Відкрити головне меню

Зміни

7 байтів вилучено, 5 місяців тому
уточнення
Хоча Кальвін ніколи не мав світської влади, за час його життя в Женеві поступово встановився режим, що нагадував [[Теократія|теократичну]] [[Диктатура|диктатуру]]. Проте організація кальвіністської церкви зберегла порівняно [[Демократія|демократичний]] характер.
 
Помер Жан Кальвін [[27 травня]] [[1564]] року в Женеві від хвороби, що перебігала з [[гарячка|гарячкою]], [[задишка|задишкою]], [[кровохаркання]]м --&nbsp;— імовірно, це був [[туберкульоз]]<ref>[https://books.google.com/books?id=b08_Dq8RbxUC&pg=PR17 Теодор Беза ''Життя Жана Кальвіна'' {{ref-en}}]</ref>. Наступного дня його поховано у немаркованій могилі на [[Кладовище королів|кладовищі королів]] (''Cimetière des Rois''). Точне розташування могили невідоме; у XIX столітті було поставлено надгробний камінь, щоб відзначити ймовірне місце його поховання<ref>ossel, Patrice (1994), Une visite du cimetière de Plainpalais, Les Iles futures; Palfi, Véronique (2003), Le Cimetière des Rois, De l'hôpital des pestiférés au cimetière de Plainpalais, Cinq siècle d'histoire, étude historique pour la Conservation architecturale de la Ville de Genève {{ref-fr}}</ref>.
 
== [[Державна влада]] ==
== Державний устрій ==
Питання про найкращий [[державний устрій]] Кальвін уважає теоретично нерозв'язним, бо, на його думку, всяка форма правління має свої плюси і свої мінуси. Держава повинна охороняти [[власність]] від [[обман]]у і грабунку, забезпечувати людям доступність матеріальних благ. Однак тодішні держави не тільки не гарантували власності, а й фактично здійснювали замах на неї шляхом [[податок|податків]], свавіллям чиновників і&nbsp;т.&nbsp;д. Кальвін у своїх творах нападає на королів із звинуваченнями в жадібності і свавіллі. Він знаходить багато слів для характеристики податкового свавілля, називаючи його розбоєм, здирством і насильством, обурюючись тим, що королі придумують нові податки і з їхньою допомогою викрадають велику частину майна, без якого не може обійтися бідний народ. [1,с.24]
На основі захисту власності Кальвін будує свої звинувачення королів у [[свавілля|свавіллі]], [[пихатість|пихатості]] й [[егоїзм|егоїзмі]]і: що могутніші государі, то важче утискують вони народ [2,с.275]
[[Республіка]] загрожує стати смутою, тиранією народу: Ми знаємо, наскільки велика нестриманість народу. Тому там, де кожному надано повну свободу, повинен виникнути величезний безлад (Коментар на Євангеліє від Іоанна).
Найжахливішим злом видається Кальвінові нерозсудливість і нестриманість народу: Порівняйте тирана, що здійснює всілякі жорстокості, з народом, у якого немає ні уряду, ні влади, але всі рівні, і ви побачите, що в цьому останньому випадку серед народу неминуче виникнуть набагато більш жахливі смути, ніж якби він перебував під гнітом непомірної тиранії [2,с.275].