Мінін Сергій Костянтинович: відмінності між версіями

[неперевірена версія][неперевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
Hunu (обговорення | внесок)
Немає опису редагування
Коректура
Рядок 3:
 
== Життєпис ==
Учасник революційного руху в Росії. Член [[Російська соціал-демократична робітнича партія|РСДРП]] з 1905 р.
Учасник революційного руху в Росії. Член РСДРП з 1905. Народився в сім'ї священика. У революційному русі з 1903. Партійну роботу вів в Поволжье, на Доні. Після Лютневої революції 1917 голова ради і комітету РСДРП(б) Царіцинського; в кінці 1917 очолював штаб оборони по боротьбі з Каледіним. З липня 1918 член РВС(Реввоєнрада) Північно-кавказького військового округу, член РВС(Реввоєнрада) 10-ії армії, потім член колегії НКВС в Москві. На 8-му з'їзді РКП(б) (1919) примикав до «військовій опозиції». В 1920—21 член РВС(Реввоєнрада) 1-ої Кінної армії. У 1921—22 помічник командувача військами України і Криму по політичній частині, член ЦК КП(б)У і Ради Народних Комісарів УСРР. З 1923 ректор Комуністичного університету, з 1925 очолював Державний університет в Ленінграді, член Північно-західного бюро ЦК ВКП(б). У 1925 примикав до «нової опозиції». З 1927 за станом здоров'я відійшов від діяльності. З 1954 персональний пенсіонер. Нагороджений орденом Червоного Прапора.
 
Народився в сім'ї священика. У революційному русі з 1903 р. Партійну роботу вів у [[Надволжя|Надволжі]], на Доні. Після Лютневої революції 1917 р. голова ради і комітету РСДРП(б) [[Царицин|Царицина]]. Наприкінці 1917 р. очолював штаб оборони по боротьбі з Каледіним.
 
З липня 1918 член РВС (Реввоєнрада) Північно-кавказького військового округу, член РВС (Реввоєнрада) 10-ї армії, потім член колегії НКВС в Москві. На 8-му з'їзді РКП(б) (1919) примикав до «військовій опозиції». В 1920—1921 рр. член РВС (Реввоєнрада) 1-ї Кінної армії. У 1921—1922 рр. помічник командувача військами України і Криму по політичній частині, член ЦК КП(б)У і Ради Народних Комісарів УСРР.
 
З 1923 ректор Комуністичного університету, з 1925 очолював Державний університет в Ленінграді, член Північно-західного бюро ЦК ВКП(б). У 1925 примикав до «нової опозиції». З 1927 за станом здоров'я відійшов від діяльності. З 1954 персональний пенсіонер.
 
Нагороджений [[Орден Червоного Прапора|орденом Червоного Прапора]].
== Примітки ==
{{reflist}}