Радомир Путник: відмінності між версіями

Путник відзначився на полі бою у війнах проти турок у 1876—1877. З 1886 по [[1895]] був професором Військової академії, у [[1886|1889]] після [[Сербсько-болгарська війна|війни з Болгарією]] став заступником начальника Генерального штабу. Конфлікт з королем Сербії [[Милан I Обренович|Миланом I]] (частково через те, що Путник завадив протеже короля здати екзамен у академії) і відтак з його наступником [[Олександр I Обренович|Олександром I]] призвів до того, що Путник був вимушений у 1895 році пійти зі своєї посади, а у 1899, після невдалого замаху на Милана, покинути країну через небезпеку подальших репресій.

Після перевороту 1903 року, коли король [[Олександр І Обренович|Олександр Обренович]] був убитий і новим королем став Петро I Карагеоргійович, Путник був реабілітований, отримав звання генерала і призначений на посаду голови Генерального штабу. Прі ньому сербська армія була повністю реорганізована, оновлений офіцерський склад. Своїм заступником Путник призначив [[Живоїн Мишич|Живоїна Мишича.]]. У 1912 він очолював сербську армію у Балканських війнах. У [[1912|1913]] Путник став першим офіцером сербської армії, котрий отримав найвище звання воєводи (відповідне званню фельдмаршала). У цей же період він неодноразово займав посаду військового міністра Сербії.

Посилаючись на своє слабке здоров'я, Путник хотів пійти у відставку, але король відмовив йому і наполіг на тому, щоб він очолив сербську армію. Під керівництвом Путника серби змогли зупинити австро-угорський наступ у серпні-вересні 1914, розгромили армію супротивника у грудні 1914  р., після чого на Балканському театрі війни встановився тривалий затишок до осені 1915, коли австро-німецька армія прорвала фронт і вимусила сербів відступити. Територія Сербії була цілком окупована ворогом, а основна частина її армії разом з Путником евакуйовалася на острів [[Керкіра|Корфу.]] Поразка призвела до того, що у січні 1916 весь Генеральний штаб, включаючи Путника, був відправлений у відставку.