Відкрити головне меню

Зміни

м
Відкинуто редагування 213.174.20.250 (обговорення) до зробленого Goo3
 
== Життєпис ==
Народився Василь Андрійович Симоненко на другий день Різдвяних свят у селі Біївці на Лубенщині Полтавської області. Над Удаєм — рікою стоїть старенька селянська хата, де 8 січня 1935 року український поет з'явився на світ.
Народився
 
Тепер ця хата славнозвісна. Тут розташований сільський музей Симоненка.
 
[[Файл:Симоненко В.jpeg|міні|ліворуч|200пкс|Василь Симоненко]]
Батька у Василька не було. Був чудовий дід, була мама, яка ніколи не сварилася за книжки, що їх хлопець читав зранку до вечора — при сонці, коли підпаском ганяв череду, і при каганці, коли вечорами гриз граніт науки, виборюючи золоту шкільну медаль. До мами приходили свататися. Та вона боялася вітчима для сина, боялася, що чужий прийде і зламає затишок його дитинства. От і не пішла ні за кого, тим більше, що живий був той, з ким одружена по закону, якого чекала з війни, з ким присягалася до смерті ділити і радість, і горе. Не вийшло ділити, вийшло все взяти на свої плечі — сильної, мужньої жінки.
 
Спочатку навчався у [[Біївці (Лубенський район)|Біївській]] початковій школі. П'ять класів закінчив у Біївцях, а решту — у сусідніх селах Єнківцях і Тарандинці, до яких доводилось йти 9 км в один бік. Після закінчення [[Середня загальноосвітня школа|середньої школи]] в [[Тарандинці|Тарандинцях]] із золотою медаллю в 1952 році вступив на [[факультет]] [[журналістика|журналістики]] [[Київський національний університет імені Тараса Шевченка|Київського університету]]. Водночас із Симоненком навчалися [[Мушкетик Юрій Михайлович|Юрій Мушкетик]], Микола Сом, Валерій Шевчук, [[Олійник Борис Ілліч|Борис Олійник]]. Тут він багато пише віршів, стає членом літературної студії.
 
Після закінчення факультету журналістики ([[1957]]) працював в обласних [[газета]]х «[[Черкаська правда]]» і «[[Молодь Черкащини]]» (очолив відділ пропаганди), пізніше [[Журналіст|кореспондентом]] «Робітничої Газети» в [[Черкаська область|Черкаській області]]. Тут Василь Симоненко зустрів свою майбутню дружину Люсю.
 
[[Файл:Symonenko-Cherkasy.JPG|250пкс|міні|Пам'ятник у Черкасах]]
{{Фотоколонка|Simonenko a.jpg|Simonenko r.jpg||текст=Ювілейна монета|color=#BBDD99|ш=140}}
1962 року разом з [[Горська Алла Олександрівна|Аллою Горською]] та [[Танюк Леонід Степанович|Лесем Танюком]] виявив місця поховань розстріляних органами [[Народний комісаріат внутрішніх справ СРСР|НКВС]] на [[Лук'янівське кладовище|Лук'янівському]] та [[Васильків]]ському цвинтарях, а також у [[Биківнянські могили|Биківні]] (про останнє було зроблено заяву до [[Київська міська рада|міської ради]]).
 
Влітку 1962 поета жорстоко побили працівники міліції залізничної станції ім. Шевченка ([[Сміла]]). На думку друзів поета, це побиття було не випадковим. Відтоді й почало погіршуватися здоров'я поета.
 
З весни 1963 хвороба Василя Симоненка постійно загострювалася. Нестерпно боліли поперек, нирки. На початку вересня він ліг у лікарню — обласний ліксанупр (мав таке право як журналіст). Невдовзі лікарі повідомили родині жахливий діагноз — рак нирок. Зробили операцію, але безрезультатно.
 
Помер у ніч проти 14 грудня.
 
== Творчість ==
Писати [[вірш]]і почав ще в [[студент]]ські роки, але в умовах прискіпливої радянської [[цензура|цензури]] друкувався неохоче: за його життя вийшли лише збірки поезій «Тиша і грім» ([[1962]]) і казка «[http://poetyka.uazone.net/default/pages.phtml?place=symonenko&page=symon74 Цар Плаксій та Лоскотон]» ([[1963]]). Василь Симоненко прожив неповних 29 літ, із них на літературну творчість припадає 10. За життя поета вийшла друком лише одна збірка — «Тиша і грім», друга побачила світ тільки після його смерті.
 
[[Гончар Олесь Терентійович|Олесь Гончар]] назвав Симоненка «витязем молодої української поезії», Василь Захарченко — «поетом з горніх Шевченкових долин». [[Стус Василь Семенович|Стус]] говорив так: «…На голос Симоненка, найбільшого шістдесятника із шістдесятників, поспішала молодь. Час поспішав так само».
 
Один з найвідоміших віршів В. Симоненка «Лебеді материнства» автор присвятив своєму сину Лесеві. За формою, це власне колискова пісня. Але, не зважаючи на назву, це пісня люблячого батька. За змістом, духовним наповненням це заповіт поета усьому українському народу: « Можна все на світі вибирати, сину. Вибрати не можна тільки Батьківщину». Саме ці знамениті слова викарбувані на пам'ятнику В. Симоненку в Черкасах. Друга частина цієї поезії, покладена на музику А. Пашкевича, стала відомою піснею, і лунає як гімн синівської любові до рідної землі.
 
Напровесні 1960 року в Києві був заснований Клуб творчої молоді. Так з'явилася ініціативна група, яка ставила своєю метою об'єднати духовні і фізичні зусилля молодого покоління для розбудови оновленої України.
 
Хоч на той час Симоненко жив і працював у Черкасах, проте разом з Ліною Костенко, Аллою Горською, Іваном Драчем, Іваном Світличним, Миколою Вінграновським, Василем Стусом, Євгеном Сверстюком, він став душею цього Клубу.
 
Уже в ті роки набули великої популярності [[самвидав]]ні поезії Симоненка, що поклали початок українському рухові опору [[1960-ті|1960]]-[[1970-ті|70]]-х pp. Тематично вони становили [[сатира|сатиру]] на [[Союз Радянських Соціалістичних Республік|радянський]] лад («[http://poetyka.uazone.net/default/pages.phtml?place=symonenko&page=zemne10 Некролог кукурудзяному качанові]», «[http://poetyka.uazone.net/default/pages.phtml?place=symonenko&page=symon70 Злодій]», «[http://poetyka.uazone.net/default/pages.phtml?place=symonenko&page=symon52 Суд]», «[http://vfarte.ru/blog/simonenko_vasil_baljada_pro_zajshlogo_cholovika/2010-07-30-2443 Балада про зайшлого чоловіка»]), зображення важкого життя радянських людей, особливо [[Селяни|селянства]] («[http://poetyka.uazone.net/default/pages.phtml?place=symonenko&page=symon69 Дума про щастя]», «[http://pysar.net/virsz.php?poet_id=62&virsz_id=182 Одинока матір»]), викриття жорстокостей радянської [[Деспотизм|деспотії]] («[http://pysar.net/virsz.php?poet_id=62&virsz_id=57 Брама]», «[http://www.poetryclub.com.ua/metrs_poem.php?poem=15645 Гранітні обеліски, як медузи …»]), таврування [[Росія|російського]] [[великодержавний шовінізм|великодержавного шовінізму]] ([http://www.ukrcenter.com/%D0%9B%D1%96%D1%82%D0%B5%D1%80%D0%B0%D1%82%D1%83%D1%80%D0%B0/%D0%92%D0%B0%D1%81%D0%B8%D0%BB%D1%8C-%D0%A1%D0%B8%D0%BC%D0%BE%D0%BD%D0%B5%D0%BD%D0%BA%D0%BE/24430-1/%D0%9A%D1%83%D1%80%D0%B4%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%BE%D0%BC%D1%83-%D0%B1%D «Курдському братові]») тощо. Окремий значний цикл становлять твори, в яких поет висловлює любов до своєї Батьківщини («[http://pysar.net/virsz.php?poet_id=62&virsz_id=23 Задивляюсь у твої зіниці]», «[http://pysar.net/virsz.php?poet_id=62&virsz_id=220 Є тисячі доріг]», «Український лев»<ref>''[[Мельник Ігор Володимирович|Ігор Мельник]].'' [http://zbruc.eu/node/31292 Василь Симоненко: Львове, хоч трішки мене зрозумій // Zbruch, 08.01.2015]</ref>, «[http://poetyka.uazone.net/default/pages.phtml?place=symonenko&page=zemne02 Лебеді материнства]», «[http://poetyka.uazone.net/default/pages.phtml?place=symonenko&page=zemne04 Україні]» та ін.).
 
Самвидавною творчістю Симоненко, за визначенням сучасної [[Літературна критика|критики]], став на шлях, указаний [[Шевченко Тарас Григорович|Т.&nbsp;Шевченком]], й увійшов в історію [[українська література|української літератури]] як визначальна постать боротьби за державний і культурний [[Державний суверенітет|суверенітет]] України 2-ї половини [[XX століття|XX&nbsp;ст.]].
 
Доля літературної спадщини Симоненка невідома. Його самвидавна поезія, у сучасній Україні лише в незначній частині опублікована у сфальшованому вигляді, поширилася за кордоном і була опублікована (разом з фрагментами поетового щоденника «[http://shron.chtyvo.org.ua/Suchasnist/1965_N01_49.pdf Окрайці думок»]) у [[журнал]]і «[[Сучасність (журнал)|Сучасність]]» (ч. 1, 1965) і в збірці вибраних поезій Симоненка «Берег чекань» ([[1965]] і [[1973]]).
 
В [[Українська Радянська Соціалістична Республіка|УРСР]] по смерті Симоненка видано з його спадщини [[казка|казку]] «[http://abetka.ukrlife.org/navpaky.htm Подорож у країну Навпаки]» (1964), збірку поезій «Земне тяжіння» (1964), вибір із творчості «Поезії» ([[1966]]) та збірку [[новела|новел]] «[http://lib.misto.kiev.ua/UKR/BOOK/SIMONENKO/vinoztrojand.txt Вино з троянд]» (1965; ці новели також увійшли у друге [[видання]] [http://shron.chtyvo.org.ua/Suchasnist/1965_N01_49.pdf збірки «Берег чекань»] за кордоном).
 
Радянська критика у перше десятиліття по смерті Симоненка намагалася паралізувати вплив його самвидавної поезії цілковитим замовчуванням її, водночас канонізуючи підцензурну спадщину померлого поета як бездоганно «партійну». Але після [[1972]], за виразної тенденції до замовчування творчості Симоненка загалом, розпочато ревізію її як несумісної з «партійністю» в літературі ([[Шамота Микола Захарович|М.Шамота]]). Зате високу оцінку, з особливим підкресленням громадської мужності поета, дістала поезія Симоненка у самвидавній критиці ([[Дзюба Іван Михайлович|Іван Дзюба]], [[Світличний Іван Олексійович|Іван Світличний]], [[Сверстюк Євген Олександрович|Євген Сверстюк]]).
 
== Вшанування пам'яті ==
* У [[Черкаси|Черкасах]] діє [[Черкаський літературно-меморіальний музей Василя Симоненка|Літературно-меморіальний музей Василя Симоненка]].
* [[Черкаська спеціалізована школа № 33 імені Василя Симоненка|Черкаська спеціалізована школа №&nbsp;33]] має його ім'я.
* [[1965]] року на громадських засадах створено [[музей]] у [[Біївці (Лубенський район)|рідному селі поета]] (в хаті, де він народився)<ref>[http://www.kultura.pl.ua/index.php?rozd=tmap&raj=lubni&nom=646 Управління культури і туризму Полтавської облдержадміністрації]</ref>
* Ім'ям поета названі [[вулиця|вулиці]] у багатьох [[місто|містах]] України, зокрема, [[1999]] року в [[Голосіївський район|Голосіївському районі]] [[Київ|Києва]] (див. [[вулиця Василя Симоненка (Київ)]]), та 2016 року в [[Кривий Ріг|Кривому Розі]]<ref>{{Cite news|url=http://cityblog.com.ua/2016/05/novyie-nazvaniya-ulits-krivogo-roga-ofitsialnaya-dekommunizatsiya/|title=Новые названия улиц Кривого Рога. Официальный список!|date=2016-05-23|work=Блог города Кривой Рог{{!}} Фоторепортажи|accessdate=2016-12-10}}</ref>.
* 2005-го року пам'ятник-погруддя поета встановили на його батьківщині у селі Біївці.
* [[25 грудня]] [[2008]] року [[Національний банк України]] випустив в обіг [[пам'ятна монета|пам'ятну монету]] номіналом 2 [[гривня|гривні]], присвячену поету.
* [[17 листопада]] [[2010]] року у Черкасах біля Палацу одружень (історичний [[будинок Щербини]]) на вулиці Верхній Горовій відкрили [[Пам'ятник Василеві Симоненку (Черкаси)|пам'ятник поетові]]. Автор монумента&nbsp;— [[Димйон Владислав Володимирович|Владислав Димйон]]<ref>[http://pres-centr.ck.ua/person/16190 Газета «Прес-Центр» про відкриття пам'ятника В. Симоненку]</ref>.
[[Файл:Stamp of Ukraine s1421.jpg|міні|праворуч|180пкс|Поштова ювілейна марка на честь 80-річчя від дня народження Симоненка (2015).]]
* Постановою №&nbsp;184-VIII Верховної Ради України від 11 лютого 2015 року 80 років з дня народження відзначали на державному рівні.<ref>Політика / Голос України.— К., №&nbsp;29 (6033) за 18 лютого 2015.— С. 4</ref>
* Поштова служба України 2015 року випустила ювілейну [[Поштова марка|поштову марку]] [[Знаки поштової оплати України 2015|на честь 80-річчя від дня народження Василя Симоненка]].
* [[20 травня]] [[2015]] року у внутрішньому дворику Червоного корпусу КНУ імені Тараса Шевченка відбулися урочистості з нагоди відкриття погруддя Василю Симоненку<ref>[http://www.univ.kiev.ua/news/6587 Погруддя Василю Симоненку започаткувало Алею пам'яті]</ref>.
* Іменем поета названо п'ять премій:
# [[Літературна премія «Берег надії» імені Василя Симоненка]] (1986—2013),
# [[Літературна премія імені Василя Симоненка НСПУ]] (1987—2010),
# [[Всеукраїнська літературна премія імені Василя Симоненка]] (2012),
# [[Лубенська районна літературно-мистецька премія імені Василя Симоненка]] (2000),
# [[Журналістська премія імені Василя Симоненка]] (2012).
 
== Твори ==
 
=== Поезія ===
* [http://poetyka.uazone.net/default/pages.phtml?place=symonenko&page=symon74 Цар Плаксій та Лоскотон]
 
=== Проза ===
=== Проза[http://poltava.to/news/7161/?print асилеві могли вкоротити життя через вірш про Хрущова» (інтерв'ю з Едуардом Кухаренком, колишнім співробітником Василя Симоненка) // Інтернет-видання «Полтавщина»]===
* [http://lib.misto.kiev.ua/UKR/BOOK/SIMONENKO/vinoztrojand.txt Вино з троянд]
 
== Примітки ==
{{reflist}}
 
== Джерела та література ==
* ''Герасимова Г. П.'' [http://corp.nbuv.gov.ua/cgi-bin/eiu/history.exe?Z21ID=&I21DBN=EIU&P21DBN=EIU&S21STN=1&S21REF=10&S21FMT=eiu_all&C21COM=S&S21CNR=20&S21P01=0&S21P02=0&S21P03=TRN=&S21COLORTERMS=0&S21STR=Symonenko_V_2 Симоненко Василь Андрійович] // {{ЕІУ|9|559}}
 
=== Література ===
* {{ЕУ}}
* Марина Павленко про Павла Тичину, Надію Суровцову, Василя Симоненка, Василя Стуса, Ірину Жиленко / М. Павленко.&nbsp;— К.: [[Грані-Т]], 2009.&nbsp;— 120 с.: іл.&nbsp;— (Серія «[[Життя видатних дітей]]»).&nbsp;— ISBN 978-966-465-250-3
 
== Джерела та посилання ==
{{external media
| video1 = [https://www.youtube.com/watch?v=0Chru3ccqII Живий голос Василя Симоненка]
| video2 = [https://www.youtube.com/watch?v=dneHxgHCYrg Василь Симоненко-Україні (Задивляюсь у твої зіниці), читає автор]
}}
* [https://youtu.be/Dun1lYVt_Uk ВАСИЛЬ СИМОНЕНКО | Програма "Велич особистості" | 2014 (ВІДЕО)]
* [http://vasylsymonenko.in.ua/ Сайт, присвячений Василеві Симоненку]
* [https://youtu.be/Dun1lYVt_Uk Василь Симоненко]. Випуск з авторського циклу Ірини Фаріон «Велич особистості» [https://youtu.be/Dun1lYVt_Uk (ВІДЕО)]
* [http://www.svoboda-news.com/arxiv/pdf/2010/Svoboda-2010-03.pdf ''Пахаренко В.'' В дорозі до Рідного краю. До 75-річчя з дня народження Василя Симоненка // Свобода.&nbsp;— 2010.&nbsp;— Ч. 3.&nbsp;— С. 5]
* ''[[Іван Андрусяк]]''. [http://culture.unian.net/ukr/detail/190494 Міф про Василя Симоненка // УНІАН-Культура.&nbsp;— 2011.&nbsp;— 17 січ.]
* ''[[Мельник Ігор Володимирович|Ігор Мельник]].'' [http://zbruc.eu/node/31292 Василь Симоненко: Львове, хоч трішки мене зрозумій // Zbruch.&nbsp;— 2015.&nbsp;— 8 січ.]
===* Проза[http://poltava.to/news/7161/?print асилеві«Василеві могли вкоротити життя через вірш про Хрущова» (інтерв'ю з Едуардом Кухаренком, колишнім співробітником Василя Симоненка) // Інтернет-видання «Полтавщина»]===
{{бібліоінформація}}
[[Категорія:Українські поети]]