Відкрити головне меню

Зміни

правопис
 
Б.Е. Відаль де Баттіні почала дослідницьку діяльність в Інституті філософії факультету філософії та філології Національного Університету Буенос-Айреса, яким керував доктор Амадо Алонсо (''Dr. Amado Alonso''), і стала членкинею його наукової команди. Наукові інтереси Берти Елени Вілаль де Баттіні охоплювали філософію та фольклористику, й були спрямовані безпосередньо до
Аргентини.
А ргентини.
 
Від [[1945]] року вона здійснила понад 100 наукових відряджень, в тому числі їздила в Європу в [[1960]] і [[1963]] роках, де відвідали головні осередки філософських і фольклорних студій.
Б. Е. Відаль де Баттіні померла 19 травня 1984 року,
 
== Праці і нагороди ==
 
Серед літературних публікацій Б. Е. Відаль де Баттіні:
* "Alas", [[1924]];
* "Mitos Sanluiseños", [[1925]];
* "Agua serrana", [[1934]];
* "Tierra puntana", [[1937]];
* "Campo y soledad", [[1937]];
* "Cuentos y leyendas populares de la Argentina", [[1960]];
* "La ciudad de San Luis", [[1960]].
 
Наукові дослідження де Баттіні:
* "El habla rural de San Luis", [[1949]];
* "Voces marinas en el habla rural de San Luis", [[1949]];
* "La narrativa popular de la Argentina. Leyendas de plantas", [[1972]], тощо.
 
Берта Елена Відаль де Баттіні дістала ща життя чимало премій і нагород, серед яких:
* 1º Premio Poesía del Congreso de Artes e Industrias de San Luis, [[1946]];
* Beca de la Comisión de Cultura, [[1957]];
* 2 º Premio de la Comisión Nacional de Cultura por su libro "El habla rural de San Luis", [[1969]];
* 1º Premio Wallance del Instituto Panamericano de Geografía e Historia, [[1960]];
* відзнака федерального дистрикту Бразилії за досягнення в галузі фольклористики;
* відзнака Асоціації культури св. Мартина Сан-Луїса за літературний доробок і наукові досягнення.
 
== Джерело-посилання ==