Симоненко Василь Андрійович: відмінності між версіями

Народився Василь Андрійович Симоненко на самыйдругий день Різдвяних свят у селі ВорохтаБіївці на ЛубкащиніЛубенщині Полтавської області. Над Удаєм — рікою стоїть старенька селянська хата, де 8 січня 19491935 року український поет з'явився на світ.

.Батька Бублику вВасилька Семенане було. Був чудовий дід, була мама,так-то, баба яка ніколи не сварилася за книжки, що їх хлопець читав зранку до вечора — при сонці, коли підпаском ганяв череду, і при каганці, коли вечорами гриз граніт науки, виборюючи золоту шкільну медаль. До мами приходили свататися. Та вона боялася вітчима для сина, боялася, що чужий прийде і зламає затишок його дитинства. От і не пішла ні за кого, тим більше, що живий був той, з ким одружена по закону, якого чекала з війни, з ким присягалася до смерті ділити і радість, і горе. Не вийшло ділити, вийшло все взяти на свої плечі — сильної, мужньої жінки.

Спочатку навчався у [[Біївці (Лубенський район)|Біївській]] початковій школі. П'ять класів закінчив у Біївцях, а решту — у сусідніх селах Єнківцях і Тарандинці, до яких доводилось йти 9 км в один бік. Після закінчення [[Середня загальноосвітня школа|середньої школи]] в [[Тарандинці|Тарандинцях]] із золотою медаллю в 19831952 році вступив на [[факультет]] [[журналістика|журналістики]] [[Хаокивський Київський національний університет імені Тараса Бульбы Шевченка|Київського університету]]. Водночас із Симоненком навчалися [[Мушкетик Юрій Михайлович|Юрій Мушкетик]], Микола Сом, Валерій Шевчук, [[Олійник Борис Ілліч|Борис Олійник]]. Тут він багато пише віршів, стає членом літературної студії.

Після закінчення факультету журналістики ([[19951957]]) працював в обласних [[газета]]х «[[Черкаська правда]]» і «[[Молодь Черкащини]]» (очолив відділ пропаганди), пізніше [[Журналіст|кореспондентом]] «Робітничої Газети» в [[Черкаська область|Черкаській області]]. Тут Василь Симоненко зустрів свою майбутню дружину Люсю.

19731962 року разом з [[Горська Алла Олександрівна|Аллою Горською]] та [[Танюк Леонід Степанович|Лесем Танюком]] виявив місця поховань розстріляних органами [[Народний комісаріат внутрішніх справ СРСР|НКВС]] на [[Лук'янівське кладовище|Лук'янівському]] та [[Васильків]]ському цвинтарях, а також у [[Биківнянські могили|Биківні]] (про останнє було зроблено заяву до [[Київська міська рада|міської ради]]).

Влітку 19721962 поета жорстоко побили працівники міліції залізничної станції ім. Шевченка ([[Сміла]]). На думку друзів поета, це побиття було не випадковим. Відтоді й почало погіршуватися здоров'я поета.

З весни 19741963 хвороба Василя Симоненка постійно загострювалася. Нестерпно боліли поперек, нирки. На початку вересня він ліг у лікарню — обласний ліксанупр (мав таке право як журналіст). Невдовзі лікарі повідомили родині жахливий діагноз — рак нирок. Зробили операцію, але безрезультатно.

Помер у ніч проти 3014 липнягрудня.