Відмінності між версіями «Соболівка (Гайсинський район)»

За легендою, поселення Соболівка виникло на місці колись існуючого великого язичницького міста Соболів, заснованого [[Бузьке козацьке військо|бузькими козаками]] для захисту краю від набігів татар. Своєрідна фортеця була обнесена двома великими земляними валами. Татари зруйнували фортецю, а населення знищили. Згодом тут виникло нове поселення з назвою Соболівка, яке ввійшло до складу володінь польських графів [[Потоцькі|Потоцьких]].
 
Час заснування Соболівки невідомий. Перша згадка про неї належить до 1629 року, коли Соболівка була вже містечком, належала шляхтичеві Семенові Герелусі і в ній було 264 “дими” (опалюваних приміщення), тобто число її мешканців становило близько 1300 осіб. Проте, назва Соболівки свідчить, що засновано її давніше, а заснував її і, значить, був її першим власником рід Соболів.
Волосний центр [[Соболівська волость|Соболівської волості]].
На креслині Гійома де Боплана Соболівку позначено як село.
 
Під час Великого повстання 1648 року та війни Війська Запорозького проти Речі Посполитої 1648-49 років відбувся Похід 1648 року Максима Кривоноса до Брацлава, в якому відділок українського війська, очолюваний Іваном Ганжею, що прямував від Умані на Ладижин, у червні вказаного року заволодів Соболівкою і прилучив її до держави Військо Запорозьке. Тоді ж було створено Уманський полк і Соболівка стала головним містом його Соболівської сотні. З часів Хмельниччини відомим є Соболівський сотник Андрій Філенко (1649 рік).
 
Соболівка була розташована на важливому для держави шляху, що сполучав Подніпров’я з Балканами.
 
У Соболівці на початку Походу 1653 року Богдана Хмельницького до Жванця стояв Гетьман з військом. Звідси він вислав на допомогу синові, що перебував у Поході 1653 року Тимофія Хмельницького до Сучави, додатковий військовий відділок.
 
24.06.1654 у Соболівці, супроводжуючи Патріарха антіохійського Макарія, побував Павло Халебський, який писав у своєму щоденнику про Соболівку як про “два містечка з високими валами й глибокими ровами”. Він писав, що “в одному з замків Соболівки стоїть церква в ім’я Господа Ісуса Христа, а у другому - дві величні церкви в ім’я Святого Миколая та Святого Михайла. Поблизу розлилися два великих стави”.
 
Під час відсічі Походу 1654-55 років Станіслава Потоцького на Умань, а саме, по завершенню Брацлавської оборони 1654 року, до Соболівки та недалеко розташованої від неї Куни (тепер це село Гайсинського району Вінницької області) з Брацлава відступили запорожці. Ставши у Соболівці, вони намірялося зупинити подальший наступ ворожого війська. Але оскільки за ним була велика чисельна перевага, запорожцям довелося відступити від Соболівки до Умані. Переслідуючи їх, ворожі війська у січні 1655 року, найімовірніше, зруйнували Соболівку.
 
Проте, Соболівка відродилася. За описом Брацлавського воєводства 1664 року у ній було 70 “димів” (опалюваних приміщень) і, отже, число її мешканців складало приблизно 350 осіб.
 
У Поході 1671 року Петра Дорошенка до Тростянця, спрямованому проти польських загарбників та їхнього поплічника Михайла Ханенка, Гетьман віддав мешканців Соболівки у кримську неволю за те, що вони стали на бік ворога<ref>Коваленко Сергій. Україна під булавою Богдана Хмельницького. Енциклопедія в 3-х томах. — Том 3. —&nbsp;— К.: Видавництво «Стікс», 2009</ref>.
 
За Бахчисарайським договором 1681 року землі південніше Росі від Дніпра до Південного Бугу, зруйновані загарбниками, які знищили українську державу, мали лишатися незаселеними і неналежними ніякій державі. Проте українці почали сюди вертатися й відроджувати життя. Відродилася й Соболівка. Але слідом за людьми знову прийшли ті, хто звик жити за чужий рахунок. Тож на початку ХVIII століття Соболівка і навколишні землі були загарбані Річчю Посполитою. Соболівку ж з людьми привласнили собі польські графи Потоцькі.
 
В результаті 2-го поділу Речі Посполитої 1793 року Соболівка увійшла до складу Московського царства. Була центром [[Соболівська волость|Соболівської волості]].
 
Під час Української революції 1917 - 1921 років Соболівка увійшла до складу новоствореної Української Народної Республіки, але в результаті поразки революції була окупована військами комуністичної Російської Федерації.
 
14 березня 1919&nbsp;р. у Соболівці зупинився на відпочинок Кінний полк ім. [[Болбочан Петро Федорович|Петра Болбочана]] [[Армія Української Народної Республіки|Армії УНР]], перейменований згодом на Кінний полк [[Чорні запорожці|Чорних Запорожців]]. Тут 15 березня козаки поховали 20 своїх товаришів з 2-го пішого полку ім. [[Іван Мазепа|Гетьмана Мазепи]], тіла яких підібрали у [[Теплик]]у<ref> Коваленко Сергій. Чорні Запорожці: історія полку.&nbsp;— К.: Видавництво «Стікс», 2012</ref>.
794

редагування