Ткаченко Олександр Владиславович: відмінності між версіями

[перевірена версія][неперевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
Немає опису редагування
V.lyaschenko (обговорення | внесок)
Немає опису редагування
Рядок 6:
|псевдонім =
|оригінал імені =
|зображення =
|дата народження = [[22 січня]] [[1966]]
|місце народження =
|розмір_зображення = 250 px
|підпис_зображення = Генеральний директор 1+1 медіа
|ім'я_при_народженні =
|дата_народження = [[22 січня]] [[1966]]
|місце_народження = [[Київ]], [[Українська РСР]]
|дата_смерті =
|місце_смерті =
Рядок 24:
|Alma_mater = [[Інститут журналістики|факультет журналістики]], [[Київський університет|КДУ ім. Т.Шевченка]]
|відомий_(відома) =
|рід_діяльності = журналіст<br/>телеведучийгенеральний директор<br/>продюсер<br/>
журналіст<br/>телеведучий<br/>
|титул =
|посада = гендиректор групи компаній [[1+1]] з [[2008]]&nbsp;р.
Рядок 34 ⟶ 35:
|родичі =
|дружина =
|діти = Олександра, Данило
|підпис =
|нагороди =
|сторінка_в_інтернеті = https://media.1plus1.ua/ua/media/managers/oleksandr-tkachenko
|примітки = розлученийодружений
|зріст =
|вага =
Рядок 45 ⟶ 46:
}}
{{othernames|Ткаченко}}
'''Олекса́ндр Владисла́вович Ткаче́нко''' ({{н}} [[22 січня]] [[1966]]&nbsp;р., [[Київ]])&nbsp;— генеральний директор [[1+1 медіа]],<ref>[http://media.1plus1.ua/group/management/alexander-tkachenko/ Біографія Олександра Ткаченка на офіційному сайті 1+1 медіа]</ref> український [[журналіст]], [[Ведучий|телеведучий]] та [[продюсер]]. Управлінець із тридцятиоднорічним досвідом роботи в медіаіндустрії, двадцять один з яких на посаді генпродюсера різноформатних каналів. За цей час вивів на український ринок понад 9 телеканалів різних медіагруп, які на сьогоднішній день є флагманськими. За час управління [[1+1 Media]] перетворив холдинг на впізнаваний, впливовий і конкурентний бренд на українському медіаринку.
 
== Освіта ==
У [[1990]]&nbsp;р.році закінчив [[Київський національний університет імені Тараса Шевченка|Київський університет ім. Шевченка]], [[Інститут журналістики Київського університету імені Бориса Грінченка|факультет журналістики]].
 
У [[2016]] році отримав диплом [[Harvard Business School]] за програмою «Business of Entertainment, Media, and Sports».
== Журналістська діяльність ==
1988—1991&nbsp;рр.&nbsp;— редактор і ведучий щотижневої телепрограми "Молодіжна студія «Гарт» на телеканалі [[UA: Перший (телеканал)|УТ-1]].
 
У 2018 році завершив навчання у [[INSEAD Business School]] в [[Сінгапур|Сінгапурі]] за програмою «Value Creation for Owners and Directors».
1991—1994&nbsp;— кореспондент українського представництва британського міжнародного агентства новин «[[Рейтер]]» (Reuters) у Києві.
 
[[1994]]&nbsp;— створив щотижневу інформаційно-аналітичну [[Телевізійна передача|телепрограму]] «[[Післямова (телепрограма)|Післямова]]», ведучим якої став сам.
 
[[1998]]—[[1999]]&nbsp;— на базі ТК «Нова мова» на замовлення телеканалу «[[Інтер (телеканал)|Інтер]]» протягом одного телесезону створював програму у форматі інтерв'ю з міжнародними знаменитостями під назвою «[[Обличчя світу]]».
 
Наприкінці [[2004]]&nbsp;р. в період [[вибори Президента України 2004|виборів Президента]] й [[Помаранчева революція|Помаранчевої революції]] був ведучим теледебатів на «[[Новий канал|Новому каналі]]» між кандидатами у Президенти, зокрема між [[Ющенко Віктор Андрійович|Ющенком]] і [[Янукович Віктор Федорович|Януковичем]].
 
[[23 травня]] [[2011]]&nbsp;р. в ефір «[[1+1]]» вийшов перший випуск нової авторської телепрограми [[Tkachenko.ua|«Tkachenko.UA»]] у форматі 45-хвилинних інтерв'ю з політиками і знаменитостями.<ref>[http://www.telekritika.ua/expert/2011-05-24/63075] Опитування експертів"Повернення Ткаченка: забута норма чи політичний гламур?", сайт «Телекритика»[http://www.telekritika.ua] (25.05.2011)</ref>
 
== Управлінська діяльність в медіа ==
1994—1999[[1994]]—[[1999]]&nbsp;рр.&nbsp;— президент телекомпанії (продакшн-студія) «Нова мова». «Нова мова» виробляла телепрограми «[[Післямова (телепрограма)|Післямова]]» і «Обличчя світу» для каналів [[УТ-1]] та «<nowiki/>[[Інтер (телеканал)|Інтер]]<nowiki/>».
 
У грудні [[1996]]&nbsp;р. разом з усією командою «Післямови» перейшов до нової телерадіокомпанії [[1+1|«Студія 1+1»]]. Створена Ткаченком «[[ТСН|Телевізійна служба новин]]» (ТСН) вийшла в ефір [[1 січня]] [[1997]]&nbsp;р. з ведучою [[Мазур Алла Григорівна|Аллою Мазур]]. Одночасно на «1+1» продовжувала виходити і «Післямова», а Ткаченко став також заступником генерального продюсера каналу. В грудні 1997&nbsp;р. залишив канал.
Рядок 70 ⟶ 62:
У квітні [[1999]]&nbsp;р. очолив телекомпанію «[[Новий канал]]», куди прийшов на замовлення тодішнього власника російського «Альфа-банку», де переформатував і зробив конкурентноздатною програму новин «Репортер», запросивши до неї кількох із команди «Післямови»: [[Шевченко Андрій Віталійович|Андрія Шевченка]], [[Найда Іванна Анатоліївна|Іванну Найду]], Ігоря Куляса. За короткий час канал став популярним, увійшовши у трійку лідерів за переглядами.
 
Із січня [[2000]]&nbsp;р. до травня [[2001]]&nbsp;р. був радником [[Прем'єр-міністр України|прем'єр-міністра України]] [[Ющенко Віктор Андрійович|Віктора Ющенка]] (на громадських засадах). У [[2003]]&nbsp;р. став неформальним керівником так званого «холдингу Пінчука» (телеканали «[[Новий канал]]», «[[ICTV]]», «[[СТБ]]»). У серпні [[2004]]&nbsp;р. склав повноваження керівника холдингу, а в січні [[2005]]&nbsp;р.&nbsp;— залишив «<nowiki/>[[Новий канал]]<nowiki/>».
Олександр Ткаченко в інтерв'ю зізнався, як прийшов на «Новий канал»:
{{цитата|Я потрапив на канал із командою проекту «Обличчя світу». Майданчиком для роботи була вже не програма, а цілий канал, хоча він вів мовлення лише на Київ. І наскільки я зрозумів, на той момент стратегія розвитку каналу, можливо, й існувала, але була достатньо дивною, економічно не обґрунтованою. І як людина, яка вже вміла заробляти кошти, я вирішив підняти перед акціонерами питання розвитку.
 
У [[2008]]&nbsp;р. працював у [[Москва|Москві]] заступником генерального директора телеканалу «[[РЕН-ТВ]]», яким на той момент володів німецький медіахолдинг «<nowiki/>[[RTL Group]]<nowiki/>». ось як Ткаченко каже про досвід керування ним:
Відтак мене запросили до Москви, де познайомився із власниками російської «Альфи». І думаю, що школа, яку вони мені тоді зробили стосовно розуміння бізнесу, багато в чому допомогла мені в майбутньому. Їхнє жорстке розуміння того, що таке бізнес, дозволило зробити з київського каналу третій за популярністю канал у країні достатньо коротким шляхом. Тому що перед тобою ставилася одна мета — гроші. А це дуже структурує характер мислення й характер ухвалення рішень. Канал фактично з моменту свого заснування перебував у «предпродажной подготовке». Ми завжди розуміли, що маємо заробляти для акціонерів гроші. А це багато в чому не те що стимулювало, а впливало на вибір тих чи інших проектів. І всі проекти, які ми робили, в першу чергу мали бути дешевими і ефективними.}}<ref>[https://detector.media/community/article/126957/2017-06-14-oleksandr-tkachenko-ukrainskii-glyadach-bachit-te-na-shcho-ne-zaslugovue-z-tochki-zoru-ekonomiki/] Олександр Ткаченко: «Український глядач бачить те, на що не заслуговує з точки зору економіки»</ref>
Із січня [[2000]]&nbsp;р. до травня [[2001]]&nbsp;р. був радником [[Прем'єр-міністр України|прем'єр-міністра України]] [[Ющенко Віктор Андрійович|Віктора Ющенка]] (на громадських засадах). У [[2003]]&nbsp;р. став неформальним керівником так званого «холдингу Пінчука» (телеканали «[[Новий канал]]», «[[ICTV]]», «[[СТБ]]»). У серпні [[2004]]&nbsp;р. склав повноваження керівника холдингу, а в січні [[2005]]&nbsp;р.&nbsp;— залишив «Новий канал».
 
Із серпня [[2008]]&nbsp;р.&nbsp;— генеральний директор групи каналів «<nowiki/>[[1+1 Media]]<nowiki/>»<ref>[http://mediananny.com/intervju/12049/Aleksandr_Tkachenko___Vy_imeete_v_vidu_razdvoenie_lichnosti__ ] Інтерв'ю О.Ткаченка: «Ви маєте на увазі роздвоєння особистості?» інтернет-виданню «Медіаняня», 13.04.2010.</ref>, до якої входять «[[1+1]]», «[[2+2]]», [[ТЕТ (телеканал)|«ТЕТ»]] та «Сіті» (з 2012&nbsp;р. переформатований у дитячий канал «<nowiki/>[[ПлюсПлюс]]<nowiki/>»).<ref>[http://www.umoloda.kiev.ua/number/1739/211/61544/] Інтерв'ю О.Ткаченка газеті «Україна молода»: «Ми не робитимемо канал, який існував в інший історичний проміжок часу» (17.09.2010)</ref>
У [[2008]]&nbsp;р. працював у Москві заступником генерального директора телеканалу «[[РЕН-ТВ]]», яким на той момент володів німецький медіахолдинг «RTL Group». ось як Ткаченко каже про досвід керування ним:
{{цитата|До Москви мене запросили німці з RTL Group, які стали співвласниками РЕН-ТВ. У них був невдалий досвід «парашутування» своєї людини із Заходу на канал РЕН-ТВ. Наскільки я розумію, була певна домовленість із російськими співвласниками, що німці рекомендують генпродюсера. А з огляду на те, що я достатньо багато спілкувався ще на Новому каналі з багатьма західними компаніями, я певним чином потрапив у сферу зацікавленості RTL. Було в мене кілька зустрічей у Люксембургу, в Берліні з керівництвом RTL, і вони рекомендували мене запросити в Москву. Це одразу не відбулося, тому що певний час до мене приглядалися росіяни. Але потім запросили туди.
 
Там набагато простіше працювати, ніж у Києві. Тому що все ж таки я повернувся в ситуацію, коли економіка є драйвером процесу створення телебачення, коли йдеться про гроші в першу чергу, коли рішення приймаються не так, як у нас (малює рукою звивисту лінію), а потім кажуть: «Давайте посмотрим на это решение сбоку», — і так далі. Достатньо straightforward — прямо і відкрито, більш агресивно. Ну і, безперечно, в Москві на той час була надзвичайно велика кількість на квадратний метр талановитих людей.}}
 
Із серпня [[2008]]&nbsp;р.&nbsp;— генеральний директор групи каналів «1+1»<ref>[http://mediananny.com/intervju/12049/Aleksandr_Tkachenko___Vy_imeete_v_vidu_razdvoenie_lichnosti__ ] Інтерв'ю О.Ткаченка: «Ви маєте на увазі роздвоєння особистості?» інтернет-виданню «Медіаняня», 13.04.2010.</ref>, до якої входять «[[1+1]]», «[[2+2]]», [[ТЕТ (телеканал)|«ТЕТ»]] та «Сіті» (з 2012&nbsp;р. переформатований у дитячий канал «ПлюсПлюс»).<ref>[http://www.umoloda.kiev.ua/number/1739/211/61544/] Інтерв'ю О.Ткаченка газеті «Україна молода»: «Ми не робитимемо канал, який існував в інший історичний проміжок часу» (17.09.2010)</ref>
 
== Продюсерська діяльність ==
Виступив продюсером телефільмів
 
* «[[Доярка з Хацапетівки]]»;
*«[[Доярка з Хацапетівки]]»;
*[[Будинок з вежкою (фільм)|«Будинок з вежкою»]], (2017);
* «[[Завтра буде завтра]]» (2004);
* «Ворожея»;
* «Сапери»,;
Рядок 103 ⟶ 89:
* «Пісня пісень» (2015);
* «Поцілуємося» (2015).
* [[Школа (телесеріал, 2018)|«Школа» 1-2 сезон]] (2018).
 
{{div col end}}
== Журналістська діяльність ==
1988—1991[[1988]]—[[1991]]&nbsp;рр.&nbsp;— редактор і ведучий щотижневої телепрограми "Молодіжна студія «Гарт» на телеканалі [[UA: Перший (телеканал)|УТ-1]].
 
1991—1994[[1991]]—[[1994]]&nbsp;— кореспондент українського представництва британського міжнародного агентства новин «[[Рейтер|Рейтерс]]» (Reuters) у [[Київ|Києві]].
 
[[1994]]&nbsp;— створив щотижневу інформаційно-аналітичну [[Телевізійна передача|телепрограму]] «[[Післямова (телепрограма)|Післямова]]», ведучим якої став сам.
 
[[1998]]—[[1999]]&nbsp;— на базі ТК «Нова мова» на замовлення телеканалу «[[Інтер (телеканал)|Інтер]]» протягом одного телесезону створював програму у форматі інтерв'ю з міжнародними знаменитостями під назвою «[[Обличчя світу]]».
 
Наприкінці [[2004]]&nbsp;р. в період [[вибори Президента України 2004|виборів Президента]] й [[Помаранчева революція|Помаранчевої революції]] був ведучим теледебатів на «[[Новий канал|Новому каналі]]» між кандидатами у Президенти, зокрема між [[Ющенко Віктор Андрійович|Ющенком]] і [[Янукович Віктор Федорович|Януковичем]].
 
[[23 травня]] [[2011]]&nbsp;р. в ефір «[[1+1]]» вийшов перший випуск нової авторської телепрограми [[Tkachenko.ua|«Tkachenko.UA»]] у форматі 45-хвилинних інтерв'ю з політиками і знаменитостями.<ref>[http://www.telekritika.ua/expert/2011-05-24/63075] Опитування експертів"Повернення Ткаченка: забута норма чи політичний гламур?", сайт «Телекритика»[http://www.telekritika.ua] (25.05.2011)</ref>
 
== Участь в реформуванні медіа-ринку ==
Починаючи із 2005&nbsp;р. разом із екс-колегою [[Шевченко Андрій Віталійович|Андрієм Шевченком]] став одним з активістів створення в Україні Суспільного телерадіомовлення,<ref>[http://www.day.kiev.ua/131737] Інтерв'ю О.Ткаченка для газети «День»: «Суспільне телебачення&nbsp;— історичний виклик вітчизняній журналістиці» (4.02.2005)</ref> та один із авторів концепції створення Суспільного телебачення (Суспільного мовлення).<ref>[http://www.telekritika.ua/suspilne-movlennya/2008-08-05/39859] Інтерв'ю О.Ткаченка для радіо «Свобода» про перипетії створення Суспільного телебачення (4.08.2008)</ref>
 
Як один із найвпливовіших CEO української сфери медіа, Олександр бере активну участь у реформування індустрії. Під його керівництвом медіахолдинг 1+1 media завжди має проактивну позицію щодо подій та змін, що стостуються медіаіндустрії.
 
Також Олександр один із перших CEO в медіаіндустрії, який взяв фокус на діяльність групи як соціально-відповідального бізнесу. Зокрема, в 2017 році 1+1 медіа презентувала перший звіт із корпоративної соціальної відповідальності серед медіакомпаній.<ref>{{Cite web|title=Група "1+1 медіа" презентувала перший звіт з корпоративної соціальної відповідальності серед медіакомпаній України|url=https://tsn.ua/ukrayina/grupa-1-1-media-prezentuvala-pershiy-zvit-z-korporativnoyi-socialnoyi-vidpovidalnosti-sered-mediakompaniy-ukrayini-1098210.html|website=ТСН.ua|date=2018-01-29|accessdate=2019-02-27|language=uk}}</ref>
 
У листопаді 2018 році 1+1 media разом з американо-норвезькою командою зняла пілот першого міжнародного серіалу «Jonathan Fort» . Зйомками займалася норвезька компанія Evil Doghouse Production разом із українським 1+1 Продакшн.<ref>{{Cite web|url=https://media.1plus1.ua/ua/news/11_media_razom_z_amerykanonorvezkoiu_komandoiu_znimatyme_pershyi_mizhnarodnyi_serial|website=media.1plus1.ua|accessdate=2019-02-27}}</ref>
 
== Відзнаки та досягнення ==
У 2015<ref>{{Cite web|title=100 самых влиятельных украинцев. Полный список|url=https://focus.ua/ratings/341942/|website=ФОКУС|accessdate=2019-02-27}}</ref>, 2016<ref>{{Cite web|title=100 самых влиятельных украинцев|url=https://focus.ua/ratings/363055/|website=ФОКУС|accessdate=2019-02-27|last=|first=|date=|publisher=|language=}}</ref>, 2017<ref>{{Cite web|title=100 самых влиятельных украинцев|url=https://focus.ua/ratings/387310/|website=ФОКУС|accessdate=2019-02-27}}</ref>, 2018 роках Олександр увійшов в ТОП-100 найбільш впливових українців згідно рейтингу журналу «<nowiki/>[[Фокус (журнал, Україна)|Фокус]]<nowiki/>».
 
У 2010<ref>{{Cite web|title=200 самых влиятельных украинцев. Рейтинг Фокуса|url=https://focus.ua/ratings/161109/|website=ФОКУС|accessdate=2019-02-27}}</ref>, 2011<ref>{{Cite web|title=200 самых влиятельных украинцев. Рейтинг Фокуса|url=https://focus.ua/ratings/211416/|website=ФОКУС|accessdate=2019-02-27}}</ref>, 2012<ref>{{Cite web|title=Фокус представил рейтинг 200 самых влиятельных украинцев|url=https://focus.ua/ratings/254440/|website=ФОКУС|accessdate=2019-02-27}}</ref> роках Олександр увійшов в ТОП-200 найбільш впливових українців згідно рейтингу журналу «<nowiki/>[[Фокус (журнал, Україна)|Фокус]]<nowiki/>».
 
Згідно рейтингу кращих ТОП-менеджерів України «ТОП-100» [https://delo.ua/ delo.ua], постійно входить до трійки кращих CEO медіаіндустрії.
 
За версією премії «<nowiki/>[[X-Ray Marketing Awards]]<nowiki/>», у 2017 році увійшов до ТОП-3 генеральних директорів, орієнтованих на маркетинг.<ref>{{Cite web|title="1+1 медіа" отримала одразу три нагороди X-Ray Marketing Awards|url=https://tsn.ua/ukrayina/1-1-media-otrimala-odrazu-tri-nagorodi-x-ray-marketing-awards-866465.html|website=ТСН.ua|date=2017-01-20|accessdate=2019-02-27|language=uk}}</ref>
 
Також у [[2018]] році команда управлінців [[1+1 Media]] стала однією з лідерів рейтингу «Business HReformation 2018. Кращі роботодавці України», який був сформований журналом «<nowiki/>[[Бізнес (журнал)|Бізнес]]<nowiki/>», де посіла 2 місце у номінації «Сильний топ-менеджмент ‒ Dream Team»<ref>{{Cite web|title=HReformation 2018. Антикрихкі: сильний топ-менеджмент України|url=https://business.ua/biznes/item/4448-hreformation-2018-antykrykhki-sylnyi-topmenedzhment-ukrainy|website=business.ua|accessdate=2019-02-27|language=ru-ru}}</ref>
 
== Див. також ==