Луксор: відмінності між версіями

| координати = {{coord|25|41|N|32|39|E|scale:100000|display=inline,title}}

| висота =

| водойма =

| етнікон =

| станція =

| відстань =

| залізниця р =

| ref-залізниця р =

| автошлях р =

| ref-автошлях р =

| фізична р =

| ref-фізична р =

| залізниця с =

| фізична с =

| міста-побратими =

| день населеного пункту =

| адреса =

| веб-сторінка =

| мер =

| ремарки =

'''Луксо́р''' ({{lang-ar|الأقصر}}) — [[місто]] у Верхньому [[Єгипет|Єгипті]], адміністративний центр [[мухафаза|мухафази]] [[Луксор (губернаторство)|Луксор]]. [[Населення]] - — 487 896 осіб (2010  р.). Знаходиться за 640  км від [[Каїр]]а. Кліматичний [[курорт]], [[турист]]ичний центр.

Луксор є одним з найдавніших міст у світі. Точно не відомо, коли він був побудований. Давні [[єгиптяни]] називали місто [[Уасет]], що означає [[скіпетр]]. У свою чергу [[греки]] називали його Фіви, а римляни — ''Dios Polis Magna''. Коли [[араби]] завоювали Єгипет, місто одержало свою останню назву — Луксор, що означає місце безлічі [[палац]]ів.

В стародавньо-єгипетській історії Луксор займає вагоме місце, особливо за часів Нового царства, коли він був столицею усієї країни. Луксор — це сцена, де розігрувалася історія Аменхотепа IV ([[Ехнатон]]а), — першого фараона, який закликав всіх людей до єдинобожності[[Монотеїзм|єдинобожжя]], до бога [[Атон]]уа.

У Луксорі (на території давніх Фів) археологами був виявлений згорток з переліком двадцяти одного золотоносного району, в яких велися гірничі роботи за часів фараона [[Рамзес II|Рамзеса II]] (1317-12511317—1251 до н.  е.). До цього ж періоду належить унікальна мапа єгипетських золотих рудників, що розташовувались на території Східної пустелі. Ця найдавніша географічна мапа, вік якої понад 3300 років, дістала назву „«[[Туринська папірусна карта]]”» (за назвою міста зберігання рукопису). Вона відображує план одного з гірничих районів луксорського списку, так звану «Чисту гору».

Найбагатшим джерелом історичних артефактів є один з найвідоміших храмів світу  — [[храм Карнак]]. Не менше відомий [[Луксорський храм]], розташований на східному березі Нілу. Колись він був сполучений з Карнакським храмом великою [[алея|алеєю]], уздовж якої розташовувалися [[сфінкс]]и, але зараз ці два храми відокремлено сучасними спорудами центральної частини міста Луксор.

На західному березі Нілу Аменхотеп побудував похоронний храм на честь бога Амона. Храм був зруйнований у 27 році до н. е., від нього залишилося дві статуї Аменхотепа, які називають [[колоси Мемнона]]. В горах на західному березі Нілу відкриваються невеликі долини, з яких найвідоміша [[Долина царів]] (Долина фараонів). Приблизно в півтора кілометрах від неї розташована [[Долина цариць]], де ховали жінок та малолітніх дітей фараонів. В Долині царів відомі 42 гробниці, майже всі  — царські. На відміну від фараонів Стародавнього царства, чия столиця знаходилася в [[Мемфіс]]і, фіванські фараони часів Нового царства не будували [[Єгипетські піраміди|пірамід]]. Гробниці вирубані в [[скеля]]х, їх прагнули якомога ретельніше приховати від стороннього погляду. Входи в гробниці засипали великим камінням, замуровували. Але і це не уберегло гробниці від розорення. Всі гробниці побудовані за схожим планом: похилий коридор завдовжки до 200  м, який круто спрямований вниз на глибину до 100  м і закінчується трьома або чотирма кімнатами. Стіни і стелі коридорів і кімнат покривають кольорові малюнки, що розповідають про життя і подвиги покійного. В Долині цариць археологам вдалося знайти понад 70 гробниць. Зовнішнім виглядом вони нагадують гробниці в Долині царів, хіба що вони трохи менші за розмірами. Найбільший інтерес викликає розписана від стін до стелі гробниця Нефертарі, дружини фараона Рамзеса II. Після реставрації, закінченої в 1995 році, вона знов відкрита для відвідин. Але доступ в неї обмежений: відвідувачів пускають групами по 10 чоловік і всього на 10 хвилин. За день її встигають оглянути лише 150 чоловік. Оглядачі можуть захоплюватися стінними розписами, що ілюструють «Книгу мертвих», і зображенням прекрасної цариці в товаристві[[Осіріс]]а або за грою, схожою на [[шахи]]. Похоронну камеру осяяло зведення у вигляді зоряного неба.

Більшість колосів Луксорського храму, у тому числі парадний, північний вхід у вигляді величезного [[пілон]]а, були зведені в XIII столітті до нашої ери при одному з наймогутніших і знаменитих фараонів - — Рамзесі II. Будівництво храму було продовжено і при фараоні Аменхотепі III. Храм був присвячений божественній тріаді  — Амону, його дружині Мут і їх сину Хонсу. Перші християни використовували частини храму для відправлення своїх богослужінь. З появою в Єгипті ісламу на наносах мулу, що частково вкрив старовинну будову, було збудовано [[мечеть]]. Її можна побачити і в наш час. Луксорський храм простягався на чверть кілометра уздовж Нілу. Колись біля вхідного пілона стояли шість великих [[статуя|статуй]]. Зараз залишилося тільки три колоси, кожний заввишки 20 метрів, які зображають Рамзеса II і його дружину Нефертарі. Зберігся і один з двох гранітних обелісків. Інший під час походу Наполеона до Єгипту був перевезений до [[Париж]]а. Усередині храму  — колонади, двори, зали. Стіни пілона прикрашає розпис, що оповідає про [[Рамсес II#Війна з хетами|бойові перемоги Рамзеса II над хеттами]].

В Луксорі, в "«місті мертвих"», біля скелі стоїть [[Дейр ель-Бахрі|храм цариці Хатшепсут]], що добре зберігся. Цариця протягом багатьох літ будила фантазію романістів і загадувала єгиптологам все нові загадки.

Італійські археологи знайшли в єгипетському місті Луксор в Долині царів [[некрополь]], який датується приблизно 1075-6651075—665 роками до н.&nbsp;е. У [[гробниця]]х знаходилися фрагменти дерев'яних [[саркофаг]]ів, людські кістки та канопи &nbsp;— посудини для зберігання нутрощів. Некрополь був виявлений в районі храму [[Аменхотеп]]а II, який не зберігся<ref>[http://www.lenta.ru/news/2013/01/11/necropolis/] Итальянские археологи нашли древнеегипетские гробницы</ref>.