Йосиф Верещинський: відмінності між версіями
| [неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
AquatoR (обговорення | внесок) мНемає опису редагування |
AquatoR (обговорення | внесок) мНемає опису редагування |
||
Рядок 3:
[[Файл:POL COA Korczak.svg|200px|міні|праворуч|Герб Корчак.]]
'''Йо́сиф Верещи́нський''' ({{lang-pl|Józef Wereszczyński}}; близько [[1530]] або [[1539]], [[Збараж]]<ref>''С. Ткачов, В. Ханас.'' Верещинський Йосиф… С. 248.</ref> — [[1598]]) — [[українці|руський]] церковний та суспільно-політичний діяч [[Річ Посполита|Речі Посполитої]]. [[Католицизм|Римо-католицький]] [[проповідник]] і [[публіцист]], [[мислитель]]-[[гуманіст]], [[письменник]]. [[Київський єпископ]] [[Римо-католицька церква в Україні|РКЦ]] ([[1592]]—[[1598]]). [[Доктор наук|Доктор]] [[теологія|теології]]. Представник [[шляхта|шляхетського]] роду [[Верещинські|Верещинських]] гербу [[Корчак (герб)|Корчак]]. Уродженець [[Холмщина|Холмщини]]. Автор ідеї перетворення [[Військо Запорозьке|Війська Запорозького]] на [[Лицарські ордени|лицарський орден]] для оборони [[Україна|України]] від [[Кримське ханство|татар]] і [[Османська імперія|турків]].
== Біографія ==
Народився у селі [[Верещин]] (поблизу сучасного польського м. [[Влодава]]) Походив зі старовинного окатоличеного [[Українська шляхта|українського шляхетського]] роду з [[Холмщина|Холмщини]]. Батьки: холмський [[підсудок]] Андрій Верещинський, його дружина Анна з Яровських. Батько першим в родині перейшов на римо-католицький [[обряд]].
Навчався у [[Красний Став|Красному Ставі]] та за кордоном, де отримав ступінь доктора теології. У 1577 році став [[канонік]]ом РКЦ у [[Холм]]і, потім був опатом ([[абат]]ом [[ігумен]]ом) бенедиктинського монастиря в Сєцєхові. [[1589]] року іменований на Київське єпископство. 1592 року посвячений київським католицьким єпископом. Свою єпископську резиденцію [[Фастів]] перейменував на ''Новий Верещин''. Сприяв заселенню [[Фастів#У складі Речі Посполитої|Фастівщини]], налагодив дружні стосунки з [[Українське козацтво|українськими козаками]].
Автор ряду політичних, полемічних, моралізаторських та поетичних творів, зокрема «Дорога певна до найшвидшого і найнадійнішого осадження в Руському краї пустельних земель рицарством Королівства Польського» ([[1592]]), «Оголошення про фундування рицарської школи для синів коронних в Україні, подібно до уставу мальтійських хрестоносців» ([[1594]]), «Побудка… з метою піднесення святої війни спільною рукою проти турків і татар» ([[1594]]), «Спосіб осади Нового Києва і оборони колишньої столиці Київського князівства…» ([[1595]]), «Голос на піднесення потужної війни проти турецького царя» (1597). Особливого значення має його «Війську Запорозькому пресвітлий виказ» ([[1596]]) — з проектом утворення в Україні князівства і козацьких територіальних полків.
Рядок 20:
== Доробок ==
У творі «Droga Pewna» (1590) розробив проект реорганізації Війська Запорозького на засадах найманого територіального війська. У праці «Publika» (1594) запропонував оборонний план, що передбачав заснування на Задніпров'ї (Лівобережній Україні) лицарської школи на зразок академії — тогочасного вищого навчального закладу, а також ордену хрестоносців (за прикладом [[Суверенний військовий Орден Госпітальєрів Святого Івана Єрусалимського, лицарів Родосу і Мальти|Мальтійського духовно-рицарського ордену]]). Виходив з того, що ці лицарські корпорації потребуватимуть як представників шляхти, так і рицарів міщансько-селянського походження, які за особисті заслуги могли бути нобілітованими (див. [[Нобілітація]]). Ідея перенесення на український ґрунт середньовічних лицарських корпорацій трансформувалася згодом в ідею козацького князівства.
За висловом дослідника українського гуманізму Володимира Литвинова, «у своєму світогляді Верещинський „поєднував у собі непоєднуване“, тобто ідеї ренесансного гуманізму і барокову сміливість та неординарність рішень, що виявилося, зокрема, у створенні проекту лицарської школи на Задніпров'ї та висуненні ідеї козацької держави у формі князівства зі столицею у Києві»<ref>Володимир Литвинов, Ренесансний гуманізм в Україні. Ідеї гуманізму епохи Відродження в українській філософії XV — початку XVII ст. — К.: Видавництво Соломії Павличко «Основи», 2000. — 472 с. — Розділ 2 "Люди"б с. 332 [http://litopys.org.ua/lytv/lyt.htm Онлайн]</ref>.
| |||