Вікіпедія

Друга світова війна: відмінності між версіями

Інтерактивний перегляд історії
(Переглянути усі неперевірені зміни)
[перевірена версія][перевірена версія]
← Попереднє редагуванняНаступне редагування →
Вилучено вміст Додано вміст
ВізуальнийВікірозмітка
Немає опису редагування
Виправлено джерел: 29; позначено як недійсні: 1. #IABot (v2.0beta12)
Рядок 87:
* неефективність [[Ліга націй|Ліги націй]];
* загострення суперечностей між великими державами через [[Велика депресія|глибоку економічну кризу]];
* політика потурання агресорам, яку проводили Велика Британія, Французька Республіка та СРСР<ref>* [http://www.kommersant.ru/doc/2712788 «Разоблачение фальсификатора и изготовленной им фальшивки неизбежно». Директор Государственного архива РФ Сергей Мироненко о пользе чтения исторических документов.&nbsp;— Газета «Коммерсантъ», №&nbsp;69 от 20.04.2015, стр. 4] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20150421234052/http://kommersant.ru/doc/2712788 |date=21.04.2015 }}</ref> сподіваючись вгамувати їхні апетити.
 
== Передумови війни в Європі ==
Рядок 103:
У 1930-ті роки [[Італія]] провадила не менш агресивну зовнішню політику. 3 жовтня 1935 року вона вторглась до [[Ефіопія|Ефіопії]] і до травня 1936 року повністю її окупувала. В липні 1936 року проголошено [[Італійська колоніальна імперія|Італійську імперію]]. [[Середземне море]] отримує назву «Наше море» (Mare Nostrum&nbsp;— так само його називали у [[Римська імперія|Римській імперії]]). Акт невиправданої агресії викликає незадоволення західних держав і [[Ліга Націй|Ліги Націй]]. Погіршення відносин із західними державами штовхає Королівство Італія на зближення з Третім Рейхом. У січні 1936 року Муссоліні дає принципову згоду на [[Анексія|анексію]] німцями [[Перша Австрійська Республіка|Австрійської Республіки]] за умови їхньої відмови від [[Експансія|експансії]] в [[Адріатичне море|Адріатиці]]. 7 березня 1936 року німецькі війська увійшли до [[Рейнська демілітаризована зона|Рейнської демілітаризованої зони]]. [[Велика Британія]] і [[Третя Французька Республіка|Французька Республіка]] не чинили опору, обмежившись формальним протестом. 25 листопада 1936 року [[Третій Рейх]] і [[Японська імперія]] ухвалили [[Антикомінтернівський пакт]] про спільну боротьбу з [[комунізм]]ом. 6 листопада 1937 року до пакту приєдналось [[Королівство Італія (1861—1946)|Королівство Італія]].
 
Вважається, що об'єктивні умови також робили СРСР противником Версальської системи. Внаслідок внутрішньої кризи, спричиненої подіями [[Перша світова війна|Першої світової війни]], [[Жовтневий переворот 1917|Жовтневого перевороту]] і громадянської війни, рівень впливу країни на європейську і світову політику суттєво зменшився. Водночас, посилення радянської держави і результати здійсненої [[Індустріалізація|індустріалізації]] стимулювали керівництво СРСР вживати заходи для повернення статусу світової держави. Радянське керівництво вправно використовувало офіційні дипломатичні канали, нелегальні можливості [[Комінтерн]]у, соціальну пропаганду, пацифістські ідеї, [[антифашизм]], допомогу деяким жертвам агресорів для створення іміджу головного борця за [[мир]] і соціальний [[прогрес]]. Політика боротьби за «колективну безпеку» стала зовнішньополітичною тактикою Москви, спрямованою на посилення ваги СРСР в міжнародних справах і недопущення консолідації решти великих держав без своєї участі. Однак [[Мюнхенська угода]] показала, що СРСР ще далекий від того, щоб стати рівноправним суб'єктом європейської політики<ref>[[Мельтюхов Михайло Іванович|М.&nbsp;И.&nbsp;Мельтюхов]]. [http://militera.lib.ru/research/meltyukhov/index.html/ Упущенный шанс Сталина] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20120224085310/http://militera.lib.ru/research/meltyukhov/index.html |date=24 February 2012 }} 2000.</ref>.
 
23 лютого [[1927]] року міністр закордонних справ Великої Британії [[Джозеф Остін Чемберлен]] вимагає від СРСР припинити військову і політичну підтримку гоміньданівсько-комуністичного уряду. Відмова СРСР погіршила відносини між Великою Британією і СРСР. Китайський наліт на посольство СРСР в [[Пекін]]і 6 квітня і обшук радянсько-британського АТ «Аркос» в Лондоні 12 травня британською поліцією надали консервативному уряду [[Болдуїн Стенлі|Болдуїна]] секретні радянські документи, які підтверджували «підривну діяльність» московського [[Комінтерн]]у у Великій Британії і Республіці Китай. 27 травня Британія розірвала торгові і дипломатичні відносини з СРСР. В радянському Союзі це сприйняли як підготовку «хрестового походу» проти СРСР<ref>[{{Cite web |url=http://www.hrono.ru/sobyt/1900war/1927sssr.php |title=Британо-радянський конфлікт 1927] |accessdate=8 June 2012 |archiveurl=https://web.archive.org/web/20121014025045/http://hrono.ru/sobyt/1900war/1927sssr.php |archivedate=14 October 2012 |deadurl=no }}</ref> і стали активно готуватися до війни. Можливість нападу коаліції капіталістичних сил тиражувалась офіційною пропагандою. Військові, щоб мати навчений мобілізаційний резерв, почали активно навчати міське населення військовим спеціальностям, розпочалось масове навчання парашутизму, авіамоделізму тощо. Гідним вважалося скласти норми ГТО (готовий до праці і оборони), здобути за влучну стрільбу значок «[[Ворошиловський стрілець]]». Разом з новим титулом «орденоносець» з'явилось також престижне звання «значкіст».
 
Велика Британія відновила дипломатичні відносини з СРСР 1929 року.
 
Внаслідок досягнених [[Рапалльський договір|Рапалльських домовленостей]] і секретних домовленостей (так званий «Договір Радека-фон Секта»<ref name="ReferenceA"/><ref>Волков С. В., Емельянов&nbsp;Ю.&nbsp;В. До и после секретных протоколов.&nbsp;— М.: Воениздат, 1990.&nbsp;— С. 65.</ref>), в [[Ліпецьк]]у 1925 року створено Ліпецький авіацентр, де німецькі інструктори навчали радянських і німецьких курсантів. Під [[Казань|Казанню]] 1929 року створено центр підготовки командирів танкових з'єднань, в якому німецькі інструктори також навчали німецьких і радянських курсантів. Для німецької сторони за час функціонування школи було підготовлено 30 офіцерів [[рейхсвер]]у<ref>Гейнц Гудериан, «Воспоминания немецкого генерала. Танковые войска Германии во Второй мировой войне. 1939—1945», Центрполиграф, 2005</ref><ref name="Великая Оболганная война">[{{Cite web |url=http://militera.lib.ru/research/pyhalov_i/index.html |title=Пыхалов И. Великая Оболганная война.&nbsp; — М.: Яуза, Эксмо, 2005.] |accessdate=6 March 2012 |archiveurl=https://web.archive.org/web/20120411135350/http://militera.lib.ru/research/pyhalov_i/index.html |archivedate=11 April 2012 |deadurl=no }}</ref>. В 1926—1933 роках у Казані також випробувались німецькі [[танк]]и (німці для секретності називали їх «тракторами»)<ref>Михаил Барятинский, «Немецкие танки в бою», http://www.litru.ru/?book=88237 {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20131023031050/http://litru.ru/?book=88237 |date=23 October 2013 }}</ref>. У [[Вольськ]]у було створено центр для навчання використання хімічної зброї (об'єкт Томка)<ref name="ReferenceA"/><ref>Информация с сайта: http://www.lipetsk.ru/town/kraeved/li02soro.html?pass=1&backurl=/town/kraeved/li02soro.html {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20140221064745/http://www.lipetsk.ru/town/kraeved/li02soro.html?pass=1&backurl=%2Ftown%2Fkraeved%2Fli02soro.html |date=21 February 2014 }}</ref><ref>hrono.info: http://www.hrono.info/dokum/192_dok/ber_doc.html {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20130502203407/http://www.hrono.info/dokum/192_dok/ber_doc.html |date=2 May 2013 }}</ref>. 1933 року після приходу до влади Гітлера всі ці школи було закрито.
 
11 січня 1939 року ліквідовано Наркомат оборонної промисловості, замість нього створено Народний комісаріат боєприпасів СРСР, Народний комісаріат озброєнь, Наркомат судобудівельної промисловості, Наркомат авіаційної промисловості. Всі наркомати виробляли лише військову продукцію<ref>История Второй Мировой Войны. 1939—1945. Том 3 http://historic.ru/books/item/f00/s00/z0000019/st070.shtml {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20120514122757/http://historic.ru/books/item/f00/s00/z0000019/st070.shtml |date=14 May 2012 }}</ref>.
 
В 1940-му році в СРСР стали посилювати режим праці і збільшувати тривалість робочого дня робітників і службовців. Всі державні, кооперативні і громадські підприємства і установи було переведені з шестиденного на семиденний робочий тиждень, вважаючи сьомий день&nbsp;— неділю&nbsp;— днем відпочинку<ref>[{{Cite web |url=http://www.economics.kiev.ua/download/ZakonySSSR/data04/tex16456.htm |title=Указ Президиума Верховного Совета СССР от 26 июня 1940 года «О переходе на восьмичасовой рабочий день, на семидневную рабочую неделю и о запрещении самовольного ухода рабочих и служащих с предприятий и учреждений»] |accessdate=1 June 2012 |archiveurl=https://web.archive.org/web/20120606204717/http://economics.kiev.ua/download/ZakonySSSR/data04/tex16456.htm |archivedate=6 June 2012 |deadurl=no }}</ref>. Жорсткішою стала відповідальність за прогули. Під загрозою тюремного ув'язнення заборонялись звільнення і перехід в іншу організацію без дозволу директора.
 
В армії поспіхом приймають на озброєння і починають масовий випуск нового винищувача [[Як-1]], навіть не закінчивши держвипробувань. 1940&nbsp;— це рік освоєння у виробництві найновіших танків [[Т-34]], допрацювання ґвинтівки [[Самозарядна_гвинтівка_Токарєва|СВТ]] і прийняття на озброєння [[Пістолет-кулемет|пістолета-кулемета]] [[ППШ-41|ППШ]] зразка 1941. У 1940 році [[збройні сили СРСР]] мали 243 танки КВ і 115 Т-34. Лише у першій половині 1941 року виготовлено 393 КВ та 1110 Т-34<ref>Волков С. В., Емельянов&nbsp;Ю.&nbsp;В. До и после секретных протоколов.&nbsp;— М.: Воениздат, 1990.&nbsp;— С. 127.</ref>.
Рядок 200:
[[21 серпня]] Гітлер пішов на безпрецедентний крок: він особисто звернувся до Сталіна. [[Гітлер]] надіслав Сталіну телеграму, у якій офіційно прийняв запропонований Молотовим проект пакту про ненапад, а також заявив про готовність обговорити додатковий протокол. У телеграмі була пропозиція прийняти райхсміністра Ріббентропа не пізніше 23 серпня. Відповідь Сталіна, у якій він приймав усі пропозиції Гітлера, була вручена послу Німеччини через дві години<ref>Семиряга&nbsp;М.&nbsp;И. Тайны сталинской дипломатии. 1939—1941 гг.&nbsp;— М., 1992.&nbsp;— С. 26—26.</ref>.
 
[[23 серпня]] [[1939]] року в Москві [[СРСР]] підписує з Третім Рейхом [[Пакт Молотова — Ріббентропа|договір про ненапад]]. В секретному додатковому протоколі передбачався розподіл сфер інтересів у [[Східна Європа|Східній Європі]], включно з прибалтійськими державами і Польщею. Пакт, укладений між двома тоталітарними режимами&nbsp;— комуністичним Радянським Союзом і нацистською Німеччиною, призвів до вибуху Другої світової війни.<ref>[{{Cite web |url=http://rada.gov.ua/news/Novyny/136229.html |title=Декларація Пам'яті і Солідарності Сейму Республіки Польща та Верховної Ради України] |accessdate=20 October 2016 |archiveurl=https://web.archive.org/web/20161021001821/http://rada.gov.ua/news/Novyny/136229.html |archivedate=21 October 2016 |deadurl=no }}</ref>
 
== Початок Другої світової війни (вересень 1939&nbsp;— червень 1941 року) ==
Рядок 238:
[[Файл:Finnish areas ceded in 1940 UKR.png|thumb|250px|Територіальні придбання СРСР за результатами Радянсько-фінської війни]]
[[Файл:Carl Gustaf Emil Mannerheim.jpg|left|180x180px|thumb|Маршал [[Карл Густав Маннергейм]]]]
В ході [[Російсько-фінські відносини#Переговори 1938 — 1939|радянсько-фінських переговорів 1938—1939 років]] СРСР намагався домогтися від Фінляндії передачі частини [[Карельський перешийок|Карельського перешийка]] (передача цих територій розривала «[[Лінія Маннергейма|лінію Маннергейма]]» на найголовнішому, виборзькому напрямку), а також передачі в оренду кількох островів і частини півострова [[Ханко]] (Гангут) під військові бази, пропонуючи натомість територію в Карелії загальної площею удвічі більше ніж та, яку вимагав у Фінляндії<ref>[http://www.hrono.ru/dokum/molotov.html Доповідь Молотова від 31.10.1939 про зовнішню політику Уряду] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20120104122726/http://www.hrono.ru/dokum/molotov.html |date=04.01.2012 }} на Позачерговій п'ятій сесії Верховної Ради СРСР</ref>. Фінляндія, не бажаючи йти на поступки і брати на себе зобов'язання військового характеру, наполягала на укладенні торгової угоди і згоди на ремілітаризацію [[Аландські острови|Аландських островів]].
 
[[30 листопада]] 1939 року СРСР напав на Фінляндію, розпочавши [[Радянсько-фінська війна|радянсько-фінську війну]]. [[14 грудня]] за розв'язання війни [[Виключення СРСР з Ліги Націй|СРСР виключено з Ліги Націй]]. Під час розгляду питання щодо виключення СРСР з [[Ліга Націй|Ліги Націй]] з 52 держав-членів Ліги 12 своїх представників на конференцію взагалі не прислали, а 11 не голосували.
Рядок 246:
Надалі йшло безперервне нарощування сил Червоної Армії на всіх напрямках.
 
На початку березня 1940 року радянські війська прорвали «[[Лінія Маннергейма|Лінію Маннергейма]]» і захопили 3/4 [[Виборг]]а. [[13 березня]] 1940 року в [[Москва|Москві]] підписано [[Московський мирний договір (1940)|мирний договір між Фінляндією та СРСР]], згідно з яким кордон СРСР на [[Карельський перешийок|Карельському перешийку]], в районі [[Ленінград]]а і Мурманської залізниці пересунуто в бік Фінляндії і на північний захід з 32 до 150&nbsp;км, до СРСР відійшли деякі острови у Фінській затоці<ref>[http://heninen.net/sopimus/1940.htm Мирний договір між Союзом Радянських Соціалістичних Республік і Фінляндською Республікою] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20120509142910/http://heninen.net/sopimus/1940.htm |date=9 May 2012 }} Стаття III, Москва, 12 березня 1940</ref>. Завдяки цьому утворилася ділянка кордону СРСР з [[Норвегія|Норвегією]] в районі м. [[Петсамо]] (Печенга). Формально більшість історіографічних праць радянсько-фінську війну не включають до складу Другої Світової, а розглядають окремо.
 
[[Файл:Second world war europe 1940 map pl2.png|350px|thumb|Військові дії в Європі (1940 рік)]]
Рядок 289:
Ще восени 1939 року [[Естонія]], [[Латвія]] та [[Литва]] під загрозою окупації, прямо висловленої [[Сталін]]им<ref>Семиряга&nbsp;М.&nbsp;И. Тайны сталинской дипломатии. 1939—1941.&nbsp;— М.: Высш. шк., 1992.&nbsp;— 303 с.&nbsp;— С. 213.</ref>, уклали з СРСР договори про взаємодопомогу, також відомі як договори про бази, відповідно до яких на території цих країн розміщено радянські військові бази. [[17 червня]] 1940 року СРСР пред'являє балтійським державам ультиматум, вимагаючи відставки урядів, формування замість них народних урядів, розпуску парламентів, проведення позачергових виборів і згоди на введення додаткового контингенту радянських військ. Уряди балтійських країн змушені прийняти ці вимоги. При активній підтримці з Москви, в Естонії, Латвії та Литві одночасно відбуваються державні перевороти. До влади приходять уряди, прихильні до СРСР.
 
Після введення на територію балтійських країн додаткових частин Червоної Армії в середині липня 1940 року в Естонії, Латвії та Литві, в умовах значної радянської військової присутності, проводять [[Вибори в Рійгіволікогу (1940)|безальтернативні]] вибори до верховних органів влади. Партії комуністичного спрямування були єдиними партіями, допущеними до виборів. У своїх передвиборчих програмах вони не згадували про плани приєднання до СРСР<ref name="semirjaga">[Семиряга М. І. [http://militera.lib.ru/research/semiryag11/app.html#664{{Недоступне посилання|date=March 2019 |bot=InternetArchiveBot }} Таємниці сталінської дипломатії 1939—1941]&nbsp;— М.: Вища школа., 1992.</ref>. [[21 липня]] 1940 року новообрані парламенти, більшість у складі яких була прорадянськи налаштована<ref name="semirjaga" />, проголошують створення радянських соціалістичних республік і направляють Верховній Раді СРСР прохання про вступ до Радянського Союзу. [[3 серпня]] [[Литовська Радянська Соціалістична Республіка|Литовська РСР]], [[5 серпня]]&nbsp;— [[Латвійська Радянська Соціалістична Республіка|Латвійська РСР]], а [[6 серпня]]&nbsp;— [[Естонська Радянська Соціалістична Республіка|Естонська РСР]] прийняті до СРСР.
 
=== Приєднання Бессарабії та Північної Буковини до СРСР ===
Рядок 295:
[[28 червня]]&nbsp;— [[3 липня]] [[1940]] року [[Червона армія]] здійснила [[Військова операція|військову операцію]] для примусової передачі Королівством Румунія [[Бессарабія|Бессарабії]] та [[Північна Буковина|Північної Буковини]] до складу СРСР. Радянська сторона планувала повномасштабне [[Вторгнення (військова справа)|військове вторгнення]] до [[Королівство Румунія|Королівства Румунія]], але, за кілька годин до початку операції, король Румунії [[Кароль II]] прийняв ультимативну ноту радянської сторони й погодився передати [[Бессарабія|Бессарабію]] (анексовану нею в [[УНР]] [[1918]] року) та Північну Буковину до СРСР.
 
Військова операція із зайняття території радянськими військами тривала 6 днів<ref name="hr">[{{Cite web |url=http://www.hrono.ru/sobyt/1900war/1940prut.php |title=Прутский поход 1940 года] |accessdate=15 April 2012 |archiveurl=https://web.archive.org/web/20120330233543/http://www.hrono.ru/sobyt/1900war/1940prut.php |archivedate=30 March 2012 |deadurl=no }}</ref>, в результаті захоплено<ref>[{{Cite web |url=http://www.newsmoldova.md/newsline/20100824/188200126.html |title=Istoric moldovean&nbsp; — Moldova încă în anii 90 a condamnat Pactul Molotov-Ribbentrop nu de una singură, ci împreună cu toate republicile unionale] |accessdate=15 April 2012 |archiveurl=https://web.archive.org/web/20120227145609/http://www.newsmoldova.md/newsline/20100824/188200126.html |archivedate=27 February 2012 |deadurl=no }}</ref><ref>[{{Cite web |url=http://www.moldova.org/page/declaration-of-independence-of-the-republic-of-moldova-487-eng.html |title=Declaration of Independence of the Republic of Moldova] |accessdate=15 April 2012 |archiveurl=https://web.archive.org/web/20130830060305/http://www.moldova.org/page/declaration-of-independence-of-the-republic-of-moldova-487-eng.html |archivedate=30 August 2013 |deadurl=yes }}</ref><ref>[{{Cite web |url=http://unimedia.md/?mod=news&id=20961 |title=Poziția oficială a Academiei de Ştiinţe: 28 iunie 1940 a fost zi de ocupaţie sovietică] |accessdate=15 April 2012 |archiveurl=https://web.archive.org/web/20110221013107/http://unimedia.md/?mod=news&id=20961 |archivedate=21 February 2011 |deadurl=no }}</ref> територію Бессарабії (44 000 км² з населенням 3,2&nbsp;млн чол.), Північної Буковини (6 000 км <sup>2</sup> з населенням 500 000 чол.) та [[Герцаївський район|регіон Герца]] (304 км² з населенням 25 000 чол.).
 
[[2 серпня]] [[1940]] з частини захоплених земель, а також території [[Молдавська Автономна Радянська Соціалістична Республіка|Молдавської АРСР]] створена [[Молдавська Радянська Соціалістична Республіка]], попередник сучасної [[Республіка Молдова]]. Північна Буковина і [[Буджак|Південна Бессарабія]] увійшли до складу Української РСР.
Рядок 391:
[[Файл:Bundesarchiv Bild 101I-139-1112-17, Heinz Guderian.jpg|100px|left|thumb|[[Гейнц Вільгельм Гудеріан]]]]
 
[[22 червня]] 1941 року рано вранці Третій Рейх за підтримки своїх союзників&nbsp;— [[Королівство Італія (1861-1946)|Королівства Італія]], [[Королівство Угорщина (1920—1946)|Королівства Угорщина]], [[Королівство Румунія|Королівства Румунія]], та [[Перша Словацька республіка|Словацької республіки]]&nbsp;— раптово<ref>Sella, Amnon. [http://www.deepdyve.com/lp/sage/barbarossa-surprise-attack-and-communication-67eVI0EzHW 'Barbarossa':Surprise Attack and Communication] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20120812063115/http://www.deepdyve.com/lp/sage/barbarossa-surprise-attack-and-communication-67eVI0EzHW |date=12 August 2012 }}. Journal of Contemporary History, Volume 13 (3) : 555. SAGE&nbsp;— Jan 1, 1978.</ref><ref name="as">З [http://militera.lib.ru/memo/russian/kuznetsov-1/38.html спогадів] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20120125030159/http://militera.lib.ru/memo/russian/kuznetsov-1/38.html |date=25 January 2012 }} наркома ВМФ [[Кузнецов Микола Герасимович|М.&nbsp;Г.&nbsp;Кузнецова]]: «Згодом я дізнався, що Нарком оборони і начальник Генштабу були викликані 21 червня близько 17 годин до Й.&nbsp;В.&nbsp;Сталіна. Отже, вже в той час під вагою незаперечних доказів було прийнято рішення: привести війська в повну бойову готовність і в разі нападу відбити його. Значить, все це відбулося приблизно '''за 11:00''' до фактичного вторгнення ворога на нашу землю».</ref> і без попередження<ref>Alan Axelrod. [http://books.google.com/books?id=ZnYHG1eK-2AC&pg=PA23 The Real History of the Cold War: A New Look at the Past] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20111019115401/http://books.google.com/books?id=ZnYHG1eK-2AC&pg=PA23 |date=19 October 2011 }}. Sterling Publishing Company, Inc., 2009. С. 23.</ref> напала на СРСР. Почалася [[Німецько-радянська війна]], яку у радянській та сучасній російській<ref>Островский В. П., Уткин&nbsp;А.&nbsp;И. История России. ХХ век. 11 кл.: Учебник для общеобразовательных учебных заведений.&nbsp;— М.: Дрофа, 1995.&nbsp;— С. 248.</ref> історіографії називають [[Велика Вітчизняна війна|Великою Вітчизняною Війною]].
 
Німецькі війська завдали потужного раптового удару по всьому західному радянському кордону трьома групами армій: «[[Група армій «Північ»|Північ]]», «[[Група армій «Центр»|Центр]]» та «[[Група армій «Південь»|Південь]]». Першого ж дня знищено або захоплено значну частину радянських боєприпасів, пального і військової техніки; знищено близько 1200 літаків. [[23 червня|23]]&nbsp;— [[25 червня]] радянські фронти намагаються завдати контрудари, проте зазнають невдачі.
 
[[22 червня]] о 6.05 ранку радянські літаки бомбардували фінські [[Панцерник берегової оборони|панцерники берегової оборони]] у [[Військово-морська база|ВМБ]] Соттунга, о 6.15&nbsp;— укріплення острова Альшер в архіпелазі перед містом [[Турку]], а о 6.45&nbsp;— транспортні судна в порту Корпо. О 7.55 почали діяти батареї радянської артилерії на острові Ханко. В Петсамо по одному из суден вівся артилерійський вогонь через державний кордон<ref>''[[Карл Густав Маннергейм]]'', Мемуари. М.: Вагриус, 2003. [http://militera.lib.ru/memo/other/mannerheim/11.html електорнна версія на ''militera.lib.ru''] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20120619192906/http://militera.lib.ru/memo/other/mannerheim/11.html |date=19 June 2012 }} {{ref-ru}}</ref>. [[25 червня]] радянські літаки бомбардують фінські аеродроми, цього ж дня [[Радянсько-фінська війна (1941—1944)|Фінляндія оголошує війну СРСР]]. Фінські війська переходять у контрнаступ і незабаром повертають собі [[Карельський перешийок]], раніше захоплений Радянським Союзом, не перетинаючи старий фінсько-радянський кордон на [[Карельський перешийок|Карельському перешийку]]. [[29 червня]] німецькі та фінські війська проводять [[Оборона Заполяр'я|наступ в Заполяр'ї]], Але просування вглиб радянської території зупинено.
[[Файл:Bundesarchiv Bild 101I-209-0091-11, Russland-Nord, russischer Panzer KW-2.jpg|thumb|праворуч|250px|Підбитий радянський важкий штурмовий танк [[КВ-2]]. Червень 1941 року.]]
В Україні [[30 червня]]&nbsp;— [[ОУН]] [[Бандера Степан|Бандери]] ([[Бандерівці]]) у Львові проголосила [[Акт проголошення Української Держави|акт відновлення Української Держави]]. Німецька окупаційна влада заарештувала керівників ОУН і відправила їх у концтабори.
Рядок 408:
[[Файл:Bundesarchiv Bild 183-L20582, Charkow, Strassenkämpfe.jpg|thumb|250пкс|Німці ведуть [[Перша битва за Харків|бої в Харкові]], жовтень 1941]]
 
Радянський [[Південно-Західний фронт (Друга світова війна)|Південно-Західний фронт]] також зазнав поразки і був відкинутий від кордону, але провальний [[Битва за Дубно — Луцьк — Броди|контрудар радянських мехкорпусів]] не дозволив німецьким військам здійснити глибокий прорив і захопити [[Київ]]. Причинами невдалої спроби контрнаступу і великих втрат радянських військ (на один підбитий німецький танк припадало 20 радянських) вважаються відсутність прикриття авіацією (майже всі літаки були знищені у перші години війни на аеродромах першої лінії), відсутність організації взаємодії танкових сил з іншими родами військ, брак досвіду командирів<ref name="MSIU">[{{Cite web |url=http://www.history.vn.ua/book/dict/1374.html |title=Малий словник історії України] |accessdate=9 April 2012 |archiveurl=https://web.archive.org/web/20111101180703/http://history.vn.ua/book/dict/1374.html |archivedate=1 November 2011 |deadurl=no }}</ref>.
 
Влітку 1941 року вся німецька авіація, що діяла в [[Середземне море|Середземномор'ї]], перекидається на радянсько-німецький фронт. Це полегшує завдання британців, які, користуючись пасивністю італійського флоту, перехоплюють ініціативу в Середземному море.
Рядок 542:
<br/>Сірий&nbsp;— Нейтральні держави]]
 
[[19 листопада]] 1942 року [[Червона армія]] перейшла в [[Сталінградська битва|контрнаступ під Сталінградом]], і до 2 лютого неймовірними зусиллями завдала переломну поразку німецьким військам, внаслідок якої вдалося оточити і розгромити дві німецькі, дві румунські та одну італійську армії; загалом 330 тис. солдатів знищено, близько 92 тис. взято в полон<ref>[{{Cite web |url=http://www.victory.mil.ru/war/oper/120.html |title=ВВВ-60&nbsp; — Операції] |accessdate=8 April 2012 |archiveurl=https://web.archive.org/web/20111017023704/http://www.victory.mil.ru/war/oper/120.html |archivedate=17 October 2011 |deadurl=yes }}</ref>. ''Це була найбільша наземна битва війни.''
 
Радянський наступ 25 листопада&nbsp;— 20 грудня 1942&nbsp;р. на центральній ділянці радянсько-німецького фронту ([[Друга Ржевсько-Сичовська операція|операція «Марс»]]) закінчився невдало.
Рядок 641:
[[6 червня]] [[1944]] року, у «[[День Д]]», [[Операція «Нептун»|операція з висадки західних союзників у Північно-Західній Європі]], якою відкрили [[Другий фронт]], розпочалася з наймасштабнішої на той час у світовій історії [[Нормандська повітряно-десантна операція|висадки повітряного десанту]] із залученням 12 000 [[літак]]ів, який передував [[операція «Нептун»|морській десантній операції]]. Майже 160 000 солдат союзників одночасно перетнули [[Ла-Манш]] та вторглися до Франції.
 
Протягом 3-х тижнів після захоплення [[плацдарм]]у концентрувалась певна кількість військ, відтак [[операція «Кобра»]] розпочалась завданням з цих плацдармів міцних ударів по всьому фронту для прориву в глибину оборони військ [[Вермахт]]у. [[Нормандська операція|Битва за Нормандію]] тривала протягом двох місяців, до [[24 серпня]], коли головні сили противника (6 дивізій) оточено у [[Фалезька операція|Фалезькому котлі]], а 25 числа звільнено [[Париж]]<ref>C.P. Stacey ''Official History of the Canadian Army in the Second World War: Volume II The Victory Campaign'' p. 295</ref>. Операція {{comment|«Оверлорд»|Володар}} завершилася [[31 серпня]] [[1944]] форсуванням союзними військами річки [[Сена]]. До кінця серпня союзники зосередили майже 3 000 000 особового складу на території континентальної Європи<ref name="TOCTWW2a">{{cite encyclopedia|author=Michael Blumenson|editor=I.C.B Dear, M.R.D. Foot|year=2005|accessdate=|pages=627–630}}</ref><ref>{{cite web |url=http://www.historynet.com/magazines/world_war_2/3035101.html |title=The American invasion of Okinawa was the largest amphibious assault of World War II |author= |date= |work= |publisher=Historynet.com |accessdate= |archiveurl=https://web.archive.org/web/20080328064555/http://www.historynet.com/magazines/world_war_2/3035101.html |archivedate=28 March 2008 |deadurl=no }}</ref>.
 
У серпні американські і французькі війська висадилися на півдні [[Франція|Франції]], звільнили міста [[Тулон]] та [[Марсель]]. [[25 серпня]] союзники увійшли до [[Париж]]у, і звільнили його разом із загонами французького опору.
Рядок 764:
 
=== Масштаби ===
Війна завдала народам світу величезних людських і матеріальних утрат. Кількість жертв досі точно не встановлено. За приблизними підрахунками, у війні загинуло понад 60&nbsp;млн осіб, 90&nbsp;млн стали [[Інвалідність|інвалідами]]. Найбільших людських жертв зазнали СРСР (до 27&nbsp;млн), Республіка Китай (до 10&nbsp;млн), Польща (6&nbsp;млн), Югославія (1,7&nbsp;млн). Втрати держав-агресорів становили: Третього Рейху&nbsp;— до 9&nbsp;млн, Японської імперії&nbsp;— 2,5&nbsp;млн, Королівства Італія&nbsp;— 500&nbsp;тис. осіб. Зокрема серед українців загинуло щонайменше 14&nbsp;млн осіб.<ref>[{{Cite web |url=http://www.pravda.com.ua/articles/2010/05/7/5017138/ |title=Україна. Друга світова. Тільки цифри] |accessdate=14 June 2010 |archiveurl=https://web.archive.org/web/20120628194436/http://www.pravda.com.ua/articles/2010/05/7/5017138/ |archivedate=28 June 2012 |deadurl=no }}</ref>
 
=== Матеріальні втрати ===
Рядок 772:
Внаслідок німецько-радянської війни загинуло понад 30 мільйонів осіб. Це був найкривавіший театр воєнних дій під час Другої світової війни. В боях було задіяно найбільше наземних сил за всю історію воєн 20 століття. Конфлікт супроводжувався великими втратами як серед військового, так і цивільного населення. Характерною ознакою протистояння була ідеологічна боротьба&nbsp;— [[комунізм]]у і [[націонал-соціалізм]]у, яка сприяла жорстокості у війні. Під час конфлікту обидві сторони широко застосовували тактику «випаленої землі», масові розстріли, знищення населених пунктів тощо.
 
Жертвами цієї війни стали, за деякими оцінками, близько 27&nbsp;млн громадян СРСР. (Офіційна кількість втрат з боку Третього Рейху&nbsp;— 13&nbsp;млн осіб.) За підрахунками [[Інститут історії України НАН України|інституту історії України НАН України]], в лавах [[Червона армія|Червоної армії]] загинуло 3,5-4&nbsp;млн. [[українці]]в, у радянських партизанських формуваннях&nbsp;— від 40 до 60 тис., у загонах [[ОУН]] та [[УПА]]&nbsp;— понад 100 тис. Прямі людські втрати [[Українська РСР|Української РСР]], за оцінками цього інституту, становлять 8-10&nbsp;млн, демографічні&nbsp;— 10-13&nbsp;млн осіб<ref>[{{Cite web |url=http://www.istpravda.com.ua/articles/2011/05/9/38272/ |title=УП: Професор Олександр Лисенко: «Найбільше трофейного обладнання отримав Донбас»] |accessdate=9 April 2012 |archiveurl=https://web.archive.org/web/20110910082450/http://www.istpravda.com.ua/articles/2011/05/9/38272/ |archivedate=10 September 2011 |deadurl=no }}</ref>. 14 лютого 2017 в [[Державна дума Російської Федерації|Державній Думі Російської Федерації]] озвучили нові дані щодо втрат [[СРСР]] у Другій світовій війні. Згідно з розсекреченими даними Міністерства оборони РФ, втрати Радянського союзу у Другій світовій війні становлять 41 мільйон 979 тисяч, а не 27 мільйонів, як вважали раніше.<ref>[{{Cite web |url=https://ua.censor.net.ua/news/428525/u_derjdumi_rf_ozvuchyly_novi_tsyfry_vtrat_srsr_u_drugiyi_svitoviyi_viyini_42_milyiony |title=У Держдумі РФ озвучили нові цифри втрат СРСР у Другій світовій війні&nbsp; — 42 мільйони] |accessdate=10 August 2018 |archiveurl=https://web.archive.org/web/20180810235414/https://ua.censor.net.ua/news/428525/u_derjdumi_rf_ozvuchyly_novi_tsyfry_vtrat_srsr_u_drugiyi_svitoviyi_viyini_42_milyiony |archivedate=10 August 2018 |deadurl=no }}</ref>
 
На території Української РСР німці спалили разом із мешканцями 250 сіл. У 230 концтаборах і [[гетто]], а також в інших місцях масового знищення від рук нацистів загинуло 5,5&nbsp;млн осіб. Близько 2,5&nbsp;млн полягло на фронтах. З 2,8&nbsp;млн осіб, яких гітлерівці вивезли до Німеччини з СРСР для роботи на промислових підприємствах і в сільському господарстві, близько 2,4&nbsp;млн були з України. Втрати українського народу у війні становили 40—44&nbsp;% загальних втрат СРСР<ref name="vit">[{{Cite web |url=http://usva.org.ua/mambo3/index.php?option=com_content&task=view&id=2558&Itemid=60 |title=Ігор Вітик. «Українці у Другій світовій»] |accessdate=9 April 2012 |archiveurl=https://web.archive.org/web/20140223044712/http://usva.org.ua/mambo3/index.php?option=com_content&task=view&id=2558&Itemid=60 |archivedate=23 February 2014 |deadurl=no }}</ref>.
 
=== Геополітичні зміни ===
Рядок 788:
 
== Цікаво знати ==
* Територіальний спір є головною перешкодою для підписання мирного договору між Росією та Японією, який би став офіційним документом про завершення Другої світової війни<ref>«[http://ukranews.com/news/198661.Premer-Yaponii-nameknul-na-skoroe-vozvrashchenie-Kurilskih-ostrovov.ru Премьер Японии потребовал от России возврата Курильских островов] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20160208083242/http://ukranews.com/news/198661.Premer-Yaponii-nameknul-na-skoroe-vozvrashchenie-Kurilskih-ostrovov.ru |date=8 February 2016 }}», 2016-02-07, сайт «Українські Новини» {{ref-ru}}</ref>
* Єдиною країною, котра [[Велика Британія у Другій світовій війні|брала участь в Другій світовій війні]] з першого і до останнього дня є [[Британська імперія]]<ref name="ПГС">[http://ehorussia.com/new/node/7692 Пять главных советских мифов о Великой Войне] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20150429035831/http://ehorussia.com/new/node/7692 |date=29 April 2015 }}, Эхо России, 9.05.2013</ref>. (1 вересня 1939 року, після нападу Третього Рейху на Польську республіку, британський уряд, очолюваний [[Невілл Чемберлен|Невіллом Чемберленом]], направив Німеччині ноту протесту, 3 вересня&nbsp;— ультиматум та оголошення війни. 2 вересня 1945 року на борту американського лінкора «Міссурі» командувач Британським Тихоокеанським флотом адмірал [[Брюс Фрезер, 1-й барон Фрезер Нордкап|Брюс Фрезер]] підписав [[Акт про капітуляцію Японії]]).
* Серед учасників Другої світової війни Британська імперія займала найбільшу територію, близько 1/4 земної суші. До її складу, крім власне [[Велика Британія|Британії]] у [[Європа|Європі]], входили [[Гаяна]] в [[Південна Америка|Південній Америці]], [[Канада]] в [[Північна Америка|Північній Америці]], [[Британська Індія]] в [[Азія|Азії]], (до складу якої тоді, в свою чергу, входили сучасні [[Бангладеш]], [[М'янма]], [[Індія]], [[Пакистан]] і [[Шрі-Ланка]]), [[Австралія]], [[Нова Гвінея]], [[Нова Зеландія]], близько чверті [[Африка]]нського [[континент]]у (вертикальна смуга від [[Королівство Єгипет|Королівства Єгипет]] до [[Південно-Африканська Республіка|Південної Африки]] та ще території центрального атлантичного узбережжя) і значна частина [[Близький Схід|Близького Сходу]]: сучасні [[Ємен]], [[Ізраїль]], [[Йорданія]], [[Ірак]], [[Кувейт]], [[Об'єднані Арабські Емірати]] та [[Оман]]. На цій території проживало близько 480 мільйонів осіб, тобто приблизно 1/4 тогочасного населення Землі.<ref name="ПГС" />
 
Отримано з https://uk.wikipedia.org/wiki/Друга_світова_війна