Мухаммеда]] ([[1517]]; оригінал зберігається в [[Стамбул]]і, куди він був витребуваний у монастиря султаном [[Селім І Грізний|Селімом I Грізним]]), виставлена в монастирі, проголошує, що [[мусульмани]] будуть захищати монастир, а також звільняють його від сплати податків <ref>Евангелос Папаиоанну. Монастырь святой Екатерины. (Издание Синайского монастыря) б. г., с. 10</ref>. [[Фірман]] був написаний на шкірі газелі [[Арабська абетка|куфічним письмом]], скріплений відбитком руки Мухаммеда <ref>[{{Cite web |url=http://www.otechestvo.org.ua/main/20066/1305.htm |title=Маковеєв О. Синайський монастир і Фірман Мухаммеда] |accessdate=1 грудень 2009 |archiveurl=https://web.archive.org/web/20060614111425/http://www.otechestvo.org.ua/main/20066/1305.htm |archivedate=14 червень 2006 |deadurl=yes }}</ref>.
 
Втім, незважаючи на отримані привілеї, кількість ченців почала скорочуватися і до початку IX століття їх залишилося всього 30. Із поширенням в Єгипті [[іслам]]у в монастирі з'являється [[мечеть]], що збереглася досі.
 
=== Сучасний етап ===
Монастир Святої Катерини є центром автономної [[Синайська православна церква|Синайської православної церкви]], яка, окрім цієї обителі, володіє тільки низкою монастирських подвір'їв: 3 в Єгипті і 14 поза Єгиптом&nbsp;— 9 в [[Греція|Греції]], на [[Кіпр]]і 3, 1 в [[Ліван]]і та 1 в Туреччині ([[Стамбул]]).<ref>[{{Cite web |url=http://www.sinaimonastery.com/en/index.php?lid=198 |title=The Holy Monastery of Sinai’s Dependencies Out of Egypt] |accessdate=1 грудень 2009 |archiveurl=https://web.archive.org/web/20120923142237/http://www.sinaimonastery.com/en/index.php?lid=198 |archivedate=23 вересень 2012 |deadurl=yes }}</ref>
 
Ігуменом монастиря є [[архієпископ Синайський]]. Його [[Хіротонія|висвячення]] з VII століття здійснює [[Єрусалимська Православна Церква|єрусалимський патріарх]], під юрисдикцію якого монастир перейшов в [[640]] році, через що виникли після завоювання Єгипту мусульманами труднощі у спілкуванні з [[Константинопольська Православна Церква|Константинопольським патріархатом]] (офіційно автономія від Константинопольського патріархату була отримана тільки в [[1575]] році і підтверджена в [[1782]] році).
Монастир, як і раніше, є традиційним місцем християнського паломництва. Щодня після годин віруючим відкривають доступ до [[мощі]]в святої Катерини. На згадку про поклоніння мощам ченці дарують срібний перстень із зображенням серця зі словами {{lang-el|ΑΓΙΑ ΑΙΚΑΤΕΡΙΝΑ}} (свята Катерина).
 
У [[2005]] році Вища рада у справах старожитностей Єгипту оголосила про початок програми розвитку і вивчення монастирського комплексу, що включає систематизацію та вивчення документів, пов'язаних з історією Синая і монастиря Святої Катерини, зйомку документального фільму і видання докладної енциклопедії про монастир.<ref>[{{Cite web |url=http://www.pravoslavie.ru/news/051025123414 |title=В Египте реализуется «проект по развитию» древнехристианского монастыря Святой Екатерины] |accessdate=1 грудень 2009 |archiveurl=https://web.archive.org/web/20060927065712/http://www.pravoslavie.ru/news/051025123414 |archivedate=27 вересень 2006 |deadurl=yes }}</ref>
 
== Будівлі монастиря ==
[[Файл:Ossuary Sinai.jpg|міні|200пкс|[[Оссуарій]]]]
 
* '''Колодязь Мойсея'''&nbsp;— розташований на північ від базиліки Преображення і вважається тим колодязем, біля якого, згідно з Біблією, Мойсей зустрів сім дочок Мідіянського священика [[Іофор]]а (Ісх.2 :15-17).<ref>[{{Cite web |url=http://www.sinaimonastery.com/en/index.php?lid=120 |title=The Well of Moses] |accessdate=2 грудень 2009 |archiveurl=https://web.archive.org/web/20120923142254/http://www.sinaimonastery.com/en/index.php?lid=120 |archivedate=23 вересень 2012 |deadurl=yes }}</ref> Колодязь і нині продовжує постачати монастир водою.
 
* У монастирі численні '''каплиці''': Святого Духа, Успіння Пресвятої Богородиці, Іоанна Богослова, Георгія Побідоносця, святого Антонія, святого Стефана, Іоанна Предтечі, п'яти севастійських мучеників, десяти критських мучеників, святих Сергія і Вакха, святих апостолів і пророка Мойсея. Ці каплиці знаходяться всередині монастирських стін, а дев'ять із них з'єднуються з архітектурним комплексом базиліки Преображення. Дві каплиці знаходяться в покоях архієпископа Синая: верхня на честь [[Успіння Богородиці]] і нижня, присвячена Богоматері Живоносного джерела (знаходиться в стародавній вежі, побудованій в [[330]] році [[Свята Олена|імператрицею Оленою]], каплицю прикрашають ікони XII—XIII століть серед яких виділяються царські ворота, декоровані золотими колами, і шанований образ Богородиці «Живоносне джерело», що приписується критському майстру Ангелосу).
 
* '''Трапезна'''&nbsp;— побудована в XI столітті, після того як приміщення давнішої трапезної було перетворено на [[мечеть]].<ref>[{{Cite web |url=http://www.sinaimonastery.com/en/index.php?lid=125# |title=The Refectory] |accessdate=2 грудень 2009 |archiveurl=https://web.archive.org/web/20120923142258/http://www.sinaimonastery.com/en/index.php?lid=125 |archivedate=23 вересень 2012 |deadurl=yes }}</ref> У 2005 році приміщення трапезної було відреставровано і продовжує використовуватися за призначенням. Стіни трапезної прикрашають фрески зі сценами жертвоприношення [[Авраам]]а (1577 рік); Іллі в пустелі, питомого вороном, і сценою [[Друге пришестя|Другого пришестя]] Ісуса Христа (1573 рік). В трапезній знаходиться великий дерев'яний стіл, надісланий в дарунок монастирю в XIV столітті з острова [[Закінф (острів)|Закінф]]. Стіл прикрашений різьбленням із зображенням ангелів і квітів у стилі [[рококо]].
 
* '''Сад'''&nbsp;— розташований на північний -захід від монастирських стін<ref>[{{Cite web |url=http://www.sinaimonastery.com/en/index.php?lid=189 |title=The Monastery Garden] |accessdate=2 грудень 2009 |archiveurl=https://web.archive.org/web/20120923142249/http://www.sinaimonastery.com/en/index.php?lid=189 |archivedate=23 вересень 2012 |deadurl=yes }}</ref> і з'єднується з монастирем древнім підземним ходом, використовуваним донині. На одній із терас вирощуються яблуні, груші, гранати, абрикоси, сливи, айва, шовковиця, мигдаль, вишні. Інша тераса, відведена під олійний сад, забезпечує монастир [[оливкова олія|оливковою олією]]. В саду також вирощують овочі для монастирського столу. На початку XX століття монастирський сад вважався одним з найкращих в Єгипті.
 
* '''Оссуарій і цвинтар'''&nbsp;— розташовані поза монастирськими стінами, поряд із садом. На кладовищі є каплиця [[Святий Трифон|святого Трифона]] і сім могил, які використовуються неодноразово.<ref>[{{Cite web |url=http://www.sinaimonastery.com/en/index.php?lid=133 |title=The Cemetery] |accessdate=2 грудень 2009 |archiveurl=https://web.archive.org/web/20120923142245/http://www.sinaimonastery.com/en/index.php?lid=133 |archivedate=23 вересень 2012 |deadurl=yes }}</ref> По закінченні певного часу кістки виймають з могили і поміщають в [[оссуарій]], розташований на нижньому ярусі церкви Успіння Пресвятої Богородиці. Єдиним повним скелетом в оссуарії є мощі пустельника Стефана, що жив в VI столітті і згадується в «Ліствиці» преподобного Іоанна Лествичника.<ref>[{{Cite web |url=http://www.sinaimonastery.com/en/index.php?lid=131 |title=The Ossuary] |accessdate=2 грудень 2009 |archiveurl=https://web.archive.org/web/20110207020445/http://www.sinaimonastery.com/en/index.php?lid=131 |archivedate=7 лютий 2011 |deadurl=yes }}</ref> Мощі Стефана, одягнені в чернечий одяг, спочивають у скляному [[кіот]]і. Останки інших ченців розділені на дві частини: біля північної стіни складені їх черепа, а в центральній частині оссуарія зібрані їхні кості. В окремих нішах зберігаються кістки синайських архієпископів.
 
== Скарби монастиря ==
У монастирі зберігаються 3304 манускрипти і близько 1700 сувоїв. Дві третини написані грецькою мовою, інші арабською, сирійською, грузинською, вірменською, коптською, ефіопською і слов'янськими мовами. Крім цінних манускриптів у бібліотеці зібрані також 5&nbsp;000 книг, деякі з яких відносяться до перших десятиліть друкарства. Крім книг релігійного змісту в бібліотеці монастиря зберігаються історичні документи, грамоти із золотими і свинцевими печатками [[Візантійські імператори|візантійських імператорів]], патріархів і османських султанів.
 
У [[2005]] році було оголошено про будівництво в монастирі спеціального сховища для цього зібрання<ref>[{{Cite web |url=http://www.mitropolia-spb.ru/rus/conf/znambibl03/5fionin.shtml |title=Історія відкриття Синайського кодекса] |accessdate=9 грудень 2009 |archiveurl=https://web.archive.org/web/20071214071119/http://www.mitropolia-spb.ru/rus/conf/znambibl03/5fionin.shtml |archivedate=14 грудень 2007 |deadurl=yes }}</ref> замість книгосховища, побудованого в [[1951]] році у південній монастирської стіни.
 
=== Зібрання ікон ===
360 140

редагувань