Шашкевич Маркіян Семенович: відмінності між версіями

Народився в селі [[Підлисся]] (тоді [[Золочівський округ|Золочівського округу]],<ref>Білий Камінь та околиці → ''Stupnicki H''. [https://polona.pl/item/3568357/43/ Galicya pod wzgledem topograficzno-geograficzno-historycznym, skreslona przez Hipolita Stupnickiego: Z mapą].&nbsp;— Lwów&nbsp;: Madfes i Bodek, 1869.&nbsp;— S. 83.</ref> [[Королівство Галичини та Володимирії]], нинітепер [[Золочівський район (Львівська область)|Золочівський район]], [[Львівська область]], [[Україна]]) в сім'ї греко-католицького священика. Зокрема, мав брата<ref name="Горак_351">''[[Горак Роман Дмитрович|Горак&nbsp;Р.]]'' Задля празника. У сутінках…&nbsp;— С. 351.</ref> о.&nbsp;Миколу (1812—11.11.1864, [[Лолин]]<ref name="Bl_430">''Blazejowskyj&nbsp;D.'' Historical Šematism of the Archeparchy of L'viv (1832—1944).&nbsp;— Kyiv&nbsp;: Publishing house «KM Akademia», 2004.&nbsp;— V. II.&nbsp;— P. 430.&nbsp;— ISBN 966-518-225-0. {{ref-en}}</ref>), який служив якийсь час у [[Мізунь|Мізуні]] поблизу м. [[Долина (місто)|Долини]]<ref name="Горак_351"/>. Навчався у початковій школі в [[Білий Камінь (Золочівський район)|Білому Камені]], міській [[нормальна школа|нормальній школі]] (закінчив 1823 року) та домініканській гімназії (1823—1825) у Львові,<ref>''Горак&nbsp;Р.'' Так де ж навчався Маркіян Шашкевич? // Жовтень.&nbsp;— Львів&nbsp;: Атлас, 1987.&nbsp;— №&nbsp;9.&nbsp;— С. 135—136.</ref> [[Бережанська гімназія|Бережанській гімназії]] (тут якийсь час входив до однієї з польських таємних організацій<ref>''Окаринський&nbsp;В.'' Землі нинішньої Тернопільщини в Новий час (кінець XVIII століття—1914 рік) // {{ТІМС|1|75}}</ref>), був вільним слухачем [[Львівський університет|Львівського університету]].

1836 року виголосив першу промову українською мовою в музеї семінарії перед представниками духовної влади, запрошеними гістьмигостями. 14 жовтня того року в соборі Св. Юра виголосив свою проповідь (водночас з Юліяном [[Величковський|Величковським]] в [[Успенська церква (Львів)|Успенській церкві]], [[Устиянович Микола Леонтійович|Миколою Устияновичем]]&nbsp;— [[Церква святої Параскеви П'ятниці (Львів)|церкві св.&nbsp;Параскеви]]). Через те, що ректор Телеховський не дозволив би цього, подав йому текст, укладений польською мовою.<ref>''[[Верига Василь Іванович|Верига&nbsp;В.]]'' Нариси з історії України (кінець XVIII&nbsp;— початок XIX століття).&nbsp;— Львів&nbsp;: Світ, 1996.&nbsp;— 448 с.&nbsp;— С. 155—156.&nbsp;— ISBN 5-7773-0359-5.</ref>

Під час навчання в семінарії Шашкевич спільно з [[Головацький Яків Федорович|Яковом Головацьким]] та [[Вагилевич Іван|Іваном Вагилевичем]] згуртував національно свідому молодь ([[Білинський Іван Григорович|І.&nbsp;Білинський]], Ф.&nbsp;Мінчакевич, М.&nbsp;Козловський, А.&nbsp;Величковський, [[Ількевич Григорій Степанович|Г.&nbsp;Ількевич]] та ін.), яка стала на боротьбу за національно-культурне відродження на західноукраїнських землях, зокрема за відродження української мови в письменстві й церковних проповідях (''див.'' «[[Руська трійця]]»). ВислідомРезультатом їхньої діяльності була підготовка [[рукопис]]ів, збірок, авторських поезій слухачів духовної семінарії «Син Руси» (1833) і «Зоря» (1834), які через цензуру не побачили світ, а головне&nbsp;— виданого у [[Будапешт]]і альманаху «[[Русалка Дністровая]]» (1837), який вирішальномав вплинуввирішальний вплив на національне відродження та розвиток української літератури в Галичині.

На думку [[Студинський Кирило Йосипович|Кирила Студинського]], Маркіян Шашкевич був «першим русином у Галичині, який пройнявся ідеєю національності». Значення Маркіяна Шашкевича як народного пророка («Будителя») Західної України співмірнерівнозначне з [[Шевченко Тарас Григорович|Тарасом Шевченком]] («Кобзарем») як національним пророком всієї України.

Перший опублікований [[вірш]] Шашкевича «Голос галичан» з'явився у 1835 роціроку, не враховуючи декількох інтимно-ліричних поезій («[[s:До милої|До милої]]», «[[s:Туга за милою|Туга за милою]]», «[[s:Думка|Думка]]»), Шашкевич писав переважно вірші патріотичного характеру («[[s:Руська мова|Руська мова]]», «[[s:Дайте руки|Дайте руки]]», «[[s:Слово до чтителей руського язика|Слово до чтителей руського язика]]», «[[s:Побратим|Побратим]]», «[[s:Лиха доля|Лиха доля]]» та ін.), також на історичні теми: «[[s:Хмельницького обступлення Львова|Хмельницького обступлення Львова]]», «[[s:О Наливайку|О Наливайку]]», «[[s:Болеслав Кривоустий|Болеслав Кривоустий]]». Надзвичайної поетичної (пророчої) сили є його «[[s:Псалми Русланові|Псалми Русланові]]». Загалом поетична спадщина в кількісному відношенні невелика, але (якісно) високо оцінена [[Франко Іван Якович|І. Франком]] та пізнішими дослідниками.

Помер Маркіян Шашкевич у злиднях від [[туберкульоз]]у в селі [[Новосілки (Буський район)|Новосілки]] (тоді [[Золочівський округ]],<ref>''Stupnicki&nbsp;H''. [https://polona.pl/item/3568357/46/ Galicya pod wzgledem topograficzno-geograficzno-historycznym]…&nbsp;— S. 86.</ref> [[Королівство Галичини та Володимирії]], нинітепер [[Буський район]], Львівщина). Був похований там же без дотримання приписів церкви стосовно поховання священиків. [[Дольницький]] Андрій&nbsp;— [[унів]]ський декан [[УГКЦ]]&nbsp;— 26 червня 1843 поховав, запечатав гріб (запис №&nbsp;38 за 1843 рік у метричній книзі).<ref>''Горак&nbsp;Р.'' Задля празника. У сутінках…&nbsp;— С. 360.</ref>

Слава його як Будителя (пророка) краєвоїкрайової галицької і національної русько-української свідомості й зачинателя нової української літератури в Галичині почала зростати посмертно. У 1893 році організовано комітет для перевезення мощів М. Шашкевича, головоюкерівником став [[Огоновський Омелян Михайлович|Омелян Огоновський]]. Тлінні останки з ініціативи «Просвіти» та за масової участі населення Галичини перенесено до Львова на [[Личаківський цвинтар]] (поле №&nbsp;3)<ref>{{книга |автор = Криса&nbsp;Л., Фіголь&nbsp;Р. |частина = |заголовок = Личаківський некрополь|оригінал = |посилання = |відповідальний = |видання = |місце = Львів|видавництво = |рік = 2006|том = |сторінки = 46, 146, 147|сторінок = |серія = |isbn = 966-8955-00-5|тираж = }}</ref>. Тим самим започатковано краєвийкрайовий пантеон поховань найвизначніших західноукраїнських (галицьких) діячів. У червні 1906 року на могилі відкрито пам'ятник роботи мюнхенського скульптора Рудольфа Тіле.<ref>''[[Бірюльов Юрій Олександрович|Biriulow&nbsp;J.]]'' Rzeźba lwowska.&nbsp;— Warszawa&nbsp;: Neriton, 2007.&nbsp;— S. 177.&nbsp;— ISBN 978-83-7543-009-7.</ref>

У 1911 році [[хрест]]&nbsp;— [[пам'ятник]] був виконаний у слюсарній майстерні [[Стефанівський Михайло Адальбертович|Михайла Стефанівського]], за проектом [[Лушпинський Олександр Онуфрійович|Олександра Лушпинського]].<ref>{{книга |автор = |частина = |заголовок = Архітектура Львова: Час і стилі. XIII—XXI&nbsp;ст|оригінал = |посилання = |відповідальний = |видання = |місце = Львів|видавництво = Центр Європи|рік = 2008|том = |сторінки = 412|сторінок = |серія = |isbn = 978-966-7022-77-8|тираж = }}</ref> Того ж року, у день столітнього ювілею від народження [[письменник]]а, відбулося величаве шашкевичівське свято, під час якого на Білій Горі було освячено пам'ятник "Будителю", встановлений напередодні події.

Художник Іван Труш тоді написав відомий портрет "Будителя". Сьогодні місце знаходження портрета невідоме. Цей портрет Шашкевича уважають завважають найбільш автентичнийавтентичним, а тому він належить&nbsp;—, як і збережені екземпляри першого видання «Русалки Дністрової», як «Корона Руська-Данила Галицького» (місце знаходження якої також невідоме), два «руські» браслети (ці знаходяться в Угорському національному музеї) і прапори галицьких полків «Руської Ради» з 1848&nbsp;р.&nbsp;— до найбільш дорогоцінних регалійре<u>г</u>алій Галичини.