Новий Заповіт: відмінності між версіями

[неперевірена версія][неперевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
Мітки: Редагування з мобільного пристрою Редагування через мобільну версію
Рядок 15:
== Виникнення канону ==
 
Новозавітний корпус сформувався до 140 р.року, але його канонізація відбулася пізніше. На основі [[Гностицизм|гностичних текстів]] [[Маркіон|Маркіона]] (II ст.), Якийякий браввзяв Євангеліє від Луки і десять послань ап.апостола Павла, творів Юстина Мученика (пом.помер у 166 рроці), Татіана (II ст.), Іринея Ліонського (пом.помер близько 202 рроку), Климента Олександрійського (пом.помер близько 216 рроку), Тертуліана (пом.помер після 220 рроку), Феофіла Олександрійського (пом.помер ву 412 рроці), міланського фрагмента Л. А. Муратори можна стверджувати, що до кінця II ст. в каноні Нового завіту повсюдно входять: Четвероєвангеліє, Діяння, [[Послання апостола Павла|13 послань ап. Павла]], 1-е послання ап. Петра, 1-е послання ап. Іоанна і Апокаліпсис Іоанна. Справжність послань Іуди, 2-го і 3-го Іоанна, 2-го Петра, Якова та послання до Євреївєвреїв викликала суперечки. До канону тісно примикали і навіть іноді зливалися з ним [[Апокаліпсис Петра]], «<nowiki/>[[Пастир Герми|Пастир» Ерми]], «<nowiki/>[[Дідахе|Вчення дванадцяти апостолів]]<nowiki/>», 1-е послання Климента і [[Послання Варнави|послання Варнави]]. Так, наприклад, у фрагменті Муратори пропущені послання до Євреївєвреїв, 1-е і 2-е Петра, 3-е Івана, і Якова, але зазначенийзазначено Апокаліпсис Петра. Не чіткі уявлення про канон у [[Климент Александрійський|Климента Олександрійського]]. Він цитує всі книги як священні: Четвероєвангеліє, Євангеліє євреїв, 14 послань ап. Павла, Діяння, три послання ап. Іоанна, два послання ап. Петра, два АпокаліпсисуАпокаліпсиси - Петра та Івана, «Вчення дванадцяти апостолів», «Пастир» Ерми і 1-е послання Климента.<ref name=":1">Словарь философских терминов. Научная редакция профессора В.Г. Кузнецова. М., ИНФРА-М, 2007, с. 242.</ref>
 
Оріген в питанні канонічності текстів Нового Завіту займав більш чіткучіткішу позицію. Він розрізняв загальновизнані книги (Четвероєвангеліє, Діяння, 13 послань ап. Павла, 1-е Петра, 1-е Івана і Апокаліпсис Іоанна) і спірні, але багатьма прийняті (послання до Євреїв, 2-е Петра, 2-е і 3 е Іоанна, Іуди, Якова, Варнави і «Вчення дванадцяти апостолів»). Євсевій Кесарійський ( {{Пом}} 340 ) ділить книги на ті ж два розряди, але серед загальновизнаних, на відміну від Орігена, називає послання до Євреївєвреїв, а відносить до «підроблених»: послання Варнави, «Вчення дванадцяти апостолів», «Пастир» Ерми, діяння Павла і Апокаліпсис Петра.<ref name=":1" />
 
Західні собори швидше за східних стверджують повний канон Нового Завіту, включаючи Апокаліпсис. Перелік 27 книг містять собори, що відбулися в Гіппоні (393), в Карфагені (397), в Римі (493). І тільки в епоху Реформації знову виникли розбіжності з приводу «спірних» книг, в результаті яких шість послань (2-е Петра, 2-е і 3-е Івана, і Якова, Іуди, до Євреїв) і Апокаліпсис були виключені з канону, але отримали статус другорядних - «<nowiki/>[[Второканонічні книги|второканонічних]]<nowiki/>». Второканонічними - девтероканонами- іноді іменувалисяйменувалися також ті книги Септуагінти, яких немає в єврейському протоканоні ([[Танах|Танаху]]). У вузькому ж сенсі слова девтероканоном є тільки 1-я книга Ездри Септуагінти<ref name=":1" />.
 
Всі сучасні переклади Біблії - і православні, і католицькі, і протестантські - містять '''27 книг Нового Завіту''': 4 [[Євангеліє|Євангелія]] (від Матвія, від Марка, від Луки і від Іоанна); [[Дії апостолів|Діяння апостолів]]; 7 [[Соборні послання|соборних послань]] (Якова, 1-е і 2-е Петра, 1, 2 і 3-е Івана, Юди); 14 [[Послання апостола Павла|послань ап. Павла]] (до Римлянримлян, два до Коринтянкоринтян, до Галатівгалатів, до Ефесянефесян, до Филипфилип'ян, до Колосянколосян, два до Солунянсолунян, два до Тимофія, до Тита, до Филимона, до Євреївєвреїв) і [[Апокаліпсис|Одкровення Іоанна Богослова]]. [[Вульгата|Vulgata]] як новозавітногоновозавітній псевдоепіграфапсевдоепіграф містить також послання ап. Павла до Лаодикійцівлаодикійців. У католицькій традиції іноді також називають «каноном» кодифікацію паралельних місць Біблії, особливо синоптичних євангелій<ref name=":1" />.
 
Новозавітні євангелія засновані на розповідях очевидців і точно і акуратно описують вчення, життя, смерть і воскресіння [[Ісус Христос|Ісуса]]<ref name=":0">Эванс К. Сфабрикованный Иисус : Как современные исследователи искажают евангелия / Крейг Эванс; пер. с англ. Н. Л.  Холмогоровой. — М. : Эксмо, 2009. — 336 с. — (Религия. Настоящее  христианство) .</ref>.