Битва під Аустерліцом: відмінності між версіями

'''Битва під Аустерліцом''' — битва, що відбулася [[2 грудня]] (20 листопада за старим стилем) [[1805]] року, рівно через рік після коронації [[Наполеон I Бонапарт|Наполеона]], на горбистому просторі навколо ПраценськіхПраценських висот, західніше села [[Аустерліц]], за 120 кілометрів на північ від [[Відень|Відня]] (нині — це містечко [[Славков-у-Брна]] біля [[Брно]], Чеська Республіка). Характеризується як одна з найграндіозніших за своїм значенням у всесвітній історії, одна з найкривавіших в наполеонівській епопеї, одна з найбільших поразок [[Російська імперія|Російської імперії]]. У «Битві трьох імператорів», як її охрестили сучасники, проти [[Наполеон I Бонапарт|Наполеона]] виступили імператор австрійський [[Франц II (імператор Священної Римської імперії)|Франц ІІII]] та російський [[Олександр I (російський імператор)|Олександр І]].

Влітку [[1805]] р. була створена третя антифранцузька коаліція, до складу якої увійшли [[Велика Британія]], [[Росія]], [[Австрія]], [[Швеція]], [[Неаполітанське королівство]]. Коаліція могла виставити понад 500 тисяч солдатсолдатів. Її метою було вигнання французьких військ з Німеччини, Італії, Швейцарії, Голландії й реставрація [[монархія|монархічних]] режимів. Наполеон Бонапарт назвав третю коаліцію «черговим союзом, витканим Англією із золота й ненависті», та заявив, що «третю коаліцію чекає доля перших двох», які впали «під чоботами солдатів Франції».

[[Аустерліц]] — не лише вершина кар'єри [[Наполеон]]а як полководця. Битва стала свідченням початку нової ери у військовій справі. Щоб підготувати всі умови для розгрому ворога, французький імператор протягом місяця уникав боїв з австрійськими та російськими частинами, відійшов із завідомосвідомо зручніших позицій, усіляко нав'язував противнику думку про виснаженість французької армії, її нездатність до подальшої боротьби. Союзне командування, повіривши цій інформації, вирішило дати вирішальний бій і одним ударом розгромити наполеонівську армію. Російський імператор Олександр І вирішив діяти за австрійським планом, який передбачав нанесення флангових ударів і подальше оточення французької армії. При цьому як аксіома сприймалась думка, що перемога буде здобута, жодні інші варіанти не допускались. На відміну від Наполеона, котрий неодноразово повторював, що «будь-який план добрий до першого пострілу», австрійський генерал Вейротер — розробник плану битви — заявив: «Інші варіанти неможливі!». Загальна налаштованість на перемогу призвела до того, що зауваження Макка і Кутузова щодо недооцінки ворога були проігноровані На противагу цьому плану Наполеон зосередив більшість своїх військ у центрі, приховавши їх від ворога за рядом пагорбів (в чому йому допомогли погодні умови — туман надійно сховав французів).

Битва під Аустерліцом розпочалась 2 грудня о 8 ранку (Наполеон особисто керував битвою з початку і до кінця) наступом частин під командуванням генерала Ф. Ф. БуксагевденаБуксгевдена на правий фланг французів, якими командував маршал Л. Н. Даву. Він відчайдушно оборонявся, але з часом почав відступати, затягуючи все більшу кількість військ союзників в болотисту місцевість неподалік від сіл Сокільниць та Тельниць. Змістивши сюди основні сили, союзники ослабили свій центр, де знаходились панівні над місцевістю Праценські висоти. Зрештою, під натиском Олександра І, Кутузов віддав наказ залишати висоти останній ударній колоні на чолі з генералом І. К. Коловратом.

Побачивши очищені від основних сил союзників ПранценськіПраценські висоти, Наполеон направив в утворений пролом ударний корпус під командуванням маршала Н. Ж. Сульта. Стрімкою атакою французи заволоділи висотами і розсікли російсько-австрійський фронт на дві частини. В пробитий Сультом розрив спрямовувався корпус під командуванням маршала Ж. Б. Бернадота. Тепер французи змогли обійти та оточити головні сили союзників, які втягнулись в глиб флангу під головуванням Л. Н. Даву. Оволодівши центром позиції союзників, Бернадот обійшов і війська правого флангу союзників на чолі з П. І. Багратіоном, якому довелось відходити під загрозою оточення. Але найтрагічніша ситуація склалась на лівому фланзі союзних військ, які, наступаючи на позиції Даву, потрапили в щільне коло. Від повного розгрому їх врятувала контратака Кавалергардського полку.

Під Аустерліцом союзні війська втратили 27 тис. чоловік, з них росіян — 21 тис. Втрати французів склали 9-12 тис. чоловік вбитими та пораненими. Багато солдатів союзників здалися в полон. Ледь уник його поранений М. Кутузов. У полоні міг опинитися й сам імператор Олександр, у паніці він був кинутий свитою і якийсь час залишався на полі бою лише з особистим медиком і двома козаками. Імператор Франц і Олександр втекли з поля битви ще задовго до остаточної катастрофи. Їхня свита бігла врозтіч, покинувши дорогою обох монархів, монархи теж в страху втекли з поля битви і швидко розлучилися один з одним, понесені кіньми в різні боки. Самодержець плакав, втративши самовладаннясамоконтроль. У паніці втікав двір австрійського імператора Франца на чолі із самим монархом.