Битва під Слівиці: відмінності між версіями

[перевірена версія][перевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
оновлення даних
Рядок 31:
[[11 травня]] партизанські загони на чолі з радянським офіцером Євгеном Антоновичем Олесенським спробували штурмувати німців, але були відкинуті назад. Однак, у той же день німецьких позицій дістались війська радянської армії. Атака почалася з обстрілу ворожих окопів важкою артилерією. Радянська артпідготовка була підтримана 4-ою бронетанковою дивізією XII корпусу [[3-тя армія (США)|третьої армії США]]. Пізніше війська [[1-й Український фронт|1-го]], [[2-й Український фронт|2-го]] і [[4-й Український фронт|4-го Українських фронтів]] разом атакували ворожі окопи.<ref>Captain Olesenski was parachuted into the area to organize the resistance: [http://www.ksl.wz.cz/K_okupace.htm details in Czech].</ref>
 
Вночі захист нацистів рухнув, і приблизно о 03:00 [[12 травня]] на млині Раковіца Пюклер-Бургхаус підписав протокол про капітуляцію. Від радянської сторони підпис під документом поставив командир 104-ї гвардійської стрілецької дивізії генерал СергійІван СєрожінФедотович Сєрьогін, а від американської&nbsp;— начальник штабу 4-ї танкової дивізії. Після капітуляції генерал Пюклер-Бургхаус повернувся до своєї вілли, де він, члени його сім'ї, власний помічник та перекладач здійснили самогубство. В полон потрапило близько 6000 німецьких солдатів, крім того союзникам дісталась велика кількість транспортних засобів.<ref name="PaD">Jaroslav Čvančara; [http://www.ustrcr.cz/data/pdf/pamet-dejiny/pad1002/004-022.pdf Konec druhé světové války v Evropě aneb Anabáze tří šlechticů v květnu 1945. Paměť a dějiny. 2010, roč. 4, čís. 2, s. 18. Dostupné online.]</ref>
 
== Пам'ять ==