Куліш написав у той час «малоросійські оповідання» [[Російська мова|російською мовою]] — «О том, от чего в местечке Воронеже высох Пешевцов став» і «О том, что случилось с козаком Бурдюгом на Зеленой неделе», а також повість із народних переказів «Огненный змей».
=== 1840-ві ===
Письменник завдяки протекції інспектора шкіл [[Юзефович Михайло Володимирович|Михайла Юзефовича]] дістав посаду викладача в Луцькому дворянському училищі. Тоді він пише російською мовою історичний роман «Михайло Чарнышенко…», віршовану історичну хроніку «Україна» й оповідання-ідилію «Орися». Неодноразово (1843, 1844, 1856) перебував на тривалій гостині та творчому пленері в маєтку [[Міхал_Грабовський|Міхала Грабовського]]<ref> ''Володимир Панченко.'' Пантелеймон Куліш в «Абботсфорді» // [[День]] — 2002. — 14 груд.</ref>. Згодом працював у [[Київ|Києві]], [[Рівне|Рівному]], а коли журнал [[Современник (журнал, XIX століття)|«Современник»]] почав друкувати [[1845]] року перші розділи його славетного роману [[Чорна рада (роман)|«Чорна рада»]], ректор Петербурзького університету П. Плетньов (він і редактор «Современника») запросив його до столиці [[Російська імперія|Російської імперії]] на посаду старшого вчителя гімназії та лектора російської мови для чужоземних слухачів університету.
Через два роки [[Петербурзька академія наук|Петербурзька Академія наук]] за рекомендацією відрядила Куліша в [[Західна Європа|Західну Європу]] вивчати [[слов'янські мови]], [[Історія|історію]], [[Культура|культуру]] та [[мистецтво]], куди він вирушив зі своєю вісімнадцятирічною дружиною [[Білозерська-Куліш Олександра Михайлівна|Олександрою Білозерською]], з якою побралися 22 січня [[1847]]. [[Боярин (весілля)|Боярином]] на [[Весілля|весіллі]] був співучий, дотепний, веселий друг Пантелеймона — [[Тарас Шевченко]].
