Сувальська угода: відмінності між версіями
[перевірена версія] | [перевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
Anticop (обговорення | внесок) Немає опису редагування |
Anticop (обговорення | внесок) Немає опису редагування |
||
Рядок 12:
| скріплений_печаткою =
| набуття_чинності = від моменту підписання
| умови =
* Південно-східна Литва визнана територією Литви
* припинення вогню та встановлення демаркаційної лінії між Польщею та Литвою
Рядок 25:
}}
'''Сувальська угода''' ({{lang-pl|Umowa suwalska}}, {{lang-lt|Suvalkų sutartis}}) — угода, підписана в [[Сувалки|Сувалках]] між [[Польська Республіка (1918—1939)|Польщею]] та [[Литва|Литвою]] 7 жовтня 1920 року, і зареєстрована у списку договорів [[Ліга Націй|Ліги Націй]] 19 січня 1922 року. Договір де-юре припиняв [[Польсько-литовська війна|Польсько-литовську війну]] за володіння [[Сувальщина|Сувальщиною]] та [[Віленський край|Віленським краєм]] між двома країнами, що нещодавно відновили свою незалежність і ще не мали чітко визначених кордонів.
== Передумови ==
І [[Польська Республіка (1918—1939)|Польща]], і [[Литва]] відновили незалежність після закінчення [[Перша світова війна|Першої світової війни]] і не мали чітких спільних кордонів. Обидві країни висловлювали претензії на [[Сувальщина|Сувальщину]] та [[Віленський край]], що призвело до [[Польсько-литовська війна|військового конфлікту]]. В ході [[Польсько-радянська війна (1920)|Польсько-радянської війни]] польська армія у вересні 1920 року остаточно розгромила радянське військо у [[Битва на Німані|битві на Німані]]. Це дало полякам збільшити військове забезпечення частин на Сувальщині, а також відкрило шлях для наступу на [[Вільнюс]]. Голова польської держави [[Юзеф Пілсудський]] вирішив захопити місто за допомогою так званої операції [[Хибний прапор|під хибним прапором]] знаної як [[Бунт Желіговського]]. З негласної санкції Пілсудського за наказом [[Люціан Желіговський|Желіговського]] війська 1-ї Литовсько-білоруської дивізії формально вийшли з покори польському командуванню і 9 жовтня 1920 зайняли Вільнюс і частину південно-східної Литви. На зайнятих територіях була утворена самостійна держава, формально незалежна від Польської республіки — [[Серединна Литва]]. 12 жовтня Желіговський проголосив себе її верховним правителем.
== Джерела ==
* Wiesław B. Łach:
* Łossowski, Piotr (1995). Konflikt polsko-litewski
* Suvalkų sutartis: faktai ir interpretacijos. Umowa Suwalska: Fakty i interpretacje. Redaktor naukowy Česlovas Laurinavičius. Versus ureus. Vilnius, 2012. Str. 447, ISBN 978-9955-34353-0 {{ref-pl}}.
|