Шахи: відмінності між версіями

[перевірена версія][неперевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
м автоматична заміна {{Не перекладено}} вікі-посиланнями на перекладені статті
Мітки: Редагування з мобільного пристрою Редагування з мобільної програмки Редагування з додатка Android
Рядок 203:
[[Файл:KnightsTemplarPlayingChess1283.jpg|праворуч|міні|[[Тамплієри]] грають в шахи, ''[[Libro de los juegos]]'', 1283]]
Близько 1200 року правила шатранджа почали змінюватись у Південній Європі, і близько 1475 року кілька великих змін зробили гру такою, якою вона є сьогодні. Ці сучасні основні правила пересування фігур з'явились в Італії та Іспанії.<ref>Davidson (1949), pp. 13–17</ref><ref name="nauiua">{{cite web 2|url=http://history.chess.free.fr/papers/Calvo%201998.pdf|title=Valencia Spain: The Cradle of European Chess|date=1998|format=PDF|archiveurl=https://web.archive.org/web/20160130113355/http://history.chess.free.fr/papers/Calvo%201998.pdf|archivedate=30 January 2016|deadurl=no|accessdate=3 March 2015|author=Calvo, Ricardo|df=dmy-all}}</ref>
Спочатку [[Римо-католицька церква|католицька церква]] вважала шахи азартною грою, та спробувала заборонити їх, але вже в [[1400]] році всі заборони було знято. З 11—12 ст. шахи вважались одним із найбільш поширених розваг феодальних вельмож. Шахи навіть увійшли до програми лицарського виховання<ref name="Шах_енц"/>. Шахи згадуються в низці відомих літературних творів того часу («[[Пісня про Роланда]]», «[[Трістан та Ізольда]]», «Роман про Розу» та ін.). Потрапивши до Європи, шахи зазнали деяких змін, а саме шахівниця стала двоколірною (до цього всі клітини шахівниці були білого кольору). Вперше така шахівниця згадується вже в 11 ст<ref name="Шах_енц"/>. У другій половині 15 ст. у Західній Європі з метою прискорення темпу гри слон та королева стали набагато сильнішими. Також було остаточно затверджено право ходу пішаком із початкової позиції на дві клітини<ref name="Шахи_уроки"/>.відповідно сучасні шахи стали називатись «ферзевими шахами» або «шахами божевільного ферзя».<ref>Weissberger (2004), pp. 152ff</ref> З'явилась рокіровка, похідна від «стрибка короля», зазвичай у поєднанні з ходом пішака або тури, щоб перемістити короля в безпечне місце. Ці нові правила швидко пошириласяпоширилися по всій Західній Європі. [[Пат|Правила, що стосуються пата]] остаточно оформились на початку 19 століття. Також у 19 столітті домовились, що першими ходять білі (раніше першими могли ходити білі або чорні). Нарешті стандартизовано правила рокіровки&nbsp;— варіанти правила рокіровки зберігалася в Італії до кінця 19 століття. Підсумкову стандартну гру іноді називають ''західними шахами''<ref>{{cite web 2|url=http://www.chessbase.com/newsdetail.asp?newsid=3492|title=XiangQi – an alternate to Western Chess|date=2006-11-19|publisher=ChessBase.com|archiveurl=https://web.archive.org/web/20110604145052/http://www.chessbase.com/newsdetail.asp?newsid=3492|archivedate=4 June 2011|deadurl=no|author=René Gralla|df=dmy-all}}</ref> або ''міжнародними шахами'',<ref>{{cite web 2|url=http://www.chessvariants.org/oriental.dir/thaikramnik.html|title=Kramnik plays Makruk Thai|website=[[The Chess Variant Pages]]|archiveurl=https://web.archive.org/web/20110606155706/http://www.chessvariants.org/oriental.dir/thaikramnik.html|archivedate=6 June 2011|deadurl=no|accessdate=12 December 2010|author=René Gralla|df=dmy-all}}</ref>, особливо в Азії де більш поширені Інші ігри шахового сімейства, такі як [[сянці]]. Починаючи з 19 століття, зміни в правилах мали тільки технічний характер, наприклад, встановлення правильного порядку в процедурі проголошення нічиєї повторенням.
[[Файл:Lucena1497.jpg|ліворуч|міні|Тактична задача з книги [[Луїс Рамірес де Лусена|Лусени]] 1497 року]]
Твори про {{нп|Шахова теорія|шахову теорію||Chess theory}} почали з'являтися в 15 столітті. Книга ''Repetición de Amores y Arte de Ajedrez'' (''Повторення любові і мистецтва гри в шахи'') [[Іспанці|іспанського]] церковника [[Луїс Рамірес де Лусена|Луїса Раміреса де Лусени]] вийшла друком у [[Саламанка|Саламанці]] в 1497 році<ref name="nauiua"/>. Лусена і такі пізніші майстри, як португалець [[Педру Даміано]], італійці [[Джованні Леонардо да Кутро]], [[Джуліо Чезаре Полеріо]] і [[Джоакіно Ґреко]], а також іспанський єпископ [[Руй Лопес де Сеґура]] розробили елементи дебютів і почали аналізувати прості ендшпілі.