Смолич Юрій Корнійович: відмінності між версіями

'''Ю́рій Корні́йович Смо́лич''' ({{ДН|8|7|1900|25|6}}, [[Умань]]&nbsp;— [[26 серпня]] [[1976]], [[Київ]])&nbsp;— український радянський письменник, журналіст, театральний критик. Діяч [[Українська Народна Республіка|УНР]]. Редактор журналів «Сільський театр» (1926–1929), «[[Універсальний журнал|«УЖ»]]» (1928–1929), «Червоний шлях» (1935), «Літературний журнал» (1936–1937), «Україна» (1943–1950). Таємний інформатор репресивних органів СРСР (НКВД-МГБ-КГБ).<ref>''В'ячеслав Попик''. Під софітами ВЧК-ДПУ-НКВС-КДБ//Дніпро.&nbsp;— 1995.&nbsp;— №&nbsp;9-10.&nbsp;— С. 24-26.</ref><ref>''Микола Куценко''. Я і Романтика. Розпуття Олександра Довженка. Збірник «Довженко без гриму». Видавництво «Комора».&nbsp;— Київ, 2014.&nbsp;— С. 34</ref> Депутат [[Верховна рада УРСРУкраїнської РСР|Верховної Ради УРСР]] 8—9-го скликань. Кандидат у члени [[Центральний комітет Комуністичної партії України|ЦК КПУ]] в 1971—1976&nbsp;р.

Під час [[Радянсько-українська війна|радянсько-української війни 1918—19211917—1921]] певний час працював санітаром і лікпомом у загонах [[Червоний хрест (організація)|Червоного Хреста]] по боротьбі із висипним тифом, актором у червоноармійському театрі-студії, театрах укрпрофсожу, наросвіти; пізніше&nbsp;— в Театрі імені Івана Франка (1922—1924). З 1923 року жив у [[Харків|Харкові]], працював інспектором театрів у Головполітпросвіті Наркомату освіти УСРР (1924—1928), театральним критиком у журналі «Нове мистецтво».