Війна за незалежність Намібії: відмінності між версіями

У [[1966]] році Міжнародний Суд постановив, що мандат немає жодного правового статусу. Після оголошення Генеральної Асамблеї ООН мандат необоротно припинив свою юридичну силу.<ref name="Encyclopedia of African history" />. У [[1971]]&nbsp;р. Міжнародний Суд ООН підтримав і погодився, що правління Південної Африки на цій території є незаконним, і що Південна Африка повинна піти. У грудні того ж року, загальний страйк робітників показав Південній Африці величезну кількість опір проти системи трудового договору. Це був новий елемент опозиції проти південноафриканського правління.<ref name="Katjavivi">{{cite book|last=Katjavivi|first=Peter H. |title=A History of Resistance in Namibia|pages=67|url=http://books.google.co.za/books?id=PFYhaULYUr4C | isbn=9780852553206 | year=1988 | publisher=James Currey Publishers}}</ref><ref name="Britannica — From resistance to liberation struggle">{{cite web|url=http://www.britannica.com/EBchecked/topic/402283/Namibia/44018/From-resistance-to-liberation-struggle|title=Britannica - From resistance to liberation struggle|accessdate=2009-04-02|archiveurl=httphttps://www.webcitation.org/6HwehCsRG?url=http://www.britannica.com/EBchecked/topic/402283/Namibia/44017/The-political-economy-of-a-colonial-boom|archivedate=2013-07-0807|deadurl=no}}</ref>

У [[1966]] році чисельні бази СВАПО були створені в сусідній [[Замбія|Замбії]].<ref name="the Polynational War Memorial: Namibian cenotaphs from 1966 and 1989">{{cite web|url=http://www.war-memorial.net/mem_det.asp?ID=210|title=the Polynational War Memorial: Namibian cenotaphs from 1966 and 1989|accessdate=2009-04-02|archiveurl=httphttps://www.webcitation.org/6HwemLTYh?url=http://www.war-memorial.net/mem_det.asp?ID=210|archivedate=2013-07-0807|deadurl=no}}</ref>. Повстанці СВАПО почали вторгнення в Південно-Західну Африку у вересні [[1965]] і в березні [[1966]]&nbsp;р., але вони не носили широкомасштабного характеру аж до [[26 серпня]] [[1966]]&nbsp;р., коли відбулися перші великі зіткнення<ref name="PREFACE">{{cite web|url=http://www.geocities.com/sadfbook/911pref.htm|title=PREFACE|accessdate=2009-04-02|deadurl=410no|archiveurl=httphttps://web.archive.org/web/20020220160147/http://www.geocities.com/sadfbook/911pref.htm|archivedate=2002-02-20}}</ref>. Загони південноафриканської поліції (САП) за підтримки гелікоптерів південноафриканських ВВС (СААФ) вступили в перестрілку із загонами СВАПО. Цей день прийнято вважати початком потім відомої Південно-Африканської прикордонної війни<ref name="PREFACE" />.

Наприкінці [[1966]]&nbsp;р. УНІТА приєдналися до боротьби проти колоніальної влади Португалії в Анголі, яка вже були в конфлікті з Народним рухом за звільнення Анголи ([[МПЛА]]) і Національним фронт звільнення Анголи ([[ФНЛА]]). УНІТА в основному була активна у південній та східній частині [[Ангола|Анголи]], водночас МПЛА і ФНЛА, в основному діяли у північній Анголі. Гелікоптери СААФ були відправлені першими на підтримку португальців проти УНІТА в [[1967]] році. Таким чином, почалася багаторічна інтервенція Південної Африки у громадянську війну в Анголі.<ref name="THE AIRFORCE — THE BORDER WAR">{{cite web|url=http://www.saairforce.co.za/the-airforce/history/saaf/the-border-war|title=THE AIRFORCE - THE BORDER WAR|accessdate=2009-04-02|archiveurl=httphttps://www.webcitation.org/6HwenSe3m?url=http://www.saairforce.co.za/the-airforce/history/saaf/the-border-war|archivedate=2013-07-0807|deadurl=no}}</ref><ref name="The SAAF fights 2 African wars">{{cite web|url=http://www.sweety.com/wars.htm|title=The SAAF fights 2 African wars ... and our love is placed on hold|accessdate=2009-04-02|deadurl=404}}</ref>

Куба значно посилило свої війська в Анголі і стала на захист оточеної ФНЛПА. Наступ ПАР був зупинений в битві при Куіто-Куанавале, найбільшому бою в Африці після [[Друга світова війна|Другої світової війни]], в якій обидві сторони заявили про свою перемогу. Основна частина кубинських військ рушила до Намібії далі на захід, загрожуючи відрізати південноафриканські війська оборони, які залишалися в Куіто. [[27 червня]] [[1988]]&nbsp;р., кубинські [[МіГ-23]] розбомбили Калоквську гідроелектростанцію, вивівши її з ладу і вбивши 12 солдатів САДФ. Деякі аналітики вважали<ref>
[Such as Luis Cino, of the well-known anti-Castro press organisation, Cubanet, ``Cinco meses después, el 28 de julio de 1988, demoledores golpes aéreos de los Mig-23 cubanos contra las fuerzas sudafricanas en Calueque y Rucaná, cerca de la frontera con Namibia, marcaron la derrota sudafricana en Angola.'' http://www.cubanet.org/CNews/y07/apr07/23a8.htm {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20080718100843/http://www.cubanet.org/CNews/y07/apr07/23a8.htm |date=18 липень 2008 }}

and Juan F. Benemelis, Las Guerras Secretas de Fidel Castro, Published by el Grupo de Apoyo a la Democracia en Cuba with the financial support of the U.S. Agency for International Development, ``En junio, las tropas al mando del general Patricio de LaGuardia se aproximaban peligrosamente a la frontera con Namibia… Sin dudas, esta táctica evitó la caída de Cuito Cuanavale a manos de los sudafricanas….El canciller sudafricano Pieter Botha, apuntó que esta acumulación bélica causaba serios disturbios en el balance de fuerzas en la región y podría hacer peligrar la seguridad de todo el subcontinente…'' http://www.gadcuba.org/Guerras%20Secretas/La%20Batalla%20de%20Cuito.htm {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20080418014201/http://www.gadcuba.org/Guerras%20Secretas/La%20Batalla%20de%20Cuito.htm |date=18 квітень 2008 }}]
</ref> удар в Куіто, жертви і вразливість від кубинських літаків давали надію, що мирна угода буде незабаром прийнята після цього. За посередництва Організації Об'єднаних Націй були проведені переговори з метою досягнення миру і незалежності Південно-Західної Африки / Намібії. На цих переговорах війська Південної Африки були зобов'язані вийти з Анголи [[30 серпня]] [[1988]]&nbsp;р. до завершення переговорів.