Рагузька республіка: відмінності між версіями

У XI — XII століттях унаслідок загального економічного підйому в [[Середземне море|Середземномор'ї]] розвиток Дубровника як торговельного та ремісничого центру прискорився. Зручні шляхи зв'язку з внутрішніми регіонами [[Балканський півострів|Балкан]] і, морем, зі всією Європою сприяли перетворенню міста на важливий центр посередницької торгівлі, а також ремісничого виробництва (перш за все, суднобудування й деревообробки). Особливе значення мали торговельні зв'язки Дубровника з сусідніми слов'янськими князівствами. Після перемоги дубровчандубровничан над військами [[Сербія|сербського]] князя [[Стефан Неманя|Стефана Немані]] в 1186 р. був підписаний перший договір про дружбу і свободу торгівлі в сербських землях. У 1189 р. аналогічна угода була підписана з [[Боснія|Боснією]] (у ньому вперше згадана слов'янська назва міста — Дубровник). У [[1192]] р. імператор [[Ісаак II Янгол]] надав дубровницьким купцям право безмитної торгівлі у Візантії. Потім були підписані торгові угоди з італійськими [[комуна|комунами]].

Одночасно посилилася боротьба між різними державними утвореннями за владу в Далмації. У 866—867 рр. Дубровник блокував [[араб]]ський флот, в 922 р. місто захопили [[Болгарія|болгари]]. З кінця [[X століття]] в регіоні посилилася економічна і політична роль [[Венеціанська республіка|Венеції]]. У 948 р. венеціанці спробували завоювати Дубровник, проте зазнали поразки. Згідно з легендою, ця перемога дубровчандубровничан була взята завдяки втручанню [[Святий Блез|святого Блеза]], який пізніше став заступником міста. У [[1000]] р. Венеції вдалося на деякий час захопити Дубровник. Пізніше на ці землі висунуло претензії сильне [[норманни|норманнське]] королівство в Південній Італії. У результаті Дубровник був вимушений лавірувати між Візантією, Венецією, [[Сицилійське королівство|Сицилійським королівством]], визнаючи [[сюзеренітет]] то однієї, то іншої сторони, що сприяло зміцненню самостійності міста. У 1205 р., після [[падіння Константинополя (1204)|падіння Константинополя]], Дубровник перейшов під владу Венеції.

Після приєднання Дубровника до володінь Венеціанської республіки на морську торгівлю міста були накладені ряд обмежень. В той же час заохочувалася сухопутна торгівля із слов'янськими державами Балканського півострова. Розширення торговельних зв'язків Дубровника з Сербією, Боснією і Болгарією сприяло економічному прогресу в цих державах в XIII—XIV століттях. У цей період Дубровник став найбільшим торговельним центром Східною [[Адріатичне море|Адріатіки]], через який здійснювалися торговельні зв'язки Європи з Балканами. Із слов'янських держав через Дубровник вивозилася, головним чином, продукція сільського господарства і хутра, а ввозилася зброя, скляні і металеві вироби. Найбільшу статтю доходу міста складала торгівля [[кухонна сіль|сіллю]]. Особливо міцними були позиції дубровницьких купців в Сербії, де їм були надані численні торговельні привілеї і монополії на розробку надр (у тому числі шахти по видобутку дорогоцінних металів). Поселення дубровчандубровничан виникли у всіх крупних містах балканських держав, причому ці колонії користувалися правами внутрішньої самоврядування. Одночасно розвивалася торгівля Дубровника з Венецією, де товари дубровніцких купців були звільнені від мита.

Наприкінці [[XIV століття]] з'явилася [[Османська імперія|турецька]] загроза для існування Дубровницької республіки. Османська імперія поступово захоплювала балканські держави, наближаючись до кордонів Дубровника. У місто почався масовий приплив слов'янських біженців, велися фортифікаційні роботи й у прискореному темпі зводилися зміцнення на підступах до Дубровника. Місто стало однією з найпотужніших фортець на Балканах. Одночасно правляча еліта держави почала проводити політику заспокоєння. Вже в [[1430-ті|1430-х]] рр. була підписана перша торгова угода Дубровника і Османської імперії. У [[1458]] р. республіка офіційно визнала [[сюзеренітет]] султана і зобов'язалася сплачувати данину, замість чого їй надали свободу торгівлі на території імперії. У [[1481]] р. розмір данини османи підвищили до 12 500 дукатів на рік. Проте залежність республіки від Османської імперії була украй слабка і фактично обмежувалася сплатою данини. Навпаки, надання виняткових привілеїв дубровницьким купцям в імперії створило сприятливі умови для подальшого розвитку міста і його торгівлі. Дубровник став основним торговельним каналом Османської імперії на [[Адріатичне море|Адріатиці]], а поселення дубровчандубровничан в турецьких містах на Балканах зберегли широку автономію і фактично монополізували торговельну діяльність в регіоні. Дубровницькі судна мали право плавання по [[Чорне море|Чорному морі]], закритому для кораблів інших країн. Посередницька торгівля між Османською імперією і італійськими державами стала головною сферою економіки міста.