Софія Йованович: відмінності між версіями

[перевірена версія][перевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
м шаблон
Рядок 4:
 
== Біографія ==
Софія Йованович було донькою м'ясника Йовановича, який жив у Белграді на ДушановойДушановій вулиці. У родині було декількох дочок, але батько шкодував, що в його сім'ї немає синів. Софія рано втратила батька. Школу закінчила в 1912 році, коли почалася [[Перша Балканська війна]]<ref name="vn2014">[http://www.novosti.rs/vesti/zivot_+.303.html:494297-Nasa-Jovanka-Orleanka Наша Јованка Орлеанка («Вечерње новини», 4. јун 2014)]</ref>. Вона з'явилася до представників Народної оборони добровольцем. Представники комісії запропонували Софії відмовитися від служби або хоча б стати медсестрою, щоб допомагати пораненим, але вона навідріз відмовилася, наполягаючи, що хоче вбивати турків. Зрештою, комісія, куди входили аптекар Карич, капітан Воїслав Танкосич і майор Мілан Васич (відомий на прізвисько «Гірський цар»), дала добро<ref> Антоније Ђурић «Дружині солунци говірці» 2014</ref>.
 
Софія стала однією з перших жінок в сербській армії<ref name="vn2014">[http://www.novosti.rs/vesti/zivot_+.303.html:494297-Nasa-Jovanka-Orleanka Наша Јованка Орлеанка («Вечерње новини», 4. јун 2014)]</ref>. Вона пройшла навчання в містах Прокупле і Враньска-Лазня, а її бойове хрещення відбулося на Црне-Чуке і Веле-Чолі. Софія займалася вилазками за лінію фронту, організацією диверсій і раптових нападів. Її удостоїли багатьох нагород, а французькі репортери назвали її «сербською Жанною д'Арк»<ref name="Pavlović1988">{{Cite book|url=https://books.google.com/books?id=xwAzAAAAIAAJ|title=Francuzi o Srbima i Srbiji|last=Mihailo B. Pavlović|year=1988|publisher=Narodna knjiga|isbn=978-86-331-0101-1}}</ref><ref name="Mercatali1912">{{Cite book|url=https://books.google.com/books?id=Zh3gAAAAMAAJ|title=Tripoli-Cirenaica: note descrittive, illustrates, dei paesi, dei costumi, della storia libica, alternate con le cronache della guerra Italo-Turca e della conquista della Libia, seguite della rassegna della guerra Balcanica|last=Enrico Mercatali|year=1912|publisher=Sonzogno|page=957}}</ref> . У паризькому [[Le Petit Journal]] у 1912 році з'явилася її світлина на обкладинці. Після завершення Другої Балканської війни Софія відправилася працювати чиновником до дирекції залізниць.
Рядок 29:
 
* [https://web.archive.org/web/20141006125911/http://www.thefirstworldwar.net/licnosti/ucesnici-ratova/jovanovic-sofija/ Софија Јовановић: Крв на улицама престонице (Дружині Солунци говірках)] {{ref-sr}}
 
{{Нормативний контроль}}
 
[[Категорія:Жінки на війні]]
[[Категорія:Учасники Першої Балканської війни]]