Василь Захарка: відмінності між версіями
| [неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
Немає опису редагування |
м категоризація |
||
Рядок 5:
Отримав домашню початкову освіту. Закінчив Лисковську вчительську семінарію. З [[1895]] р. вчитель церковно-приходської школи. Витримав іспит за програмою юнкерського училища і російської гімназії. У [[1898]]–[[1902]] рр. [[1904]]–[[1917]] рр. на військовій службі. Член [[Білоруська соціалістична громада (1902-1918)|БСГ]], один з організаторів з'їзду білоруських військовослужбовців Західного фронту ([[22 жовтня]] [[1917]] г.) секретар Центральної білоруської військового ради, член [[Велика Білоруська Рада|Великої білоруської ради]]. На [[Перший Загальнобілоруський конгрес|1-му Всебілоруському з'їзді]] (1917) обраний членом Ради з'їзду. Заарештований більшовиками в січні [[1918]] р.
З [[21 лютого]] [[1918]] року у складі [[Народний секретаріат БНР|Народного секретаріату (уряду) БНР]]. З [[21 лютого]] [[1918]] р. скарбник в складі Народного секретаріату [[БНР]]. [[23 березня]] 1918 був уповноважений Народним секретаріатом отримати гроші, асигновані Мінською міською думою. Вів переговори з німецькими військовими властями у справі грошей, вилучених [[25 лютого]] [[1918]] р.
[[1 травня]] [[1918]] обраний членом фінансової комісії [[Рада Білоруської Народної Республіки|Ради БНР]].
Член ЦК [[Білоруська партія соціалістів-федералістів|Білоруської партії соціалістів-федералістів]]. Після займав різні міністерські пости.
З травня 1918
Член комісії з переходу Білоруського театру в розпорядження Народного секретаріату БНР і Надзвичайної біженської колегії.
[[23 липня]] 1918 р. увійшов до складу кабінету [[Ян Середа|Яна Середи]], зайнявши пост народного секретаря фінансів.
[[28 серпня]] [[1918]] делегований до [[Київ|Києва]] отримати залишок грошей з української державної позики уряду БНР.
Міністр фінансів в уряді [[Луцкевич Антон Іванович|Антона Луцкевича]]. У грудні 1918 р. — у [[Вільнюс]]і .
Приїхав у [[Гродно]] в середині грудня [[1918]] р. 15-16 грудня 1918 як почесний гість присутній на Гродненському білоруському селянському з'їзді.
Виконував обов'язки керівника канцелярії Міністерства білоруських справ Литви.
Член Гродненського БНК і клубу «Білоруський будиночок». У грудні 1918 брав участь в переговорах БНК з Гродненською управою. [[30 грудня]] [[1918]] разом з [[Кречевський Петро Антонович|Петром Кречевським]] проводив переговори з командуванням 10 армії Вермахту Німеччини про озброєння Білоруської Міліції.
Перебуваючи в Гродно, подав разом з [[Луцкевич Антон Іванович|Антоном Луцкевичем]] кілька нот протесту від імені уряду БНР проти захоплення білоруських земель [[Польща|Польщею]].
Рядок 31:
[[Файл:Bnr4_130322.jpg|ліворуч|міні| Керівники білоруських представництв i місій в європейських країнах. Сидять (зліва направо): Євген Ладнов, Василь Захарка, Микола Вершинін, [[Лявон Заяц]]; стоять: [[Леон Вітан-Дубейковський|Левон Вітан-Дубейковський]], [[Янка Чарапук]], [[Белевич Юхим Юхимович|Юхим Бялевич]]. Жовтень [[1919]] р. (БДАМЛіМ). ]]
З другої половині лютого 1919 — в Україні, куди поїхав до [[Смолич Аркадій Антонович|Аркадія Смолича]] у справі української позики. У травні 1919 року — в [[Берлін]]і.
[[22 травня]] [[1919]] звернулося до уряду БНР з проханням ''«звільнити його від обов'язків управління грошовими справами внаслідок нездоров'я».'' У червні 1919 року — в [[Каунас]]і як тимчасовий заступник голови уряду БНР.
З кінця того ж місяця був знову в [[Берлін]]і, де фактично виконував обов'язки глави білоруського уряду.
Після розколу Ради БНР [[13 грудня]] [[1919]], Захарка обраний заступником голови Президії Народної Ради БНР.
На засіданні уряду [[Луцкевич Антон Іванович|Антона Луцкевича]] [[15 листопада]] [[1919]] був усунутий з посади міністра. [[Смолич Аркадій Антонович|Аркадію Смоличу]] було доручено розпочати проти нього судовий процес (можливо, в справі грошей уряду БНР, які Захарка відмовився передати Луцкевичу).
Знову приїхав до [[Гродно]] [[17 березня]] [[1919]] з Берліна разом з Ю. Камаринцем. В цей же день брав участь у святковій трапезі в білоруському клубі. Був присутній на засіданнях уряду БНР в Гродно 18 і 21 березня. Виступив [[25 березня]] 1919 на прощальній вечері, присвяченій від'їзду [[Воронко Йосип Якович|Йосипа Воронка]] з [[Гродно]].
Як представник уряду БНР був присутній на відкритті I-го білоруського вчительського з'їзду Гродненщини [[26 березня]].
[[5 квітня]] Захарка від імені Ради міністрів БНР опротестував заяву Цвирки-Гадицького про приєднання Білорусі до Польщі.
[[7 квітня]] Захарка звернувся до німецького крейзгауптмана Гродно із заявою вважати справу заарештованого напередодні в місті К. Цвирки-Гадиького білоруською ''«внутрішньою державною справою».''
Виїхав з Гродно до Берліна на початку квітня 1919 р.
Рядок 53:
[[Файл:Vasil_Zacharka,_mahiła_01.jpg|міні|Магіла Васіля Захаркі на Альшанскіх могілках у Празе]]
Наприкінці [[1919]] в [[Мінськ]]у переховувався від арешту польською владою. На початок [[1920]] року — знову в [[Берлін]]і, в лютому 1920 р. — у [[Прага|Празі]].
Член оргбюро зі скликання державної конференції в [[Рига|Ризі]] навесні 1920. Брав участь у нараді президії Ради і уряду [[Ластовський Вацлав Устинович|Вацлава Ластовського]] в Ризі 30-31 травня 1920.
З [[24 червня]] по [[12 вересня]] 1920 в [[Москва|Москві]] як голова Надзвичайної дипломатичної місії БНР.
В кінці 1920 — початку 1921 рр. — в [[Рига|Ризі]], з 1921 р — в [[Каунас]]і.
Заступник голови 1-ої Всебелоруської конференції у Празі в вересні 1921.
З [[23 серпня]] [[1923]] — міністр фінансів в уряді [[Цвікевич Олександр Іванович|Аляксандра Цвікевича]].
[[1 листопада]] [[1923]] виїхав до Праги.
Після [[Друга Всебілоруська конференція|2-ий Всебелоруської конференції в Берліні]] ([[10 жовтня]] [[1925]]) не визнав [[Мінськ]] єдиним центром національно-державного відродження [[Білорусь|Білорусі]]. Залишився на еміграції в Празі, зберігши нерозривність традиції державної [[Білоруська Народна Республіка|БНР]].
[[12 грудня]] [[1925]] р. обраний головою товариства «Білоруська рада» у Празі.
Заступник голови [[Рада Білоруської Народної Республіки|Ради БНР]], з [[8 березня]] [[1928]] — [[6 березня]] [[1943]] р. Президент Ради БНР.
За деякими відомостями, збирав архів БНР, долучив до цієї справи [[Геніюш Лариса Антонівна|Ларису Геніюш]].
Проводив активну кампанію звернень і петицій в [[Ліга Націй|Лігу Націй]] та інші міжнародні органи від імені БНР.
Автор робіт «Головні моменти білоруського руху» (1926)<ref> Частково опубліковано в книзі: ''Byelorussian statehood: Reader and bibliography.'' </ref>, «Білорусь — роль і значення на сході Європи» (не опублікована). Похований у Празі на [[Ольшанський цвинтар|Ольшанському цвинтарі]].
Рядок 99:
{{Бібліоінформація|колір={{колір|Білорусь}}}}
{{DEFAULTSORT:Захарка}}
[[Категорія:
[[Категорія:Білоруські громадські діячі]]
[[Категорія:Уродженці Зельвенського району]]
| |||