Вікіпедія

Арабське письмо: відмінності між версіями

Інтерактивний перегляд історії
[неперевірена версія][перевірена версія]
← Попереднє редагуванняНаступне редагування →
Вилучено вміст Додано вміст
ВізуальнийВікірозмітка
Мітки: Редагування з мобільного пристрою Редагування через мобільну версію
Немає опису редагування
Рядок 7:
| період = з [[356]]
| зразок = Arabic_albayancalligraphy.svg
| предок_1 =
| предок_2 =
| дочірні_системи =
| напрям = Справа наліво
| Юнікод = [http://www.unicode.org/charts/PDF/U0600.pdf U+0600 to U+06FF]<br />
[http://www.unicode.org/charts/PDF/U0750.pdf U+0750 to U+077F]<br />
[http://www.unicode.org/charts/PDF/U08A0.pdf U+08A0 to U+08FF]<br />
[http://www.unicode.org/charts/PDF/UFB50.pdf U+FB50 to U+FDFF]<br />
[http://www.unicode.org/charts/PDF/UFE70.pdf U+FE70 to U+FEFF]<br />
[http://www.unicode.org/charts/PDF/U1EE00.pdf U+1EE00 to U+1EEFF]
 
Рядок 21:
[[Файл:Modern Arabic Calligraphy.jpg|thumb|200px|Сучасне арабське красне письменство]]
 
'''Ара́бська абе́тка''' (іноді '''арабиця''' або '''в'язь''') &nbsp;— [[абетка]], яка використовується для запису [[арабська мова|арабської мови]] і (у дещо зміненому вигляді) деяких інших мов, зокрема [[перська мова|перської]] і певних [[тюркські мови|тюркських мов]]. Вона складається з 28 букв. Арабське письмо пишеться справа наліво.
 
Арабська абетка відіграє важливу роль у світі як абетка [[іслам]]у та [[Коран]]у. Вона поширювалася разом з поширенням ісламу. На сьогодні арабське письмо є найбільш розповсюдженим у світі після латиниці. Арабську абетку використовують такі мови: [[арабська мова|арабська]], [[перська мова|перська]], [[пушту]], [[курдська мова|курдська]], [[урду]], [[малайська мова|малайська]], [[джаві]].
 
У Середньовіччі на Русі ця абетка була відома під назвою '''арабська в'язь''' (походить від лат. text &nbsp;— в'язь чи від зовнішньої подібності до мережива). Очевидно, що вперше вона стала відомою на руських землях, практично з часу виникнення ісламу, утворення Арабського халіфату й появи арабських купців на Русі, з тих часів археологи знаходять арабські дирхеми з надписами в'яззю. У XIII &nbsp;ст. (часів Монгольської імперії) на Русі відомі монети, викарбувані ханами Золотої Орди з арабською в'яззю. Також, з XIV &nbsp;ст. в Україні при князівських замках з'являються спільноти русько- й тюркомовних служилих людей, які сповідували іслам ("«татар"»). У їхньому середовищі здобули значне поширення [[кітаби]] -&nbsp;— книги релігійного змісту, написані за допомогою арабської в'язі [[Староукраїнська мова|руською писемною мовою]] (Див. детальніше [[Білоруська арабська абетка]]).<ref>[http://naub.org.ua/wp-content/uploads/2009/04/ukrainian-translations-of-the-meanings-of-the-glorious-quran-problems-and-prospects.pdf Mykhailo Jackubovych. Ukrainian Translations of the Meanings of the Glorious Qur’Ān: Problems and Prospects// Journal of Qurāanic Research and Studies. -&nbsp;— Volume 2 Issue 4 2007. -&nbsp;— P. 29-54]</ref>
 
== Історія ==
Арабська абетка відома в арабському світі вже з [[4 століття]] нашої ери, а з поширенням ісламу вона стала відома у багатьох країнах східної півкулі. Вважається, що арабське письмо походить від давнього набатейського алфавіту, різновидності [[Арамейське письмо|арамейського]], котрим користувалися на півночі [[Аравійський півострів|Аравійського півострова]] задовго до виникнення ісламу. Набатейська писемність використовувалася арабомовним мешканцями [[Синайський півострів|Синайського півострова]] та Північної Аравії в 3-4 століттях, про що свідчить напис із Немари (328 року) і написи 4-6 століть, знайдені в давньохристиянських храмах Синайського півострова та Північної Аравії.
 
Арабське письмо остаточно сформувалося на початку 6 століття в місті [[Хіра]], що була столицею арабського Лахмідського князівства. Перший запис Корану арабською абеткою відомий з 651 року. Арабське письмо сформувалося як фонематичне і включало лише приголосні фонеми -&nbsp;— 28 літер. Напрямок письма справа наліво. У другій половині 7 століття було запроваджено додаткові рядкові, надрядкові та підрядкові знаки для диференціації схожих за написанням літер, позначення довгих і коротких голосних, подвоєння приголосних і відсутності голосних. В основних рисах арабське письмо збереглося до сьогодні.
 
Літери арабського алфавіту історично розташовувалися в тому ж порядку, що і в [[фінікійська писемність|фінікійському алфавіті]], від якого походить арабський. При цьому 6 літер, які не мали відповідності в фінікійському алфавіті, поміщені в кінець:
: {{Ar2| أ ب ج د و ه ز ح ط ي ك ل م ن س ع ف ص ق ر ش ت ث خ ذ ض ظ غ}}
 
Цей порядок називається «абджад», за чотирма першими літерами: аліф, ба, джим, даль. До переходу до індійських (так званих «арабських») цифр для позначення чисел використовувалися літери, і їхнє числове значення відповідало порядку в абджаді. Незабаром після переходу до індійських цифр порядок алфавіту було змінено на сучасний. Проте арабське слово, що позначає «алфавіт» -&nbsp;— {{lang-ar2 | أبجدية}} ''абджадія'', -&nbsp;— досі нагадує про старий порядок.
 
Під впливом ісламу й арабської культури багато мов, які не мають генетичного зв'язку з арабською, стали використовувати арабську абетку. Мови [[Іран]]у, [[Афганістан]]у і [[Пакистан]]у використовують арабське письмо. До [[1920-ті|1920-х]] років арабським письмом користувалися в [[Туреччина|Туреччині]]. Арабську в'язь можна побачити в [[Кашмір]]і, у деяких місцях [[Малайзія|Малайзії]], в [[Індія|Індії]], [[Сомалі]] і далі на південь по африканському узбережжю до [[Танзанія|Танзанії]].
 
== Каліграфія ==
[[fileФайл:arabtyp.png|thumb|right]]
Каліграфія (від грецького «красиве письмо») давно грає важливу культурну роль у країнах арабського світу. Вона використовується не тільки на важливих документах, але також для цілей образотворчого мистецтва.
 
Є важливі причини існування каліграфії як форми мистецтва саме в арабському світі. «Курсивність» арабської мови й інші особливості утруднили адаптацію до друкування і віддалили запровадження друкарського верстату, так, що в справі видання книг (особливо Корану), юридичних й інших документів арабський світ протягом декількох сторіч після Гутенберга все ще залежав від переписування від руки.
 
Інша, можливо важливіша причина, &nbsp;— релігійна. Коран не забороняє зображувати людей і тварин на малюнках і картинах, але в міру поширення ісламу в ранні роки він успадкував вже укорінену на Близькому Сході віру, спрямовану проти такого образотворчого мистецтва. Тому, скрізь, де було потрібно художнє оформлення, ісламські художники уникали зображення людей або тварин, а вдавалися або до малюнків «арабського характеру», що були засновані на строго геометричних формах чи рослинних орнаментах, або каліграфію. Тож [[арабська каліграфія]] з самого початку використовувалася не тільки для того, щоб виготовляти екземпляри Корану (її перший і, протягом довгого часу, головний спосіб використання), але також для всіх інших видів образотворчого мистецтва, наприклад, на порцеляні та металевих виробах, для килимів та інших текстильних виробів, на монетах і як архітектурна прикраса (переважно на мечетях і цвинтарях).
 
=== Каліграфічні стилі ===
Один з найдавніших стилів арабського письма -&nbsp;— це '''куфі''', або ''' [[куфічний почерк|куфічний]]''' ({{lang-ar | كوفي}}, від назви міста [[Куфа]]).
 
Шрифт, який став стандартним засобом запису для арабської мови -&nbsp;— це '''[[насх]]''' ({{lang-ar | نسخ}} «копіювання»).
 
Деякі каліграфічні стилі використовувалися тільки з декоративною метою, тобто для каліграмм -&nbsp;— художніх творів каліграфів. Такий шрифт ''' [[сулюс]]''' ({{lang-ar | ثلث}} «третина») з його широкими, вільними розчерками.
 
== Структура ==
Арабська абетка складається з 28 букв, кожна з яких представляє приголосний звук (в ін. народів, які користуються цим письмом, є додаткові букви). Слова пишуться справа наліво. Форма кожної букви варіюється в залежності від того, чи є ця буква одною, знаходиться на початку, в середині чи в кінці слова. Існують три короткі і три довгі голосні (a, i, u; ā, ī, ū). Для представлення довгих використовуються букви аліф, уау, і йя. Набір спеціальних символів, розроблених у [[8 століття до н. е.|8 столітті до н. &nbsp;е.]], також іноді використовується для відображення коротких голосних і деяких граматичних закінчень, в інших випадках на письмі опускаються. Арабські слова майже завжди починаються з одної приголосної, за якою йде голосна.
 
== Позначення приголосних ==
Рядок 156:
|}
 
Аліф &nbsp;— єдина буква арабської абетки, яка не позначає жодного приголосного звуку. В залежності від контексту, вона може використовуватись для позначення довгої голосної, {{unicode2|а̄}} (див. нижче), чи як допоміжний знак, який не має свого звучання.
 
== Позначення голосних ==
Рядок 205:
 
== Лігатури ==
В арабському письмі є велика кількість способів написання разом декількох літер ([[лігатура (типографія)|лігатур]]). Одна лігатура &nbsp;— [[лям-аліф]] &nbsp;— є стандартною, і написання цієї пари літер інакше, ніж за допомогою лігатури, не допускається. Решта лігатур необов'язкові, і їхнє використання залежить від обраного [[каліграфія|каліграфічного]] стилю.
 
В [[Юнікод]]і зареєстровано більше трьох сотень лігатур з двох літер, більше сотні &nbsp;— з трьох, кілька &nbsp;— на ціле слово: наприклад, для слів «<nowiki/>[[Аллах]]<nowiki/>» ({{Lang-ar|ﷲ‎}}), [[Аллаху Акбар|«акбар»]], «<nowiki/>[[Мухаммед]]<nowiki/>» ({{Lang-ar|ﷴ‎}}), «<nowiki/>[[расул]]<nowiki/>» &nbsp;— пророк, «<nowiki/>[[ріал]]<nowiki/>» ({{Lang-ar|﷼‎}}) &nbsp;— грошова одиниця [[Іран]]у. Крім цього, в Юнікод є символ, що складається з лігатури на чотири слова і позначає цілу фразу «Солля-л-Лагу алейкі ва-с-саллям» &nbsp;— мир йому ({{Lang-ar|ﷺ‎‎}}).
 
== Вирівнювання ==
[[Файл:Learning Arabic calligraphy (Kaf).jpg|thumb | right | 270px | Вправа каліграфа: виділено дві форми літер каф, звичайна (згори) і куфічна]]
На відміну від роздільного письма, в якому для вирівнювання ширини рядків застосовується розрядка слів і прогалин між словами, арабська в'язь дозволяє розтягувати рядки за рахунок подовження зв'язки між літерами. Подовжена зв'язка називається ''кашіда'' ({{lang-fa | كشيده}}) або ''татвіль'' ({{lang-ar | تطويل}}). Символ кашіди визначено в Юнікоді як U+0640, він використовується в тексті для вказівки бажаних місць подовження зв'язки -&nbsp;— подібно до «м'якого переносу» в текстах на європейських мовах. Засоби розмітки тексту (наприклад, [[CSS]]) дозволяють вказувати, в яких пропорціях подовження рядків має відбуватися за рахунок кашіди порівняно з розширенням прогалин між словами. [http://www.microsoft.com/middleeast/msdn/JustifyingText-CSS.aspx]
 
У каліграфії для розтягування рядків використовується також особлива форма літери каф, що називається «каф розчерком» або «куфічна каф». Попри те, що це графічна форма звичайного каф, вона закодована в Юнікоді окремим символом (U+06 AA). Так само як і зв'язки між літерами, ця форма літери каф може розтягуватися до будь-якої ширини.
Рядок 245:
== Використання в інших мовах ==
 
Поширення арабської абетки йшло паралельно з поширенням [[іслам]]у. З часом арабський алфавіт став сприйматися як «істинно ісламський», і багато мов Азії та Африки стали використовувати його на письмі (у тому числі й ті, які раніше використовували інші системи письма -&nbsp;— наприклад, [[перська мова|перська]] або [[яванська мова]]). В регіонах з іншими мовами, групи населення, які сповідували іслам, прагнули зберегти арабський алфавіт незважаючи на прийняття нової мови, наприклад так виник [[білоруська арабська абетка]]. При цьому арабський алфавіт поповнювався додатковими літерами для позначення звуків, відсутніх в арабській мові.
 
В [[Юнікод]]і зареєстровано 135 літер (не рахуючи позиційних форм), що відсутні в арабському алфавіті, але використовуються в різних системах письма на основі арабської мови. Низка літер цього «розширеного арабського алфавіту» використовується також в арабських текстах для транслітерації звуків, відсутніх в класичній арабській мові -&nbsp;— наприклад таких, як українські звуки ''в'', ''ґ'', '' п'', '' ц '', '' ч''.
 
В [[Індонезія|Індонезії]] та [[Малайзія|Малайзії]] зараз використовується латиниця, але частина релігійної літератури продовжує видаватися з використанням арабської графіки.
 
У кінці 1920-х років арабський алфавіт перестав використовуватися, у зв'язку з [[латинізація|латинізацією]], а згодом і кирилізацією [[татарська мова|татарської]], [[башкирська мова|башкирської]], [[кримськотатарська мова|кримськотатарської]], мов Середньої Азії та Кавказу. Приблизно в цей же час від арабського алфавіту відмовилася [[Туреччина]].
 
Зараз письмо на основі арабського алфавіту використовується, крім названих мов, для [[урду]], [[пушту]], [[дарі]], [[кашмірі]], [[пенджабська мова|пенджабі]], [[Сіндхі (мова)|сіндхі]], [[хауса (мова)|хауса]], [[фула (мова)|фула]], а також іноді для [[курдська мова|курдської]] (в Ірані та Сирії) і [[уйгурська мова|уйгурської]] мов. Крім того, арабське письмо часом використовується для [[азербайджанська мова|азербайджанської]], [[казахська мова|казахської]], [[киргизька мова|киргизької]], [[туркменська мова|туркменської]], [[узбецька мова|узбецької]], [[татарська мова|татарської]], хоча у країнах, де ці мови є державними, для них використовується кирилиця або латиниця.
 
== Клавіатура ==
З арабськими [[розкладка клавіатури|розкладками клавіатури]] ситуація залишається неузгодженою: хоча з [[1987]] року існує стандартна розкладка [[ASMO]]-663 [http://www.langbox.com / arabic/asmo663.html], паралельно використовуються численні нестандартні розкладки. Найпопулярніша зараз розкладка, яка використовується в [[IBM]] [[OS / 2]] і [[Microsoft]] [[Microsoft Windows|Windows]]. Різні несумісні з нею і одна з одною розкладки використовувалися в комп'ютерах [[MSX]], в арабській версії [[MS-DOS]], в системах на основі [[Linux]]. Для « [[ноутбук за 100 доларів|ноутбука за 100 доларів]]» також розробляється нова розкладка клавіатури, несумісна з уже існуючими.
 
Арабська клавіатура, безперечно, повинна бути двомовною (латиниця / арабська), щоб було можливо вводити в комп'ютер шляхи [[файлова система|файлової системи]] і [[веб-адреса|веб-адресу]]. Тут також виникає неоднозначність: зазвичай латинська частина арабської клавіатури розмічається як [[QWERTY]], але в країнах [[Магриб|Магрибу]]у, де серед мов, що користуються латиницею, домінує французька, латинська частина клавіатури розмічається відповідно до французької розкладки [[AZERTY]].
 
== Див. також ==
Рядок 272:
 
== Література ==
* Сучасний українсько-арабський словник: близько 12500 слів / Київ. нац. університет ім. Т. Шевченка ; упоряд.: А. Субх, Ю. Кочержинський ; заг. ред.: Сівков І. В. та ін. -&nbsp;— Київ: Київський університет, 2009. -&nbsp;— 436 с.
* {{книга
|автор = Ковалев А. А., Шарбатов Г. Ш.
Рядок 299:
|ст =
}}
* ''Крачковская В. А.'', Новое исследование по истории арабской письменности, «Учёные записки ЛГУ», 1974, № &nbsp;374. Востоковедение, в. 17, I;
* ''Шифман И. Ш.,'' Набатейское государство и его культура, М., 1976;
* ''Гельб И.'', Западносемитские силлабарии, в кн.: Тайны древних письмён, М., 1976;
* Michel Neyreneuf et Ghalib Al-Hakkak, ''Grammaire active de l'arabe'', Le Livre de Poche, collection «" Les langues modernes »", 1996 ;
* Régis Blachère et Maurice Gaudefroy-Demombynes, ''Grammaire de l'arabe classique'', cinquième édition, Maisonneuve et Larose, 2004 ;
* ''The World's Writing Systems'', ouvrage collectif sous la direction de Peter T. Daniels et William Bright, стаття «" Arabic Writing »" Томаса Бауера, Oxford University Press, 1996
* مصطفى الغلاييني جامع الدروس العربية المكتبة العصرية 2000 م
* {{cite book |title= Notice sur les divers genres d'écriture ancienne et moderne des Arabes, des Persans et des Turcs |author= Pihan, A. P.|year= 1856|location= Paris|page= |url= http://www.archive.org/details/noticesurlesdive00pihauoft}}
* ''Namy Kh. Y.,'' The origins of Arabic writing and its historical evolution before Islam, «Bulletin of the Faculty of Arts of the Egyptian University», 1935, 3. Arabic Section, р. 1—112;
* ''Diringer D.'', [[The Alphabet]], N. Y., 1953;
* ''Grohmann A.'', Arabische Paläographie, Tl 1—2, Das Schriftwesen. Die Lapidarschrift mit 270 Abbildungen im Text, 66 Tafeln, W., 1971;
* ''Diem W.'', Untersuchungen zur frühen Geschichte der arabischen Orthographie, 1—2, «Orientalia», 1979, v. 48—49;
* ''Sourdel-Thomine J.'', Aspects de l’écriture arabe et de son développement, «Revue des études islamiques», 1980, t. 48, fasc. 1.
 
== Посилання ==
Отримано з https://uk.wikipedia.org/wiki/Арабське_письмо