Гайдамаки (поема): відмінності між версіями

[перевірена версія][перевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
Немає опису редагування
Коректура
Рядок 4:
 
== Історія створення ==
Розділ поеми «Галайда» вперше надруковано в альманасі «[[Ластівка (альманах)|Ластівка]]» (СПб, 1841). «Гайдамаки» вперше опубліковано з незначними [[Цензура|цензурними купюрами]] окремим виданням 1841 року у [[Петербург|Петербурзі]]. ВУ першодруку цей твір мав присвяту {{lang-ru|«Василию Ивановичу Григоровичу, на память 22-го апреля 1838 года»}}.
 
В наступні роки автор далі працював над текстом. Збереглося два друковані примірники твору з власноручними виправленнями Шевченка та з відновленням окремих рядків, вилучених цензурою: перший — у книзі «Чигиринський Кобзар і Гайдамаки», другий — у «[[Кобзар (збірка)|Кобзарі]]» 1860 (Обидва примірники — в [[Інститут літератури імені Тараса Шевченка НАН України|інституті літератури ім. Тараса Шевченка НАН України]]). Масштабність охоплення важливих подій, велика кількість дійових осіб і драматичних картин надають твору характеру епопеї.
Рядок 10:
Основним джерелом «Гайдамаків» була усна народна творчість (пісні, перекази і [[легенди]]). Про це говорив сам поет. Він знав також історичні праці [[Україна|українських]], [[Росія|російських]] та [[Польща|польських]] авторів про [[Коліївщина|Коліївщину]] — народне повстання 1768 року на [[Правобережна Україна|Правобережній Україні]].
 
ВУ «Приписах» («Примітках») до поеми Шевченко посилався на [[Історія Русів|«Історію Русів»]] [[Бантиш-Каменський Дмитро Миколайович|Д. Бантиша-Каменського]], «Энциклопедичиский лексикон» А. Плюшара, «Історію Королівства Польського» Є. Бендтке. Він користувався працею [[Максимович Михайло Олександрович|М. О. Максимовича]] «Оповідь про Коліївщину» (в рукописі), польською мемуарною літературою.
 
Поет також читав художню літературу про гайдамаччину, зокрема повість [[Чайковський Міхал|М. Чайковського]] «Вернигора», з якої запозичив сцену вбивства Гонтою своїх дітей (факт не історичний). Очевидно, Шевченко знав твори й інших польських авторів на цю тему («Канівський замок» [[Северин Гощинський|С. Гощинського]] та інші). Окремі епізоди [[гайдамаччина|гайдамаччини]] було зображено у творах російських письменників 1-оїї половини XIX століття — [[Рилєєв Кіндрат Федорович|К. Рилєєва]], [[Сомов Орест Михайлович|О. Сомова]] та [[Наріжний Василь Трохимович|В. Наріжного]].
 
В поемі «Гайдамаки» Шевченко оспівав повсталий народ, його непереможну волю в боротьбі проти соціального і національного гніту, звеличив його мужність і душевну красу, та уперше у європейському романтизмі поставив у центрі твору не героя-одинака, а народних месників, «громаду в сіряках».
 
=== Музичний переклад ===
Вистави за поемою були своєрідним символом [[Українська революція|національно-визвольних змагань]]. З того часу в [[Центральний державний архів-музей літератури і мистецтва України|ЦДАМЛМ]] зберіглась [[партитура]] ''«Гайдамак»'' [[Стеценко Кирило Григорович|К.&nbsp;Г.&nbsp;Стеценка]] (завершена 20 вересня 1919-го р.). Цей же твір представлений в особовому фонді композитора й у вигляді рукописних [[Духовий оркестр|оркестрових]] партій. Відтоді музика Стеценка до поеми Шевченка набула «канонічного» статусу: композитори наступних поколінь включали окремі Стеценкові номери до власних партитур. Так, серед документів особового фонду [[Майборода Платон Іларіонович|П.&nbsp;І.&nbsp;Майбороди]] є [[клавір]] до вистави ''«Гайдамаки»'' [[Харківський червонозаводський державний український драматичний театр|Харківського Червонозаводського театру]], скомпонованої М.&nbsp;П.&nbsp;Хорошем у 1928&nbsp;р. із творів [[Лисенко Микола Віталійович|М.&nbsp;В.&nbsp;Лисенка]], К.&nbsp;Г.&nbsp;Стеценка та [[Глієр Рейнгольд Моріцевич|Р.&nbsp;М.&nbsp;Глієра]]. Театральний композитор [[Радченко Олександр Маркович|О.&nbsp;М.&nbsp;Радченко]] також звертався до Стеценкового спадку у 1963-му, коли створював музику до вистави [[Національний академічний український драматичний театр імені Марії Заньковецької|Львівського театру ім.&nbsp;М. Заньковецької]] ''«Гайдамак»'' в [[Інсценізація|інсценізації]] [[Грипич Володимир Григорович|В.&nbsp;Г.&nbsp;Грипича]]<ref>[[Архіви України (журнал)|«Архіви України»]] №&nbsp;3 (291) 2014 ст. 10-11</ref>.
 
== Композиція ==