Адріан I: відмінності між версіями

|обраний = {{дата|772|2|1|1}}<ref name="КЕ"/>

Адріан народився в [[Рим]]і, Візантійська імперія, в родині Теодора, представника римського нобілітету<ref name="ТС">[http://www.treccani.it/enciclopedia/papa-adriano-i_%28Dizionario-Biografico%29/ Adriano I, papa] // ''Dizionario Biografico degli Italiani'' (di Ottorino Bertolini ). V. 1 (1960)</ref>. Його рід походив із військової аристократії, що осів у районі [[Віа-Лата (Рим)|Віа-Лати]] (пізніша традиція помилково зараховувала папу до роду [[Колонна (рід)|Колонна]])<ref name="ТС"/>.

Адріан рано осиротів. Його виховував дядько Теодот, брат батька, який служив головним писарем (primicerius notariorum) в канцелярії папи [[Стефан II|Стефана ІІ]] (752—757)<ref name="ТС"/>. За понтифікату [[Павло I (папа)|Павла І]] (757—767) Адріан став [[клірик]]ом, прийняв чин [[піддиякон]]а і працював писарем<ref name="ТС"/>. Згодом, папа [[Стефан III (папа)|Стефан ІІІ]] (768—772) висвятив його у [[диякон]]и<ref name="ТСКЕ"/><ref name="КЕТС"/>.

На той час франкський король Карл воював проти свого брата Карломана і його синів. Останні сподівалися посісти франкський престол за підтримки лангобардського короля Дезидерія. Той, ображений на Карла через збезчещення своєї доньки Дезидерати, вимагав від папи коронувати синів Карломана «королями франків». Адріан, цінуючи союз із Карлом, відмовив. У відповідь, 772 року лангобарди напали на папські землі й захопили Пентапольське герцогство, яке 765 року дарував Святому Престолу батько короля Карла. Весною 773 року вони загрожували самому Риму<ref name="ТС"/>.

* ''[[Liber pontificalis]]''. ed. L. Duchesne, Paris, 1886, V. 1. pp. 486-514&nbsp;486–514; V. 3. pp. 105-107&nbsp;105–107

* S. Abel, Papst Hadrian I und die weltliche Herrschaft des römischen Stuhls, in Forschungen zur deutschen Geschicthte, I (1862), pp. 453-532&nbsp;453–532;

* F. Hirsch, Papst Hadrian I und das Fürstentum Benevent, in Forschungen zur deurschen Geschichte, XIII (1873), pp. 33-68&nbsp;33–68;

* G. B. Rossi, L'inscription du tombeau d'Hadrien I composée en France par ordre de Charlemagne, in Mélanges d'Archéologie et d'Histoire, VIII (1888), pp. 478-501&nbsp;478–501;

* K. Hampe, Hadrians I Vertheidigung der zweiten nicaenischen Synode gegen die Angriffe Karls des Grossen, in Neues Archiv der Gesellschaft für die älitere deutsche Geschichtskunde, XXI (1896), pp. 83-113&nbsp;83–113;

* Th. Hodgkin, Italy and her invaders, VII, Oxford 1899, pp. 342-398&nbsp;342–398; VIII, pp. 1-107&nbsp;1–107;

* F. Gregorovius, Storia della città di Roma nel Medio Evo, tr. it. di R. Manzato, I, Roma 1900, pp. 580-662&nbsp;580–662;

* L. M. Hartmann, Geschichte Italiens im Mittelalter, II, 2, Gotha 1903, pp.257-324&nbsp;257–324;

* Hefele-Leclerq, Histoire des Conciles, III, 2, Paris 1910, pp. 601-1085&nbsp;601–1085;

* L. Duchesne, Les premier: temps de l'état pontifical, Paris 1911, pp. 133-165&nbsp;133–165;

* H. K. Mann, Hadrian I, in The livel of the popes in the early Middle Ages, II, London 1925, pp. 394-497&nbsp;394–497;

* L. Serraz, Les lettres d'Hadrien I lues au deuxième concile de Nicée, in Echos d'Orient, 1926, pp. 407-420&nbsp;407–420;

* E. Caspar, Hadrian I und Karl der Grosse, in Zeitschrift für Kirchengeschichte, LIV (1935), pp. 150-214&nbsp;150–214;

* G. Romano-A. Solmi, Le dominazioni barbariche in Italia, Milano 1940, pp. 442-494&nbsp;442–494;

* O. Bertolini, Roma di fronte a Bisanzio e ai Longobardi, Bologna 1941 (1942), pp. 663-719&nbsp;663–719, 737-739;

* E. Amann, Le pape Hadrien et Charlemagne, in L'époque carolingienne, Paris 1947, pp. 49-70&nbsp;49–70;

* P. Brezzi, Roma e l'Impero Medioevale, Bologna 1947, pp. 3-31&nbsp;3–31;

* Paolo Bertolini. [http://www.treccani.it/enciclopedia/adriano-i_(Enciclopedia-dei-Papi)/ Adriano I] // ''Enciclopedia dei Papi'', I, Roma, 2000, pp. 681-695&nbsp;681–695