Жмудь: відмінності між версіями

[перевірена версія][перевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
Basio (обговорення | внесок)
м додана Категорія:Жмудь за допомогою HotCat
м →‎Історія: мовне редагування, коригування
Рядок 37:
Жемайтія в XIII і навіть в XIV століттях займала великий простір. Достовірна історія Жмуді починається з [[XIII століття]], з часу появи в сусідстві німців, і наповнена, головним чином, звістками про боротьбу з останніми, що тривала до початку XV століття.
 
В [[Київська Русь|руських]] ([[Україна|українських]]) джерелах першу згадку про Жемайтію знаходим у [[Галицько-Волинський літопис|Волинському літописі]] в подіях [[1215]]–[[1219]] років, коли до князя [[Роман Мстиславич|Романа Мстиславича]] приїхали посли від литовскихлитовських та жемайтійських князів<ref>У рік 6723 [1215]. У той же час за Божим повелінням прислали князі литовські [послів] до великої княгині Романової, і до Данила, і до Василька, мир даючи. А жемоїтські князі&nbsp;— [це] Єрдивил, Викинт. [http://litopys.org.ua/links/galvol.htm Галицько-Волинський літопис. Переклад Л. Махновця]</ref>. За літописом мирний договір прийняли обоє жемайтійських князякнязі, Гердвілас та [[Вікінт|ВикінтасВікінтас]].
 
Жемайтія посилено і довго відстоювала свою релігію і свою незалежність від німців; ву країні жмуді знаходилосямістилося литовське святилище Рамове, і гнані з Литви волхви знаходили у них притулок ще в XV столітті.
 
Разом з тим Жемайтія була ретельною берегинею національних переказів та звичаїв і ревно відстоювала їх проти всіх спроб великих князів литовських ввести будь-які нововведення. За договором [[1254]] [[Міндовг]] віддав Жмудь [[Лівонський орден|Лівонському ордену]]; через 11 років Жмудь за допомогою латишів і Куроні звільняється від влади лівонських лицарів, але незабаром знову розпочинає боротьбу з Тевтонським орденом. Особливо часті і небезпечні були напади німців у XIV столітті, лише за [[Кейстут]]а вони перейшли в партизанську війну. Після смерті Кейстута, в 1382, великий князь литовський Ягайло віддав Жмудь лівонцям; але жмуди незабаром повстали і скинули цю залежність. У 1398 за Салинським договором Жмудь знову була віддана лівонцям [[Вітовт]]ом, який повернув її німцям вдруге після повстання [[1400]]—[[1401]] років.
 
Після [[1410]] року Жемайтія позбулася від вторгнення німців. З цього часу її власники, Вітовт таі Ягайло, починають посилено насаджувати тут християнство, що внаслідок опору жителів затверджується остаточно тільки в XVI столітті, єзуїтами.
 
Тут існувала особлива автономна одиниця&nbsp;— [[Жемайтійське староство|Жмудське староство]]. З самого початку Жемайтія мала особливого князя, в основному підручного великого князя литовського; столицею його були Росієни. У 1492 великий князь Олександр дав Жмуді «земельний привілей» (руською мовою), що стало початком утворення станів у країні. Подальша історія Жмуді входить цілком у спільну історію Литви. У 1795 область Жмуді увійшла до складу Литовської губернії, в [[1801]]&nbsp;— до складу Віленської і нарешті&nbsp;— Ковенської.