Тичина Павло Григорович: відмінності між версіями

Почавши поетичну творчість за чернігівського періоду, Тичина в атмосфері Києва першого року державного відродження України закінчив першу свою книгу поезій «[[Сонячні кларнети]]» ([[1918]], фактично вийшла в [[1919]]), в якій він дав своєрідну українську версію [[символізм]]у базовану на поетиці
[[Чупринка Григорій Авраамович|Грицька Чупринки]] з впливом німецького експресіонізму (Тракль) та інфантилізму, створив власний поетичний стиль, який отримав власну назву — «кларнетизм». [[Кларнетизм]] — це світоглядна естетична концепція Тичини, унікально виражена за допомогою поетичних засобів (асонанс, алітерація, епітети, метафори). Перебуваючи в центрі революційних подій, Тичина написав книгу. Тому що він стояв тоді понад партійними ідеологіями, йому вдалося дати в «Сонячних кларнетах» автентичний естетичний відбиток відродження своєї країни{{fact}}. За версією Миколи Зерова участь в укладенні "Соняшних кларнетів" брали участь члени [[ Музагет | Музагету ]] та Білої Студії. Павло Тичина залишився поетом лише однієї збірки.