Пікти: відмінності між версіями

Особливістю піктійськогопіктського державного устрою була передача трону не за чоловічою, а за жіночою лінією. Внаслідок цього, в різні періоди часу королями піктів були представники королівських династій ґельської [[Дал Ріада|Дал Ріади]], бритської [[Стратклайд]]у, англської [[Нортумбрія|Нортумбрії]] крові, нащадки піктійськихпіктських принцес. Згідно ірландськихз ірландськими історичнихісторичними переказівпереказами, чимало королів Ірландії мали або піктське походження, або були споріднені з піктськими королями чи то вождямиождями. 843 року королем піктів став король королівства скоттівскотів — Дал-Ріади [[Кеннет I]]. Йому вдалося об'єднати держави піктів і скоттівскотів у [[Королівство Шотландія|Королівство Шотландію]]. Поступово [[ґельська мова]] скотів витіснила піктську мову (про генетичну приналежністьналежність якої тривають суперечки), а незабаром внаслідок знищення та асиміляції пікти припинили своє існування як окремий народ. Деякі середньовічні джерела повідомляють про повне винищення піктів кельтськими племенами скоттівскотів (ірландського походження) у 839 році. Так чи інакше, вважаєтьсяучені вважають, що королівство піктів і пікти як окремий народ зникли з історичної арени 850 року.

До прийняття християнства пікти сповідували язичницьку релігію, про яку нічого достовірно не відомо (на відміну від язичницьких релігій інших народів британськихБританських островів). Як зазначають дослідники, пікти були особливим народом щодо релігії, їх вірування настільки відрізнялисьвідрізнялися від вірувань сусідніх народів, що їх неможливо було пристосувати до звичаїв християнського культу. Адомнан ву творі «Житіє Колумби» згадує по касту волхвів (жрецівжерців) у піктів, про піктських богів, які судячи по всьому були переважно пов'язані з долею людини, а не з силами природи. Всі сліди піктського язичництва зникли після прийняття християнства. Зразки піктського мистецтва, наповнені абсолютно незрозумілими сюжетами і образами, не дають можливості прояснити їх міфологію та релігійні звичаї.

Античні автори згадують про звичаї поліандрії, полігамії та екзогамних шлюбів у піктів. Але у ранніх християнських авторів, таких як [[Беда]] або [[святий Адомнан|Адомнан]] (Адамнан), ми не знаходимо згадок про такі шлюбні звичаї піктів, до яких церква, звісно, ставилась би нетерпимо. Але так чи інакше, у піктів були сильно виражені пережитки матріархату у звичаях, і жінки самі обирали собі чоловіків — інколи декількох.

У [[Уельс|валлійській]] літературі піктів називають словом ''Pryden''<ref>Williams, I. (1961) Y Gododdin, University of Wales Press: Cardiff</ref>, а Британський острів&nbsp;— словом ''Prydain''. Таким чином, назви «Британія», «брити» спочатку могла стосуватися піктів і лише потім перейти на весь острів і його мешканців. Хоча не виключено і прямо протилежний процес&nbsp;— пікти були єдиною групою племен, які зберегли незалежність після завоювання Британії римлянами і на піктів поширилась назва британців.