Відмінності між версіями «Галісійці»

100 байтів додано ,  2 роки тому
м
нема опису редагування
(Виправлено джерел: 2; позначено як недійсні: 0. #IABot (v2.0beta14))
м
|image=
| poptime= понад 4 млн осіб
| popplace= {{ESP}}: [[ҐалісіяГалісія]] <br/> {{ARG}}
| langs= [[галісійська мова]], [[іспанська мова]] (як друга мова)
| rels= християни ([[католицизм]])
| related= [[португальці]], [[іспанці]], [[романські народи]]
}}
'''Галісі́йці''' (''самоназва:'' {{lang-gl|galego}}&nbsp;— «ґалєго»)&nbsp;— народ у [[Іспанія|Іспанії]], основне населення історичної області [[ҐалісіяГалісія]].
 
== Територія проживання і чисельність ==
 
== Історія ==
Етногенез галісійців пов'язаний з племенами ґалаїківгалаїків, що являли собою результат суміші прийшлих [[кельти|кельтів]] і автохтонних естрімніїв. За походженням галісійці близькі [[португальці|португальцям]]. У [[Середньовіччя|Середньовіччі]] у зв'язку з приєднанням до Кастилії (Іспанії) піддавалися кастилізації (іспанізації). З початків 19&nbsp;ст. виник рух за відродження галісійської нації, мови та культури галісійців. З кінця 19-го&nbsp;— на початку 20-го століть велика кількість галісійців емігрували до Латинської Америки, надто до Аргентини та Уругваю. У 1981&nbsp;р. галісійці отримали автономію. У 90-ті роки 20 століття і дотепер відбувається підйом інтересу до національної культури серед галісійців.
 
== Матеріальна культура ==
 
== Духовна культура ==
У духовній культурі (пісенний [[фольклор]]) відчутні кельтські впливи. Традиційний музичний інструмент&nbsp;— [[ґайтагайта]] (волинка). В усній традиції переважають жартівливі казки, анекдоти і дотепи, в тому числі антирелігійного змісту ([http://skaz.iatp.org.ua/link_galis.shtml див.]). Оригінальністю відзначається галісійський танцювальний фольклор&nbsp;— серед танців чоловічі танці-змагання і оригінальний змішаний танець [[муньєйра]].
 
== Внесок галісійців у світову цивілізацію ==
[[Файл:Carlos nunez.jpg|right|thumb|150px||''відомий галісійський музика-волинщик К. Нуньєс'']]
* середньовічний галісійський поет-трубадур Мендіньо, який жив у 13-14 століттях і до нас дійшла його поема.
* РодріґоРодріго де КіроґаКірога Лопес де Ульоа (1512—1580)&nbsp;— завойовник Америки, двічі був управителем королівського генерал-губернаторства Чилі.
* адмірал П. Монтохо і Пасарон&nbsp;— військо-морський діяч, командувач битви у манільсіькийманільській бухті (1 травня 1898 року), яка стала вирішальною у [[Іспансько-Американськійамериканська війна|іспансько-американській війні (1898)]], провальноїпровальній для Іспанії.
* серед сучасників&nbsp;— політик Аншо Кінтана&nbsp;— діючий голова Галісійського націоналістичного блоку (Bloque Nacionalista Galego), провідної патріотичної партії галісійців та галісійський письменник Ш.&nbsp;Л.&nbsp;Феррін (Ferrín), якого у 1999 році Асоціація галісійських письменників висунула на здобуття Нобелівської премії з літератури.
* спортсмени&nbsp;— член збірної Іспанії з футболу [[Мічель СальґадоСальгадо]] і переможець Tour de France 2006 року Оскар Перейро.
 
=== Відомі діячі світу, які мають галісійське коріння ===
У цю групу входять діячі, чиє ім'я широко відоме у світі і здобутки належать не лише і навіть не стільки галісійській, скільки іншим культурам:
* Серед політиків&nbsp;— кубинські лідери [[Фідель Кастро]] і [[Рауль Кастро]], чиї обоє батьків з Галісії та чинний президент [[Уругвай|Уругваю]] Т.[[Табаре Васкес]].
* Серед діячів літератури&nbsp;— класик іспанської літератури, драматург Р.[[Рамон М.Марія дель Вальє -Інклан]]; відомий іспанський письменник Каміло Хосе [[Села]] (Нобелівський лауреат в галузі літератури 1989 року); знана іспанська письменниця, провідниця феміністського руху [[Емілія Пардо Басан]]. Звичайно, всі вони писали іспанською.
* доволі багато галісійських вихідців серед зірок [[шоу-бізнес]]у і [[спорт]]у. Це зокрема: сучасні співаки [[Хуліо ІґлесіасІглесіас]] та [[Енріке ІґлесіасІглесіас]]; відомі поп-співачки мексиканка [[Пауліна РубйоРубіо]] та уругвайка [[Наталія Орейро]], добре знана за ролями в аргентинських серіалах, а також аргентинський футболіст [[ДієґоДієго Марадона]].
 
=== Відомі люди з далеким, суперечливим або недоведеним галісійським корінням ===
Серед таких варто назвати нащадків галісійських емігрантів&nbsp;— американського астронавта Ф.&nbsp;Кальдейро та австрійського гонщика, тричі переможця ЧемпіонатаЧемпіонату F1 Нікі Лауду. Також вважається, що галісійське походження мали [[Болівар Симон|Сімон Болівар]] (за іншими даними в нього [[баски|баскське]] коріння), [[Хуан Перон]] і навіть [[Мігель де Сервантес|МіґельМігель Сервантес]] (!).
 
== Цікаві факти, пов'язані з галісійцями ==
* За всю свою багатовікову історію ҐалісіяГалісія була незалежною тільки одного разу. До того ж сталося це далекого 1111 року (!). Саме тоді був коронований галісійський король. Але вже за декілька років галісійське королівство впало від навалою [[маври|маврів]], а його південна частина відійшла до Португалії.
* У кафедральному соборі столиці Галісії місті [[СантьяґоСантьяго-де-Компостела]] покояться рештки одного з 12 апостолів Христа святого Якова (Яго іспанською, Хайме галісійською). Саме сюди веде довгий шлях&nbsp;— проща святого Якова. За легендою святий Яків&nbsp;— хреститель і патрон усієї Іспанії&nbsp;— пішки подолав дорогу до [[Піренейський півострів|Піренейського півострова]]. І от уже понад тисячоліття існує [[Шлях святого Якова]]&nbsp;— своєрідна проща для католиків. Він не раз ставав темою для сюжетів у письменників, кінорежисерів тощо
* У галісійській кухні ще зовсім донедавна існувала негласна заборона на вживання грибів, і це при тому, що Галісія в принципі лісиста країна. Відраза до грибів у галісійців була настільки великою, що навіть існувала галісійська приказка «Найпростіший спосіб померти&nbsp;— з'їсти гриб». Лише з глобалізацією це дивне [[табу]] було знято.
 
* {{УРЕ}}
* {{Ethnologue21|glg|Galician. A language of Spain}} {{ref-en}}
* [http://www.christusrex.org/www1/pater/ethno/Spai.html Християнський етнолоґічнийетнологічний сайт з розподіленням етносів по країнах&nbsp;— народи Іспанії] {{ref-en}}
* Anaya Santos G. La depresión cultural gallega, Vigo, 1970
* Lisón Tolosana C. Perfiles simbólico-morales de la cultura gallega, Madrid, 1974