Вікіпедія

Нижанківська-Снігурович Дарія Амвросіївна: відмінності між версіями

Наступне редагування →
Вилучено вміст Додано вміст
ВізуальнийВікірозмітка
Створена сторінка: {{Особа |ім'я = Дарія Нижанківська-Снігурович |жінка = |оригінал імені = Дарія Нижанківсь...
(Немає відмінностей)

Версія за 21:20, 29 березня 2019

Дарія Нижанківська-Снігурович (18 червня 1915 - 23 червня 1980 року) народилася у Львові, Україна. Була викладачем, хореографом і провідною балериною у Міському (Великому театрі, нині – Львівському національному академічному театрі опери та балету імені Соломії Крушельницької) у 40-их роках 20 ст.[1]

Дарія Нижанківська-Снігурович
Дарія Нижанківська
Народилася Народилася 18 червень 1915
Львів, Україна
Померла формат невірний
Вінніпеґ, Канада
Країна  Австро-Угорщина
 ЗУНР
 УНР
 Польська Республіка
Національність українка
Діяльність хореограф, артист балету, педагог, танцюристка, балерина
Роки активності з 1920
Батько Нижанківський Амбросій Юліянович
У шлюбі з Тарас Снігурович

Театральна історія сім'ї

Дід Дарії, Юліян Нижанківський (1838 – 91), був актором театру «Руська бесіда», заснованого у 1864 році у Львові. Виступив у виставі "Маруся" - на прем'єрі з нагоди відкриття театру.[2] Її батько, Амбросій, син Юліана, пішов стопами свого батька і вибрав професію актора.[3] Одружився з Євгенією , яка також стала артисткою і приєдналася до його життя на сцені, подорожуючи містами та селами України. Актори самі шили собі костюми, будували декорації, що було складно, але звично для мандрівного театру.[4]

Освіта

У віці восьми років Дарія вступила в школу ритміки Оксани Суховерської, в якої провчилася десять років, отримавши базові знання з балету.[5] Потім поїхала до Праги, щоб продовжити й удосконалити вивчення танцю. Брала уроки хореографії у балерини Мії Славенської, з якою подружилася. Коли Міа в 1937 р. виїхала до Парижа, Дарія наприкінці 1938 р. повернулася до Львова. Тут навчалася у професора Бурі, у приватній балетній школі хореографа С. Фалішевського, а пізніше – у провідної солістки балету В. Переяславець.[1]

Провідна солістка

Влітку 1939 року Дарія стала солісткою Львівського театру опери та балету. У 1941 сюди прибув видатний хореограф Євген Вігілєв[6] ( розгорнув свою діяльність до 1944 р.) і залучав Дарію у свої постановки. "Традиції романтичної епохи та академічного балету збереглися переважно в спектаклях балетної трупи оперного театру. Вона вважалася провідною в регіоні (з балетмейстерами - С.Фалішевським, А.Фуртунато, А.Романовським, М. Статкевич)», - писала місцева преса.[7]

Перший сценічний досвід Дарії - статистка (Нубійський раб), який утримував великий пальмовий лист над правителем в опері «Аїда» Д.Верді . [4] Після цього в оперу додали балетну інтерлюдію, в яку залучили Дарію. На початка роботи в театрі (чи й пізніше – при потребі) Дарія танцювала в операх «Аїда», «Трубадур», «Травіата» Д.Верді, «Кармен» Ж.Бізе, «Фауст» Ш.Гуно та ін.

Згодом стала провідною балериною, у репертуарі якої з’явились такі складні партії: Одетта «Лебедине озеро» П.Чайковського; Дульсінея (Кітрі) «Дон Кіхот» Л.Мінкуса; Сванільда «Лілея» К.Данькевича; Таї-Хоа «Червоний мак» Р.Глієра; Анітра «Пер Ґюнт» Е.Ґріґа; та ін.

Після війни

Навесні 1944 року Дарія разом із групою з львівської опери від'їхала на захід , до Німеччини - перед прибуттям радянської армії. В таборі для переміщених осіб в Австрії , де вчила дітей танцювати, вона зустріла свого майбутнього чоловіка. В’язанку українських народних танців, які вона тоді поставила, українські діти виконували на Міжнародному фестивалі 1945 року в Інсбруку. Навесні 1950 року Дарія разом зі своїм чоловіком Тарасом Снігуровичем емігрувала до Канади й оселилася у Вінніпезі.[8]

Канада

Український іммігрантський театр у Вінніпезі процвітав із початку століття. [9] Післявоєнне покоління зробило свій внесок. 23 липня 1950 року Дарія взяла участь у концерті з іншими українськими митцями, що прибули з Європи, у складі театру «Ренессанс»: І. Туркевич-Мартинець, Г. Манько, А. Степняк, І. Федишин і Л. Левицька. Їхній концерт відбувся в Вінніпеґу в церкві Св. Миколая, яка була пам’яткою архітектури ( на вулиці Мак-Грегор і проспекті Флор).[10]

Хореограф балету

У 1970 році у Вінніпезі, в Концертному залі Сторіччя в (Centennial Concert Hall), прем'єра опери Стефанії Туркевич "Цар Ох, або Серце Оксани" зібрала трьох мисткинь, що працювали разом у Львівському театрі опери та балету: Стефанію Туркевич, яка служила концертмейстером, Ірену Туркевич-Мартинець, яка була оперною примадонною, і Дарію, провідну солістку балету. Дарія зробила в цій опері хореографічні сцени, а Ірина вела виставу.[1] До трьохактного балету «Ніч на Івана Купала» Стефанії Туркевич (про святкування літнього сонцестояння в Україні та в інших слов'янських країнах, коли бувають найкоротші ночі), Дарія написала лібрето і працювала як хореограф із танцювальною групою «Євшан» у Саскатуні, де відбулася прем'єра влітку 1971 року.[11]

Учитель балету

Із 1973 до 1976 року Дарія була членом (Canada’s Royal Winnipeg Ballet) Правління Школи Королівського Вінніпегського балету, коли Шкільна рада стала підкомітетом Ради RWB. Вона почала працювати викладачем в RWB в 1975 році.[12][13] Її хореографія залишилася частиною репертуару RWB School після смерті мисткині в 1980 році.[14] Марія Пастернакова в книзі "Українська жінка в хореографії" написала: «Дарія Нижанківська-Снігурович веде у своїй школі клас балету, техніку якого вміє поєднати з характером стилізованих українських народних танців і при цьому виявляє докладне знання основних законів будови композицій. У такого роду творчій праці вона розкриває широкі можливості сценічного оформлення народних танців, чим збагачує та підносить на високий рівень українське хореографічне мистецтво».[15]

Спадщина

Дарія померла 23 червня 1980 року у Вінніпезі. Творчою спадщиною артистки заопікувалася її донька, Genia Blum. Це вона грала роль дівчинки Лади в дитячій опері " Зимова краля " 1965 року, хореографію до якої робила її мати .[16][17] Вона навчалася в Royal Winnipeg Ballet і професійно танцювала в Європі під дівочим ім'ям Євгенії Снігурович. Із 1992 до 2018 р. вона займалася своєю балетною студією в Люцерні, Швейцарія. Сьогодні вона є письменницею, перекладачем і продовжує підтримувати мистецтво через Фонд танцю Дарія Нижанківська. [18]

Примітки

  1. ↑ а б в Житкевич, Анатолій. Елегія життя. MICT. Процитовано 7 травня 2018.
  2. ↑ Юліян Нижанківський.
  3. ↑ Амвросій Нижанківський.
  4. ↑ а б Blum, Genia. Slaves of Dance (англ.). Under the Sun online. Процитовано 22 липня 2018.
  5. ↑ Невідома історія Оксани Суховерської.
  6. ↑ Євген Дмитрович Вігільов, the Encyclopedia of Modern Ukraine (ukrainian) . Процитовано 6 лютого 2019.
  7. ↑ Сценічна хореографічна культура Східної Галичини 20-30-х років ХХ століття.
  8. ↑ Taras Snihurowycz.
  9. ↑ Martynowych, Orest T. Ukrainian Immigrant Theatre (PDF). Centre for Ukrainian Canadian Studies at the University of Manitoba. Процитовано 7 February 2019.
  10. ↑ Martynowych, Orest T. St. Nicholas Ukrainian Catholic church (PDF). Centre for Ukrainian Canadian Studies at the University of Manitoba. Процитовано 3 July 2017.
  11. ↑ Wpg. Free Press, Sat. Oct 16, 1971, page 74.
  12. ↑ Winnipeg Free Press, June 16, 1975, page 31.
  13. ↑ Winnipeg Free Press, June 3, 1978, page 27.
  14. ↑ Canada's Royal Winnipeg Ballet Archives, file number: RWBS/03/06
  15. ↑ Pasternakova, Maria, Ukrainian Woman in Choreography / Ukraïnska zhinka v khoreohrafiï; Published by Ukrainian Women's Association of Canada, Winnipeg, Edmonton, Canada, 1963.
  16. ↑ Ukrainian Voice, Winnipeg, Manitoba, Mar. 3, 1965, page 8.
  17. ↑ Winnipeg Free Press, March 5, 1965, page 36.
  18. ↑ Daria Nyzankiwska Dance Foundation – History

Література

  • Pasternakova, Maria. Ukrainian Woman in Choreography (Пастернакова, Марія. Українська жінка б хореографії); Published by Ukrainian Women's Association of Canada, Winnipeg, Edmonton, Canada, 1963.

Посилання

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Нижанківська-Снігурович_Дарія_Амвросіївна&oldid=24761585