[[Файл:Pharaoh.svg|міні|Фараона зазвичай зображували разом із символами царственості та влади.]]
[[Фараон]] був абсолютним монархом країни й, принаймні в теорії, повністю контролював її землю та ресурси. Він був верховним воєначальником і главою уряду, і спирався на бюрократичний апарат чиновників, щоб управляти своїми справами. Функцію управління виконував {{нп|Візир (Стародавній Єгипет)|візир|en|Vizier (Ancient Egypt)}}, який був його правою рукою, представником, і слідкував за землемірними роботами, скарбницею, будівельними проектами, правовою системою та архівами<ref name="Manuelian358">Мануелян (1998) стор. 358</ref>. На регіональному рівні країна поділялась на 42 адміністративнихадміністративні райони, які називались [[Ном (Стародавній Єгипет)|номами]]. На чолі кожного ному був [[номарх]], який звітував перед візиром і був під його юрисдикцією. [[Храми Стародавнього Єгипту|Храми]] становили кістяк економіки. Це були не лише [[Культова споруда|молитовні будинки]], але вони відповідали й за збір та зберігання національного багатства в системі комор і скарбниць, що перебували у віданні [[Супервізор|доглядачів]], які перерозподіляли зерно і товари<ref>Мануелян (1998) стор 363</ref>.
Значна частина економіки була централізованою і під строгим контролем. Хоча стародавні єгиптяни не використовували карбування монет до [[Пізнє царство (Стародавній Єгипет)|пізнього царства]]<ref>{{Cite web|url=http://www.ucl.ac.uk/museums-static/digitalegypt/metal/coins.html|title=Egypt: Coins of the Ptolemies|date=2002|publisher=University College London|accessdate=8 Aprilквітня 2017}}</ref>, але мали свого роду грошово-бартерну систему<ref>Meskell (2004) стор. 23</ref>, в якій загальноприйнятими одиницями вартості були стандартні мішки з зерном і ''[[дебен]]и'', що дорівнювали приблизно {{Convert|91|g|oz|0}} міді або срібла<ref name="Manuelian372">Мануелян (1998) стор. 372</ref>. Робочим платили зерном; простий трудівник міг заробити 5 мішків (200 кг або 400 фунтів) зерна на місяць, тоді як майстер міг отримати 7 мішків (250 кг або 550 фунтів). Ціни були фіксовані по всій країні та записані в списки, щоб полегшити торгівлю; наприклад сорочка коштувала п'ять мідних дебенів, тоді як корова — 140 дебенів<ref name="Manuelian372" />. Зерно можна було обміняти на інші товари, згідно з переліком фіксованих цін<ref name="Manuelian372" />. У п'ятому столітті до н. е. карбовані гроші прийшли в Єгипет з-за кордону. Спочатку монети використовувались як стандартизовані зливки дорогоцінного металу, а не справжні гроші, але в наступні століття міжнародні торговці стали покладатися на карбування<ref>Walbank (1984) стор 125</ref>.
