Горішні Плавні: відмінності між версіями
| [перевірена версія] | [неперевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
Виправлено джерел: 2; позначено як недійсні: 0. #IABot (v2.0beta14) |
→Історія: Додано 2 підрозділи -Походження назви та Із глибини віків |
||
Рядок 79:
== Історія ==
=== '''Походження назви''' ===
Горішні Плавні – один із населених пунктів Горішньоплавнівської сільради до 1957 р. та [[Пришибська селищна рада|Пришибської сільради]] після 1957 р., що був розташований в декількох кілометрах від сучасного міста. У 1978 році населений пункт зник з карти [[Україна|України]].
[[Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат|Дніпровський (Полтавський) гірничо-збагачувальний комбінат]] та сучасне місто Комсомольськ (з 2016 року – Горішні Плавні) споруджені поблизу [[Горішньо-Плавнівське родовище|Горішньоплавнівського]] та [[Лавриківське родовище|Лавриківського]] родовищ [[Залізистий кварцит|залізистих кварцитів]].<ref>Власюк І.М. Історія Горішніх Плавнів: від легенд до спогадів очевидців / І.М. Власюк // Альманах ІХ. – 2015. – С. 35-45.</ref>
Горішні Плавні – [[топонім]], що вказує на характер місцевості. [[Плавні]] біля [[Дніпро|Дніпра]] ділили на нижні й верхні (горішні); від цього й назви сіл: Горішні Плавні та Нижні Плавні (сучасний мікрорайон Низи). У давнину майже все [[Лівобережжя|Лівобережжя Дніпра]] було укрите малопридатними для землеробства плавнями. Це були низовинні, часто заболочені або ж занесені пісками землі. Плавні в районі теперішніх Горішніх Плавнів були частково затоплені в 1954 році при будівництві каскаду [[Дніпродзержинська ГЕС|Дніпродзержинської гідроелектростанції]] на р. Дніпро. <ref>Науковий архів Краєзнавчого музею м. Горішні Плавні. Ф. 03-ІМ, оп.1, спр. №5, с. 27-31.</ref>
=== '''Із глибини віків''' ===
Територія сучасного міста має цікаву історію. Перші люди з’явились тут наприкінці кам’яного віку ('''[[Палеоліт України|палеоліту]]''') 15-13 тис. років тому.
Упродовж нового періоду кам’яного віку – '''[[Неоліт|неоліту]]''' (5-3 тис. до н.е.) на території нашого краю переважно на берегах річок широко розселюються люди ([[Дніпро-донецька культура|дніпро-донецька археологічна культура]]). Їх поселення відомі біля [[Низи (смт)|Низів]], [[Кам'яні Потоки|Кам’яних Потоків]], [[Кременчук|Кременчука]] тощо<ref>Гаскевич Д.Л. Про поширення у Поліссі неолітичних пам’яток дніпро-донецької культури (за даними крем’яного інвентаря) / Д.Л. Гаскевич // Проблеми історії та археології України: мат-ли міжнар. наук. конференції. – Харків, 2001. – С.16-17.</ref>.<ref>Супруненко О.Б., Гавриленко І.М., Кулатова І.М., Лямкін В.В., Мироненко К.М. Мезолітична стоянка «Комсомольська» поблизу с. Підлужжя на Кременчуччині / О.Б. Супруненко, І.М. Гавриленко, І.М. Кулатова, В.В. Лямкін, К.М. Мироненко // Археологічний літопис Лівобережної України. – Полтава, 2003. – №2/2002-1/2003. – С. 43-45.</ref>
У сер. [[3-тє тисячоліття до н. е.|3 тис. до н.е.]] досить відсталі неолітичні племена витісняються «іноземцями», прибулими племенами '''[[Середньостогівська культура|середньостогівської культури]]'''. Вони займалися [[Скотарство|скотарством]], [[Мисливство|мисливством]], [[Землеробство|землеробством]], мали [[Кіннота|озброєну кінноту]] <ref name=":1">Бенько Н.П., Журавель В.Н., Квасница В.Д., Стахив Н.П. Полтавская магнитка / Н.П. Бенько, В.Н. Журавель, В.Д. Квасница, Н.П. Стахив. – Комсомольск, 2000. – 143 с.</ref>.<ref>Шилов Ю.А., Шкляр П.Н., Стахив Н.П., Еремеев С.А. отче о раскопках кургана «Цегельня» у с. Пидлужнэ Кременчугского р-на Полтавской обл. / Ю.А. Шилов, П.Н. Шкляр, Н.П. Стахив, С.А. Еремеев. – Киев, 1992. – 28 с.</ref>
У сер. [[2-ге тисячоліття до н. е.|2 тис. до н.е.]] на землях сучасного міста з’являються племена '''[[Культура багатопружкової кераміки|багатоваликової кераміки]]''' (археологічна культура названа на честь розкішного [[Орнамент|орнаменту]], що наносився на посуд), що переважно займалися тваринництвом та [[Рибальство|рибальством]]. Археологами це поселення було розкопане поблизу озера Барбара, фрагменти їх посуду знайдені у Низах та [[Дмитрівка (смт)|Дмитрівці]].
Племена [[Бронзова доба|доби бронзи]] на території краю займалися напівкочовим скотарством та землеробством, про що свідчать численні археологічні знахідки (фігурки [[Свійські тварини|свійських тварин]], [[Зернотертка|зернотерки]], бронзові серпи).
Перемога [[Залізна доба|залізного віку]] сприяла появі на території нашого краю раніше невідомих народів. З сер. [[1-ше тисячоліття до н. е.|1 тис. до н.е.]] (7 ст. до н.е.) тут з’являються [[скіфи]], що займалися землеробством, скотарством та торгівлею з [[Грецькі колонії|грецькими колоніями]]<ref name=":1" />.
На зміну скіфам у 2 ст. до н.е. в Україну просуваються племена [[Сармати|сарматів]]. Старожитності цих народів знайдені майже у всіх [[Курган|курганах]] поблизу міста, розкопаних археологами<ref>Кулатова І.М. Сарматські поховання в курганах поряд із Єристівським кар’єром / І.М. Кулатова // Свічадо Придніпров’я. – №6-7. – 2011. – С.59-67</ref>.
Здобутки [[Культура Стародавнього Риму|римської культури]] принесли на наші землі племена [[Черняхівська культура|черняхівської культури]] (3 – кін.4 ст. н.е.), які густо заселяли береги Дніпра та Псла. Їх пам’ятки знайдені на березі озера Барбара, біля Дмитрівки, Золотнища, Низів, Піддубного, Келеберди тощо. Досить розвинуті племена черняхівської культури, були підкорені після [[Гуни|гунської]] навали наприкінці 4 ст.<ref>Башкатов Ю.Ю. Черняхівські пам’ятки поблизу Комсомольська та Кременчука / Ю.Ю. Башкатов // Свічадо Придніпров’я. – №5. – 2009. – С. 54-60/</ref>.
До формування сучасних [[Слов'яни|слов’ян]] мають відношення представники [[Пеньківська культура|пеньківської]] та [[Колочинська культура|колочинської]] культур (5-8 ст. н.е.) та давньоруські поселення (кін. 9- сер. 13 ст. н.е.), що зустрічаються в межах сучасного міста поблизу затоки Барбара, в районі сіл Келеберда та Дмитрівка. Мешканцям цих невеличких населених пунктів довелося бути як землеробами, так і воїнами, адже життя на степовому кордоні було дуже небезпечним.Також у період існування [[Давньоруська держава|Давньоруської держави]] край опинився на перетині багатьох водних і сухопутних шляхів, найвідоміший з яких – '''[[Шлях із варягів у греки|«Із Варяг у Греки»]]''' (кін. 9 – 12 ст.)<ref>Синиця Є. Шлях «із варягів у греки» // [[Енциклопедія історії України]] : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К.: Наукова думка, 2013. — Т. 10 : Т — Я. — С. 645.</ref>, який пролягав в основному Дніпром та [[Чорне море|Чорним морем]], від [[Балтійське море|Балтики]] до [[Візантійська імперія|Візантії]].
Долітописний період історії закінчився [[Монгольська навала на Русь|'''монголо-татарським розгромом''' Русі]] (1240 р. н.е.) та значним спустошенням краю<ref>Лямкін В.В., Супруненко О.Б. Знахідки золотоординського часу з околиць Комсомольська / В.В. Лямкін, О.Б. Супруненко // Свічадо Придніпров’я. – №6-7. – 2011. – С.108-114</ref>. До поч. 17 ст. він використовувався населенням тільки для [[полювання]], рибальства і '''[[Бортництво|бортництва]]''' через малопривабливі для хліборобства землі та початку безлюдних просторів '''[[Дике Поле|Дикого поля]]'''<ref>{{Cite web|title=Гійом Левассер де Боплан. Опис України.|url=http://litopys.org.ua/boplan/bop2.htm|website=litopys.org.ua|accessdate=2019-04-12}}</ref>.
=== Історія території до заснування міста ===
| |||