Вікіпедія

Онтаріо: відмінності між версіями

Інтерактивний перегляд історії
[перевірена версія][перевірена версія]
← Попереднє редагуванняНаступне редагування →
Вилучено вміст Додано вміст
ВізуальнийВікірозмітка
Немає опису редагування
вікіфікація
Рядок 668:
| align="right" |296 335
|-----
| [[Українці]]<ref>[https://socadaptukr.files.wordpress.com/2017/06/d182d0b0d0b1d0bbd0b8d186d0b0-5-d187d0b8d181d0bbd0b5d0bdd0bdd0bed181d182d18c-d0b8-d183d0b4d0b5d0bbd18cd0bdd18bd0b9-d0b2d0b5d181-d183d0ba.pdf Численность и удельный вес украинцев в Канаде и в провинции Онтарио, 1901–20111901—2011 гг. / Завьялов А. &nbsp;В. &nbsp;Социальная адаптация украинских иммигрантов : монография / А. &nbsp;В. &nbsp;Завьялов. –&nbsp;— Иркутск : Изд-во ИГУ, 2017. –&nbsp;— 179 с.]</ref>
| align="right" |336&nbsp;355
| align="right" |85&nbsp;615
Рядок 797:
Під час тривалого мирного часу після закінчення війни до Верхньої Канади прибувало все більше мігрантів безпосередньо із [[Європа|Європи]] (в основному з [[Англія|Англії]] та [[Ірландія|Ірландії]]), а не з північноамериканських штатів, як це було раніше. Більшість поселенців, не витримуючи суворого клімату на півночі, залишалася в південній частині. Розбудовувалися мережі доріг та каналів, зокрема [[Вілланд канал]] ({{lang-en|{{iw|Welland Canal}}}}, [[1829]]). Зростала торгівля як усередині провінції, так і з [[США]]. Станом на 1834 рік населення сягнуло {{Formatnum:235000}} чол. Онтаріо, що інтенсивно економічно та промислово розвивалося, почало наздоганяти Квебек&nbsp;— суперництво між ними щодо національного лідерства триває понині.<ref name="OntarioH_R">{{cite web|url=http://www.ontario.ca/en/about_ontario/index.htm | title= Стаття "Повстання" у розділі "Історія" на офіційному сайті провінції.| language ={{ref-en}}, {{ref-fr}} | accessdate=2011-04-01|archiveurl=http://www.webcitation.org/6HaOhzjA1|archivedate=2013-06-23}}</ref>
 
Влада Верхньої Канади, як і в інших [[Британська Північна Америка|Британських Північно-Американських колоній]], була сконцентрована в руках вузького кола консерваторів з партії [[Торі (партія)|Торі]]: землевласників, чиновників, бізнесменів та релігійних діячів, які отримали кличку «[[Сім'я Змови]]» ({{lang-en|{{iw|Family Compact}}}}). «Сім'я Змови» контролювала адміністративну сферу та економіку краю впродовж 1820-1830-х років. Відсутність політичних та економічних прав призвело до революцій в обох провінціях: [[Верхньо-канадська революція|революції Верхньої Канади]] ({{lang-en|{{iw|Upper Canada Rebellion}}}}) та до [[повстання Патріотів]] у [[Нижня Канада|Нижній Канаді]], що тривали у [[1837]]-[[1838]] роках. Верхньоканадську революцію очолив журналіст та політик [[Вільям Макензі]] ({{lang-en|{{iw|William Lyon Mackenzie}}}}).<ref name="OntarioH_R" />
 
=== Західна Канада ===
Рядок 810:
 
=== Провінція Онтаріо ===
Першим [[Прем'єр Онтаріо|Прем'єром Онтаріо]] став сер [[Джон Александр Макдональд]] ({{lang-en|{{iw|John A. Macdonald}}}}), в подальшому перший та третій [[Прем'єр-міністр|Прем'єр-міністр Канади]].<ref name="OntarioH_F&C" /><br/>
[[Файл:Oliver Mowat head.jpg|міні|праворуч|250пкс|[[Олівер Моват]]&nbsp;— 3-й Прем'єр,<br/> творець феномену «Імперія Онтаріо»]]
У 1872 році третім [[Прем'єр Онтаріо|Прем'єром Онтаріо]] став правник [[Олівер Моват]] ({{lang-en|{{iw|Oliver Mowat}}}}), пробув на цій посаді до 1896 року, найдовше за всю історію краю. Він домігся надання значного рівня самоуправління та прав для провінції, зазвичай подаючи досконало аргументовані клопотання до [[Судовий Комітет при Таємній Раді|Судового Комітету при Таємній Раді]] ({{lang-en|{{iw|JCPC}}}}). Моват розбудував мережу освітніх та адміністративних установ та впровадив округи в [[Північний онтаріо|Північному Онтаріо]]. Олівер Моват, попри те що Північно-Західний район (на північ від лінії вододілу між озером Верхнім та затокою Гудзона), так званий округ [[Кііуатін]] ({{lang-en|{{iw|District of Keewatin}}}}), ніколи не входив до складу Верхньої Канади, боровся за включення його до складу провінції. Це відбулося згідно із прийнятим «Актом щодо Канади (про кордони Онтаріо)» від 1889 року, вже після його відставки.
 
В 1879 році було прийнято програму «[[National Policy|Національна політика]]» сера Джона А. Макдональда, на той момент Прем'єр-міністра Канади. У [[1875]]–[[1885]]&nbsp;рр. було прокладено [[Canadian Pacific Railway|Канадську Тихоокеанську залізницю]], що пролягла крізь Північний Онтаріо та [[Канадські Прерії]] до [[Британська Колумбія|Британської Колумбії]]: усе це сприяло ще більшому розквіту промисловості та мануфактурного виробництва.<ref name="OntarioH_F&C" />
Рядок 822:
На початку XX століття знову загострилося мовне питання в провінції. В липні 1912 року уряд Прогресивних консерваторів Онтаріо на чолі з [[Джеймс Уітні|Джеймсом Уітні]] ({{lang-en|{{iw|James Whitney}}}}) ухвалює законопроект «[[17-а поправка]]» ({{lang-en|{{iw|Regulation 17}}}}), яким суттєво обмежив використання французької в освіті. Згідно із законом заборонялося викладання французькою мовою в усіх класах окрім 1-го, та заборонялася французька як предмет після 4-го класу. У серпні 1913 року була прийнята «18 поправка», з метою зламати опір вчителів низки шкіл; остаточно «17 поправку» було скасовано в 1927 році.
 
Під впливом [[Сухий закон|сухого закону]] [[Сухий закон у США|в США]], уряд сера {{iw|Уільям Херст|Вільяма Херста||en|William Howard Hearst}} в 1916&nbsp;р. прийняв «Акт Тверезості Онтаріо» ({{lang-en|{{iw|Ontario Temperance Act}}}}), згідно з яким в Онтаріо заборонявся продаж алкогольної продукції на території провінції. Проте не було заборонено її виробництво резидентами для власного споживання, а в промислових масштабах на експорт, що зробило Онтаріо найбільшим постачальником контрабанди алкоголю до США та сприяло розвитку відповідних галузей промисловості. Акт Тверезості відмінили в 1927 році, проте в Онтаріо й донині діють одні з найжорсткіших обмежень в усій Північній Америці щодо продажу алкогольної продукції.
 
Під час [[Велика Депресія|Великої Депресії]] [[ВНП]] Канади впав на 40&nbsp;%. Не стало винятком і Онтаріо, економіка якого значно орієнтована на США. Криза негативно вплинула зокрема на міста [[Гамільтон (Канада)|Гамільтон]] (найбільш центр сталеливарної галузі Канади), а також на [[Торонто]] і [[Віндзор (Онтаріо)|Віндзор]] з їх потужним автомобільним виробництвом, яке тісно пов'язане з автопромисловістю [[Детройт]]а (США). Безробіття в Онтаріо сягнуло приблизно 45&nbsp;%. Для виходу з кризи уряд провінції, подібно до уряду США, розпочав широкомасштабні інфраструктурні проекти із залученням працівників на громадські роботи. Це дозволило до 1937 року знизити відсоток безробіття на докризовий рівень. Було збудовано низку мостів, тунелів, дамб, розбудовано мережу автомобільних шосе 400-ї серії, зокрема шосе «[[Queen Elizabeth Way]]» та шосе, що у подальшому були об'єднані у [[шосе 401 (Онтаріо)|трасу 401]].
 
[[3 вересня]] [[1939]]&nbsp;р. уряд Британської імперії оголосив війну Німеччині, а через сім днів ([[10 вересня]]) уряд домініону Канада прийняв аналогічне рішення. З усієї Канади, в тому числі із Онтаріо, було призвано на фронти 1,1 мільйона солдатів. Перед війною Канада посідала 4-е місце у світі за випуском автівок, більшу частку з яких вироблялося в Онтаріо, під час війни вийшла на 2-е місце. Зокрема було вироблено 800&nbsp;000&nbsp;вантажівок, більше, ніж виробили сукупно [[Німеччина]], [[Італія]] та [[Японія]]. Обидва автомобілебудівні гіганти провінції&nbsp;— компанії ''Ford Motor Company of Canada'' та ''General Motors of Canada'' об'єднали свої конструкторські відділи, для стандартизації та прискореного випуску вантажівок для потреб армії: так було створено військову вантажівку [[Canadian Military Pattern truck]] ([[:en:Canadian Military Pattern truck|CMP]]), що стала одним із найбільших вкладів Канади для перемоги у [[Друга Світова Війна|Другій світовій війні]].<ref>{{cite book | автор=Hall, H. Duncan and Wrigley, C. C. | рік=1956 | назва="Studies of Overseas Supply" том "War Production Series" під упорядник M. M. Postan, видано в рамках видання "History of the Second World War. United Kingdom Civil Series" під заг. ред. сера Keith Hancock | мова=англійською| сторінки=51-52 | видавництво=[[Канцелярія Її Величності]] спільно з Longmans та Green and Co. | знаходження=Лондон | url=http://books.google.com/books?id=TuFmAAAAMAAJ&q=Studies+of+Overseas+Supply&dq=Studies+of+Overseas+Supply&hl=uk&ei=b3M4TcXgIc2p8APThJjxCA&sa=X&oi=book_result&ct=result&resnum=1&ved=0CC4Q6AEwAA}}</ref>
 
Під час війни до Онтаріо, в Оттаву, було евакуйовано нідерландську королівську родину. В 1943 тут народилася {{iw|принцеса Маргріт||nl|Margriet der Nederlanden}}. Пологове відділення, де вона мала народитися, Канадський уряд тимчасово оголосив екстериторіальним. Таким чином, Маргріт народилася на нейтральній території та змогла отримати підданство за паспортом своєї матері {{iw|[[Юліана (королева Нідерландів)|принцеси Юліани||nl|Juliana der Nederlanden}}]], а не підданство Домініону Канада.<ref>{{Cite web|url=http://archives.cbc.ca/on_this_day/01/19/|title=Випуск новин про народження принцеси Маргріт на сайті архівів телекомпанії CBC|format=відео-ролик|accessdate=2011-11-01|archiveurl=http://www.webcitation.org/6HaOjExcC|archivedate=2013-06-23}}</ref>
 
Повоєнний період характеризується стабільним розвитком та зростанням. Онтаріо загалом і Велике Торонто зокрема стали реципієнтами найбільшої кількості мігрантів з-поміж усієї Канади. У 1950-х та 1960-х роках до краю переселилося більше двох мільйонів мігрантів з післявоєнної Європи. У 1970-х після зміни федерального міграційного законодавства почала переважати частка неєвропейських мігрантів&nbsp;— і Онтаріо поступово стало мультикультурним краєм: на сьогоднішній день <sup>1</sup>/<sub>4</sub> населення провінції мігранти 1-го покоління.<ref name=StatsCan01 />
 
Наприкінці 1970-х та впродовж 1980-х посилився внутрішньоканадський притікпотік переселенців до Онтаріо. Багато англомовних мешканців Квебеку переїхали в Онтаріо після приходу до влади у Квебеці [[Квебекська партія|Квебекської партії]] в 1976 році, та проведення у 1980 році [[Референдум щодо суверенітету Квебеку 1980|референдуму]] щодо відділення. Також посилився приплив із [[Атлантичні провінції|Атлантичних провінцій]], викликаний тривалою економічною стагнацією регіону. У підсумку лідерство в тривалому змаганні поміж провінціями здобуло Онтаріо: Торонто стало найбільшим містом Канади, перевершивши [[Монреаль]], а Онтаріо&nbsp;— перевершило Квебек у населенні та промисловості.
 
У [[1990]] в Онтаріо було прийнято закон «({{lang-en|{{iw|French Language Services Act}}}})» для задоволення потреб франко-онтарійців у місцях компактного проживання.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/wiki/Онтаріо