Після загибелі Муравйова серед комісарів і червоноармійців широко поширилися підозри проти взагалі всіх колишніх царських офіцерів. Крім того, наслідки заколоту виявилися вкрай важкими для фронту.
Як підкреслює дослідник Б. В. Соколов у своїй роботі «Михаил Тухачевский: жизнь и смерть „Красного маршала“»<ref>''Соколов Б. В.'' Михаил Тухачевский: жизнь и смерть «Красного маршала». — Смоленск: Русич, 1999. — 512 с. : фото. — (Мир в войнах). — {{s|ISBN 5-88590-956-3.}} {{ref-ru}}</ref>, війська Східного фронту були деморалізовані і збиті з пантелику спочатку телеграмами головкома Муравйова про мир з чехословаками і війну з Німеччиною, а потім — про зраду Муравйова, і про продовження війни з [[Чехословацький корпус|чехословаками]]. Підполковник [[Каппель Володимир Оскарович |Володимир Каппель]] прийняв рішення скористатися моментом, і завдати удару<ref> [http://www.x-libri.ru/elib/shmbr000/00000153.htm Часть 153 з 592 — ''Шамбаров Валерий.'' Белогвардейщина. На Волге-матушке] {{ref-ru}}</ref>. Червона армія незабаром залишила Бугульму, Мелекесс і Симбірськ, а на початку серпня і Казань, де у руки чехословаків і Народної армії Комуча потрапила частина російського золотого запасу. У зв'язку зі сформованим важким становищем на фронті на станцію [[Свиязьк]] незабаром після падіння Казані особисто прибув наркомвійськмор Лев Троцький.
