Лисенко Микола Віталійович: відмінності між версіями

[неперевірена версія][неперевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
Рядок 31:
== Життєпис ==
 
=== Ранні рокиПоходження ===
[[Файл:Лисенко Микола.2.jpg|thumb|200пкс|Микола Лисенко, [[1865]]]]
Народився в селі [[Гриньки (Глобинський район)|Гриньки]] [[Кременчуцький повіт|Кременчуцького повіту]] [[Полтавська губернія|Полтавської губернії]] (нині [[Глобинський район]], [[Полтавська область]], [[Україна]]) в родині [[Дворяни|дворянина]] [[Лисенко Віталій Романович (старший)|Віталія Романовича Лисенка]], [[полковник]]а {{не перекладено|треба=14-й драгунський полк|текст=Орденського кірасирського полку|мова=ru|є=Малороссийский 14-й драгунский полк}} Це село належало Миколі Булюбашу, материному дядькові. Батько був високоосвіченою людиною, удома розмовляв українською.
 
Мати, Ольга Єреміївна, походила з полтавського [[Поміщик|поміщицького]] роду Луценків та з козацького роду Булюбашів. Освіту здобула у Петербурзькому Смольному [[Інститут шляхетних дівчат|інституті шляхетних дівчат]], розмовляла майже виключновинятково французькою і примушувала до цього всіх членів родини.
 
Походив з [[Козацька старшина|козацько-старшинського]] роду [[Лисенки|Лисенків]]. Як одного з засновників роду історичні документи засвідчують Якова Лисенка (1-а половина XVII століття, брав активну участь у [[Хмельниччина|визвольній війні]]). [[Лисенко Іван Якович|Іван]], син Якова,&nbsp;— відомий [[Воєначальник|військовий]] і [[Політик|політичний діяч]] 2-ї половини XVII століття, був [[Чернігівський полк|Чернігівським]], пізніше [[Переяславський полк Війська Запорозького|Переяславським]] [[Полковник (Гетьманщина)|полковником]], згодом&nbsp;— [[Наказний гетьман|наказним гетьманом]]; [[1695]] року брав участь в [[Азовські походи (1695—1696)|Азовських походах]]. Його син [[Лисенко Федір Іванович|Федір]] (прапрадід Миколи Віталійовича) з [[1741]] року був [[Генеральний суддя|генеральним суддею]]<ref>[http://ukrfoto.net/people_22.html Знаменитості України // ukrfoto.net]</ref>.
 
=== Ранні роки ===
Вже в п'ять років мати Миколи, Ольга Єреміївна, побачила хист хлопчика до музики і розпочала опікуватись його навчанням.
Отже змалку Микола знав французьку й українську мови, російську абетку вивчив від батькового однополчанина російського поета [[Фет Афанасій Афанасійович|Афанасія Фета]]. Хрещеними батьками Миколки були дядько Андрій та рідна сестра знаменитого математика [[Остроградський Михайло Васильович|Михайла Остроградського]] Марія Остроградська, яка була дружиною двоюрідного діда Миколи Булюбаша.
 
Уже в п'ять років мати Миколи, Ольга Єреміївна, побачила хист хлопчика до музики і розпочала опікуватись його навчанням. Сама чудово грала на роялі, відчула музичність сина і дала йому перші уроки. З п’яти років батьки запросили для малого вчительку. Лисенко після домашнього виховання вчився у Києві, спочатку в пансіоні Вейля, потім — у пансіоні Гедуена, в якому дітей готували до гімназії.
 
У [[1855]]-муго року почав здобувати освіту у привілейованому навчальному закладі&nbsp;— 2-й [[Харків]]ській [[Гімназія|гімназії]], де навчався у [[Дмитрієв Микола Дмитрович|Миколи Дмитрієва]] і чеха Вільчека. Талановитий підліток швидко став популярним у місті [[піаніст]]ом, якого запрошували на вечори і [[Бал (танці)|бали]], де він виконував [[Фортепіано|фортепіанні]] [[Соната|сонати]] [[Моцарт Вольфґанґ Амадей|Моцарта]], [[Бетховен]]а, [[вальс]]и [[Шопен]]а, блискуче [[Імпровізація (музика)|імпровізував]] на теми українських народних пісень.
 
Закінчивши гімназію, вступив на природничий [[факультет]] [[Харківський університет|Харківського університету]]. Але в [[1860]] році через матеріальні труднощі родина Лисенків переїхала до Києва, і Микола разом із троюрідним братом [[Михайло Старицький|Михайлом Старицьким]] перевівся до [[Київський університет|Київського університету]]. Першого червня [[1864]] року Микола Віталійович закінчив з відзнакою фізико-математичний факультет «по разряду естественных наук», а у травні [[1865]]&nbsp;року захистив дисертацію на тему «Розмноження нитчастих водоростей» й одержав ступінь кандидата природничих наук.
 
Серед українського [[студент]]ства університету панувала атмосфера патріотизму, і це сприяло формуванню Лисенка як громадського діяча. ВінРазом з іншими родичами та друзями [[Драгоманов Михайло Петрович|Михайлом Драгомановим]], [[Старицький Михайло Петрович|Михайлом Старицьким]], [[Косач Петро Антонович|Петром Косачем]] він належав до «[[Київська Громада|Київської Громади]]», працював у кількох гуртках, пов'язаних з [[Етнографія|етнографічною]] діяльністю, викладанням у недільних школах, заснував і провадив студентський [[хор]], організовував [[Концерт (захід)|концерти]]. Громадівці відкрили власним коштом недільні школи та бібліотеки, працювали у них. Лисенко просто перемінився і почав переконувати друзів, що не тільки з народом, а й між собою треба розмовляти українською. Вони пішки мандрували Україною, збирали фольклор. Так, [[1861]] року Лисенко та [[Старицький Михайло Петрович|Старицький]] провели новорічні свята на [[Полтавщина|Полтавщині]] у свого товариша, автора гімну України [[Чубинський Павло Платонович|Павла Чубинського]]. Коли в травні [[1861]] р. було перепоховання [[Шевченко Тарас Григорович|Тараса Шевченка]], київські студенти шляхтичі [[Драгоманов Михайло Петрович|Михайло Драгоманов]], [[Косач Петро Антонович|Петро Косач]], [[Рильський Тадей Розеславович|Тадей Рильський]], [[Старицький Михайло Петрович|Михайло Старицький]] та Микола Лисенко упряглися в траурний віз і [[Ланцюговий міст (Київ)|Ланцюговим мостом]], а потім [[Набережне шосе|Дніпровською набережною]] доправили його до [[Церква Різдва Христового (Київ)|церкви Різдва на Подолі]].
 
=== Лейпциг, Київ, Петербург ===
Рядок 519 ⟶ 522:
* [http://elib.nlu.org.ua/object.html?id=56 Андрієвський В. Микола Лисенко : в соту річницю народж., 1842–1942 / написав Віктор Андрієвський. — Львів : Укр. вид-во, 1942. — 61 с. : іл., портр.]
*Історія української бібліотечної справи в іменах (кінець ХІХ ст. – 1941 р.) : матеріали до біобібліографічного словника / авт.-уклад. Л.В. Гарбар ; ред. кол.: Г.В. Боряк, Л.А. Дубровіна (голова), В.І. Попик та ін. ; НАН України, Нац. б-ка України ім. В.І. Вернадського, Ін-т рукопису. – Київ, 2017. – C. 256, 287.
*[https://uamodna.com/articles/yogo-pisnyu-my-sluhaemo-stoyachy/ Черкаська Г. Його пісню ми слухаємо стоячи]
 
== Посилання ==