|
|isbn = 0-316-88179-1
}}
"«Не кричи: Вовки"„вовк“» — це досвід автора, який спостерігав за вовками в субарктичній Канаді <ref>{{Cite web|url=http://people.rit.edu/~kecncp/Courses/Materials/NeverCryWolf/NCW-book/Mini-Guide.Mowat.pdf|title=Never Cry Wolf|website=People.rit.edu}}</ref>, вперше опублікований в 1963 році МакКлелланом і Стюартом. Книга була адаптована до [[Never Cry Wolf (1983)|фільму з однойменною назвою]] у 1983 році. Йому приписують кардинальну зміну різкого іміджу [[вовк]]ів до більш позитивного.
== Сюжет книги ==
У книзі Моует описує свій досвід, який проливає світло на дослідження природи арктичного вовка .
У 1948–19491948—1949 роках Служба Дикоїдикої Природиприроди (Dominion Wildlife Service) призначає автору розслідувати причину зниження популяцій [[Олень північний|карібу]] і визначити, чи винні вовки за їх нестачу. Знайшовши свою "«здобич"» біля озера Нюлтен, Моует виявляє, що вовки не безглузді вбивці карібу, вони харчуютья малими савцями, такими як гризуни і зайці, "«навіть надаючи перевагу їм, а не карібу, коли вони є"».
== Висновки ==
Він робить висновок: «Ми прирікали вовка не за те, що він є, а за те, що ми свідомо і помилково сприймаємо це: міфологізоване втілення дикого, безжального вбивці, який, насправді, не більше ніж відображення самих себе. Ми зробили з них манстрів для спрощення власних гріхів».
== Вплив ==
Книга "«Не кричи: Вовки"„вовк“» мала комерційниїкомерційний успіх в Канаді. Незабаром після її публікації Канадська служба охорони дикої природи отримала потік листів від зацікавлених громадян, які виступали проти вбивства вовків. Хоча й загалом була добре сприйнята громадськістю, але натяки Моуета на Канадську службу дикої природи як організацію, що спрямована на знищення вовків, зустріли з гнівом канадські біологи. Співробітники Канадської служби дикої природи стверджували, що уряд ніколи не вимагав знищення вовка, що вовк визнається невід'ємною частиною північної екосистеми. Крім того, вони заперечували, що обов'язок Моуета не полягав у тому, щоб знайти виправдання для знищення вовка, а для того, щоб дослідити стосунки між вовками та карібу. Місцеві жителі насправді полювали на карібу, заради спорту та їжі.<ref name="Jones">Карен Джонс, ''ніколи не кричать вовк: наука, настрої та літературна реабілітація'' каністра ''Lupus'' , канадський історичний огляд vol.84 (2001)</ref>
Як і інші книги Моуета "«Не кричи: Вовки"„вовк“», була перекладена [[Російська мова|російською мовою]] та опублікована в [[Союз Радянських Соціалістичних Республік|Радянському Союзі]].<ref name="Black">{{Cite journal}}</ref> Послання книги, що вовки були нешкідливими пожирачими мишей, стало впливовим, що призвело до реакції громадськості проти радянської боротьби з вовками.<ref name="Graves">{{Cite book|url=http://www.wolvesinrussia.com/|title=Wolves in Russia: Anxiety throughout the ages|last=Graves, Will|year=2007|pages=222|isbn=1-55059-332-3|archiveurl=https://web.archive.org/web/20090802182158/http://www.wolvesinrussia.com/|archivedate=2009-08-02|deadurl=yes|accessdate=2008-08-18}}</ref>
== Список джерел ==
{{reflist}}
<references group=""></references>
{{Бібліоінформація}}
[[Категорія:Вовки в літературі]]
[[Категорія:Канадський нон-фікшн]]
[[Категорія:Сторінки із неперевіреними перекладами]]
|
