Сиракузи: відмінності між версіями
| [неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
ФранкО (обговорення | внесок) |
|||
Рядок 147:
Араби захопили Сіракузи лише 20-21 травня [[878]] року. Столицю Сицилії загарбники перенесли з Сиракуз до [[Палермо]], але місто зберігало важливу торговельну роль. Сиракузький собор був перетворений на мечеть, а Ортигія була поступово перебудована в ісламському стилі. В [[948]] році був утворений [[Сицилійський емірат]], на чолі якого стояла династія [[Кальбіти|Кальбітів]]. Нові володарі провели на острові земельну реформу, яка збільшила продуктивність і стимулювала розвиток малих господарств, на противагу латифундіям, що існували на Сицилії з часів Римської імперії. Араби поліпшили систему [[іригація|іригації]] і почали культивувати [[апельсин]]и, [[лимон]]и, [[мигдаль]] та [[цукрова тростина|цукрову тростину]]. Населення Сиракуз, втім, залишалося християнським і говорило переважно грецькою. Період занепаду емірату почався з правління еміра [[Юсуф аль-Кальбі|Юсуфа аль-Кальбі]] (990—998). Невдовзі Сіракузи перетворилися на столицю напівсамостійної держави на чолі з еміром [[Абдалла (емір Сіракуз)|Абдаллою]].
Обставинами скористалися візантійці. У [[1040]] році до мурів Сиракуз підступило імператорське військо під командуванням [[Георгій Маніяк|Георгія Маніяка]]. В його лавах, окрім греків, були й нормани на чолі з майбутнім королем [[Норвегія|Норвегії]] [[Гаральд Суворий|Гаральдом]] і князем [[Салерно]] [[Гвемар IV (князь Салерно )|Гвемаром IV]]. У битві біля [[Тройна|Тройні]] Абдалла зазнав поразки і був вбитий тоді ще маловідомим [[Вільгельм I (граф Апулії)|Вільгельмом Отвілем]]. Сиракузи дісталися візантійцям. Мощі Святої Лукії вивезли до Константинополя. На південному мисі Ортигії Маніяк звів цитадель, що згодом отримала назву «[[Кастелло Маньяче|замку Маніяка]]». Невдовзі, щоправда, нормани розсварилися з візантійським командувачем і залишили Сицилію. Сам Маніяк образив командувача флотом Стефана, одруженого на сестрі імператора. Той розповів василевсу про наміри Маніяка зрадити імперію. Маніяка одразу ж відкликали до Константинополя
Новим еміром Сиракуз став [[Ібн ат-Тімна]]. Його правління стало часом найвищого піднесення мусульманських Сиракуз. Саме за цієї доби в місті жив поет [[Ібн Хамдіс]].
| |||