Коцюбинська Віра Устимівна: відмінності між версіями

 

Громадська діяльність сприяла знайомству з Михайлом Коцюбинським. Сталося це у Києві на з'їзді «Громади» у 1894 р., куди вони були делеговані. Згодом, діставши запрошення В. Т. Андрієвського та [[Грінченко Борис Дмитрович|Б. Грінченка]], Михайло Михайлович приїздить у Чернігів, де знову зустрічається з Вірою Устимівною. Перші хвилини зустрічі показали, що вони близькі люди. Віра стає нареченою, а згодом дружиною письменника. Про єднання душ Михайло Коцюбинський писав:

 

Віра Устимівна стала матір'ю чотирьох дітей, турбувалась про побут родини, створюючи умови для роботи чоловіка, для його відпочинку, лікування за кордоном. Будинок був охайним, вечори сім'я проводила за читанням або роялем, слухаючи гру господині, яка мала талант, навчила музики і дочок. Під час гостини [[Микола Лисенко|М. В. Лисенка]], Віра Устимівна отримала в подарунок ноти, які й нині зберігаються в музеї М. Коцюбинського.

 

Віра не стояла осторонь і громадських справ: разом з чоловіком брала участь у роботі громадської бібліотеки, музично-драматичного товариства, комісії з народної освіти, допомагала організовувати «[[Всеукраїнське товариство «Просвіта» імені Тараса Шевченка|Просвіту]]» й активно в ній працювала. У всілякі урядові інстанції з Чернігова йшли листи з підписом Віри Устимівни. Вона організовувала літературно-музичні вечори для дітей, концерти й лекції від «Просвіти». Віра була першим слухачем творів Михайла Коцюбинського, який ділився з нею, написавши нову повість чи оповідання. Перебуваючи на [[Кіпр]]і, М. Коцюбинський писав дружині:

 

У Чернігові у її чоловіка стався роман з іншою жінкою. Михайло Коцюбинський закохався в Олександру Іванівну Аплаксіну (1880–1973), молодшу за нього на 16 років. Він написав до неї понад 300 листів. Ці стосунки закінчилися [[1907]] року, коли з анонімного листа про них дізналася Віра. Вона змусила чоловіка дати слово не залишати родину.