Голий ланч: відмінності між версіями
[перевірена версія] | [перевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
SoloWay (обговорення | внесок) Скасування редагування № 24519744 користувача Propodail (обговорення) Мітка: Скасування |
→Судові процеси над видавцем: Прибрав зайвий шаблон неперекладено |
||
Рядок 47:
Роман видало видало видавництво {{Не перекладено|Olympia Press||en|}} 1959 року у Франції, однак він потрапив до списку заборонених до видання на території США через великий вміст нецензурної лексики, наявність сцен із [[Педофілія|педофілією]] та вбивствами дітей. Примітним є і те, що й у Франції не обійшлось без скандалу — справа дійшла до того, що провідним літераторам (не французьким, як писав Берроуз) довелось написати відкритого листа уряду з виправданнями дій Жиродіа щодо передання роману до друку.
1961 року Россет, незважаючи на чинну заборону публікування роману, придбав 10 000 примірників книги з наміром поширити її територією Сполучених Штатів. Планам видавця не було суджено збутись: інша книга {{Не перекладено|Grove Press||en|}}, роман [[Генрі Міллер]]а «{{Не перекладено|Тропік Рака (роман)|Тропік Рака|en|Tropic of Cancer (novel)}}» зумовив навколо себе дебати та привернув увагу громадськості до видавництва — випуск до друку «Голого ланчу» довелось відкласти на невизначений час. 1962 року Grove Press виграло антицензурну справу в суді міста [[Чикаго|Чикаґо]], а невдовзі під час [[Единбург|Единбурґської]] письменницької конференції, організованої [[Авангардизм|аванґардистським]] видавцем {{Не перекладено|Джон Калдер||en|John Calder}}, на захист «Голого ланчу» висловились [[Норман Мейлер]] і
{{Цитата|''Я готую щось на кшталт письмових свідчень, пояснення суті «Голого ланчу» для власної безпеки. Роман взагалі про вірус наркозалежності. У ньому розкривається природа вірусу та те, як його можна стримати. Я зовсім не за наркоту і ніколи за неї не був. Навпаки, я закликаю: люди, злізайте ви з потягу наркоти, він мчиться укосом завдовжки в три милі прямо в купу дурману!''|3=|4=}}
Стаття Берроуза, найменована «Письмове свідчення: свідоцтво щодо хвороби», станом на сьогодні взята за переднє слово практично у всіх виданнях роману. Після того, як «свідчення» було опубліковане, його піддав критиці Гінзберг, який вважав, що «вона виходить за межі необхідного юридичного захисту та не відповідає духу книги». Поет звинувачував Берроуза у зайвому моралізаторстві та спробі відмовитись від авторства рукопису.
|