Німе кіно: відмінності між версіями

'''Німе кіно''' — загальноприйнята назва [[кінематограф]]уа ув перші десятиліття його історії, коли фільми виходили на екрани без синхронно записаного звуку. Саме відсутність доступної технічної можливості запису і синхронного відтворення звуку (а не, скажімо, відсутність кольору) виявилося найбільш важливою обставиною, що визначила художню специфіку [[кінофільм]]ів у цей період.

До початку [[1920-ті у кіно|1920-тих]] років «німе кіно» отримало широкий набір художніх засобів, які зумовили одночасний розвиток декількох напрямків кінематографукінематографа як мистецтва — російського драматичного [[Бауер Євген Францевич|Євгена Бауера]], німецький [[Експресіонізм у кіно|кіноекспресіонізм]] ([[Роберт Віне]], [[Фрідріх Вільгельм Мурнау]], [[Фріц Ланґ]], [[Пауль Лені]] та ін.), американська оповідна школа ([[Девід Ворк Гріффіт|Девід Ворк Ґріффіт]], [[Томас Інс]] та ін.) і радянська школа документально-художнього фільму ([[Дзиґа Вертов]]).

Становлення кінематографукінематографа у Франції пов'язане з ім'ям братів [[Брати Люм'єр|Огюста та Луї Люм'єрів]], які працювали в Ліоні у фотографічній студії їхнього батька Антуана. Їхній кінематограф, який призначався як для зйомок фільмів, так і для їхнього показу, був запатентований [[13 лютого]] [[1895]]. Його перша публічна демонстрація відбулася [[28 грудня]] того ж року в індійському салоні «Гран-кафе» на бульварі Капуцинів у Парижі. На цьому показі глядачі могли спостерігати 10 фільмів, загальною тривалістю 20 хвилин, які були зняті нерухомою камерою. Одним із перших фільмів став «Вихід робітників з фабрики братів Люм'єрів у Ліоні», який зобразив вихід із воріт кількох сотень людей, собаку, коня, а також виїзд людини на велосипеді. Ще на цьому показі демонструвався фільм «Руйнування стіни», де кадри фільму прокручувалися в зворотному напрямі і зруйнована стіна відновлювалася. «Руйнування стіни» став першим фільмом зі спецефектами. На цьому сеансі також демонструвалася і перша комедія — «Политий поливальник», у якому поливальника облило струменем води через пустощі хлопчика, що наступив на шланг.

«Німе кіно — найчистіша форма кінематографукінематографа. Йому, звичайно, не вистачає звуку людського голосу і шумів. Та додавання їх не спокутувало б тих незворотних наслідків, які воно спричинило за собою. Якщо раніше не вистачало одного тільки звуку, то з його введенням ми позбулися всіх досягнень, завойованих чистим кінематографом» (Альфред Хічкок)