Приєднання Бессарабії та Північної Буковини до СРСР: відмінності між версіями

[перевірена версія][перевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
Рядок 124:
# Обіцяти забезпечити охорону інтересів [[фольксдойче]] у спосіб, що його буде затверджено пізніше.
# У випадку військового зіткнення не бомбити райони нафтовидобування»{{sfn|Мельтюхов М. И.|2000|с=214–252}}.
О 21.00 [[25 червня]] Шуленбург повідомив Молотову, що [[Берлін]] визнає право Радянського Союзу на Бессарабію й своєчасність піднятого питання перед Румунією, проте, у той же час звернув увагу на нез'ясованість вимоги щодо [[Буковина|Буковини]], заявив, що це стало для нього несподіваним, і підкреслив, що без постановки цього питання значно полегшилося б мирне вирішення питання з Бессарабією. На запитання про Буковину Молотов відповів, що вона <u>«''є останньою частиною єдиної [[УкраїнаУкраїнська РСР|України]], якої бракувало, до того ж вимоги СРСР обмежуються лише [[Північна Буковина|північною частиною Буковини]] з містом [[Чернівці]]''»</u><ref>ADAP. Bd.10. S.18-19.</ref>
 
Коли Шуленбург зазначив, що це питання можна вирішити набагато легше, якщо СРСР поверне Румунії [[золотий запас румунського королівства|золотий запас румунського Національного банку]], вивезений до [[Москва|Москви]] в грудні [[1916]] року. Молотов відповів, що про це не йдеться, оскільки Румунія достатньо довго [[Експлуатація (визиск)|експлуатувала]] Бессарабію.
Рядок 140:
На спробу румунського посланця заперечити наведену в ноті аргументацію посиланнями на [[Історія Молдови|історію Бессарабії]] і [[Молдовська Демократична Республіка|подій 1918 року]], Молотов зазначив, що вони ''«не відповідають ані історичному розвитку, ані реальній ситуації»''. Так само не вдалася спроба продовжити термін відповіді з [[Бухарест]]а, оскільки, Молотов категорично наполягав на тому, що радянський уряд вже «''чекав 22 роки''» і тому «сподівається, що відповідь буде надано без зволікань, і якщо вона буде позитивною, то питання буде вирішено мирним шляхом»<ref name="pact">Пакт Молотова—Риббентропа и его последствия для Бессарабии (далее— Пакт…). Кишинев. 1991. С.24—27.</ref>.
 
Отримавши радянську ноту, румунський уряд звернувся за підтримкою до [[Королівство Італія (1861—1946)|ІталіїКоролівства Італія]], [[НімеччинаТретій Рейх|Німеччини]] і союзників по [[Антанта Балканська|Балканській Антанті]]. У свою чергу уряд Німеччини запропонував, щоб уникнути війни між країнами, погодитися з вимогами СРСР та поступитися визначеними регіонами. Італійська сторона разом із Німеччиною висловила готовність «''порадити Румунії прийняти радянські пропозиції''»<ref name="doc">Документы внешней политики. Т. 23. Кн. 1. С. 378</ref>. До того ж, [[Третій Рейх|Німеччина]] дала зрозуміти, що зміна кордону носитиме тимчасовий характер, і вказані території знов увійдуть до складу Румунії.
 
Загнана в глухий кут румунська влада до останнього намагалась виграти час та затягти процес переговорів, водночас уже з ранку [[27 червня]] 1940 року в РумуніїКоролівстві Румунія оголошено [[мобілізація|мобілізацію]].
 
Вночі [[28 червня]] у ході швидкоплинних переговорів румунський представник заявив про готовність [[Королівство Румунія|Королівства Румунії]] піти назустріч радянським вимогам та обговорити це, проте Молотов в ультимативній формі від імені [[Уряд Союзу Радянських Соціалістичних Республік|радянського уряду]] зажадав: