Кам'яне вугілля: відмінності між версіями

[неперевірена версія][неперевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
Мітки: Редагування з мобільного пристрою Редагування через мобільну версію
Мітки: Редагування з мобільного пристрою Редагування через мобільну версію
Рядок 60:
{{main|Маркування вугілля}}
 
За основу промислової класифікації кам'яного вугіллявугeлля в окремих країнах приймаються різні параметри властивостей і складу вугілля: в [[США]] кам'яне вугілля класифікують за теплотою згоряння, вмістом зв'язаного вуглецю і відносним вмістом летких речовин, в [[Японія|Японії]] — за теплотою згоряння, так званим паливним коефіцієнтом і міцністю [[кокс]]у або нездатністю до коксування. У [[СРСР]] до [[1954]] р. як основна промислова класифікація діяла розроблена в [[1930]] р. В. С. Кримом так звана <tt>Донецька класифікація</tt>. Вона називається іноді «марочною», одночасно є і генетичною, оскільки покладені в її основу зміни властивостей вугілля віддзеркалюють їх зв'язок з генетичним розвитком органічної речовини вугілля.
 
В Україні використовувалася стандартизована класифікація вугілля. За середнім виходом летких речовин (V<sup>daf</sup>) і характеристикою нелеткого залишку з урахуванням спікливості і величини теплоти згоряння кам'яне вугілля поділяли на 10 основних марок: довгополуменеве (Д), газове (Г), газовожирне (ГЖ), жирне (Ж), коксове жирне (КЖ), коксівне (К), коксове друге (К2), слабкоспікливе (СС), опіснене спікливе (ОС) і пісне (П). Від марки Д до марки П вміст вуглецю послідовно збільшується від 76 до 92 %, а вихід летких речовин зменшується з 42 до 7-12 %. У кожній з марок, крім Д і Г, за технологічними властивостями виділяють декілька технологічних груп. Для [[Донбас]]у виділяють такі марки вугілля: Д, Г, ГЖ, Ж, К, ОС, П; для [[Львівсько-Волинський басейн|Львівсько-Волинського басейну]]: Д, Г, ГЖ, Ж.