Жуан Алваріш: відмінності між версіями

[перевірена версія][перевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
Немає опису редагування
Рядок 15:
Близько [[1451]] року, на прохання [[Енріке Мореплавець|Енріке Мореплавця]], організатора злощасного походу, Жуан почав писати [[Хроніка святого інфанта Фернанду|хроніку про життя Фернанду]]. Він мислив її як [[агіографія|агіографічний]] твір, який завершив близько [[1460]] року. Хроніка була опублікована лише через півстоліття, [[1527]] року в [[Лісабон]]і, з правками Єроніма Лопеша. Виклад подій, свідком яких був автор, сильно розрізнився від офіційної історії королівського хроніста [[Руй де Піна|Руя де Піни]]<ref name="ПТ"/>.
 
1461 року Жуана призначили абатом [[Пасу-де-Созький монастир|бенедиктинського монастиря]] в [[Пасу-де-Соза]] у Північній Португалії<ref name="ПТ"/>. Він докорінно змінив обитель, урегулювавши правила життя розніженої братії. Новий абат встановив жорстку економію господарчих ресурсів, а самих ченців змусив займатися фізичною працею і перекладами<ref name="ПТ"/>. Жуан особисто переклав декілька релігійних праць з латини на португальську, зокрема «[[Статут святого Бенедикта]]», «Проповіді братів», першу книгу трактату «[[НаслідуванняПро наслідування Христа]]» [[Тома Кемпійський|Томи Кемпійського]] тощо<ref name="ПТ"/><ref name="ІН"/>. Його рукописні праці та папери були втрачені під час [[Розпуск релігійних орденів у Португалії|ліквідації]] самого монастиря в [[1834]] році. До нас дійшло лише 3 листи абата, що зберігаються в [[Тібайнський монастир|Тібайнському монастирі]]<ref name="ПТ"/>.
 
Жуан також виконував дипломатичні доручення португальського двору й Ордену. Зокрема, [[1467]] року він супроводжував португальську інфанту [[Ізабела (герцогиня Бургундська)|Ізабелу]] до Фландрії, а [[1470]] року відвідав Рим, де випрошував індульгенції учасникам меси в Церкві святого Антонія з нагоди мученицької загибелі інфанта Фернанду<ref name="ПТ"/>.