Марія Софія Дольницька: відмінності між версіями
| [неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
м Вікіфікація |
уточнення |
||
Рядок 6:
| Підпис =
| Ім'я при народженні = Марія Софія (Марійка) Дольницька
| Дата народження =
| Місце народження =
| Дата смерті =
| Місце смерті =
| Національність = українка
| Громадянство =
Рядок 39:
Твори Марії Дольницької почали з'являтися на мистецьких виставках Австрії, Німеччини, Італії, Голландії, Швейцарії, Швеції, Північної Америки. Їх відзначали й купували як окремі особи, так і музеї. Праці Дольницької привернули увагу мистецтвознавців і у рідному Львові: «…емалеві ікони Дольницької викликали справжню сензацію. Це бо знайшовся мистець, який відновив старі мистецькі традиції княжої та гетьманської доби, коли на Україні були створені в емалевій техніці твори високої мистецької вартости. Захоплені іконами Дольницької, львівські любителі мистецтв замовляли в неї також емаль для себе…» <br/>
1931 р. Марійка вступила до новозаснованої [[Асоціація_незалежних_українських_митців|Асоціації незалежних українських митців (АНУМ)]] у Львові, стала активно брати участь у житті, дописувати до журналу «Мистецтво» (що видавався АНУМ), листувалася з [[Павло_Ковжун|Павлом Коржуном]], [[Ярослава_Музика|Ярославою Музикою]], Іваном Іванцем. 1935 р., після 24 літ перебування за кордоном, Марія Дольницька приїхала на два місяці до Галичини.
1936 р. Марійка Дольницька одружилася з Оттом Недбалем, здібним ювеліром і знавцем металевих виробів, набагато молодшим за неї. Однак «подружжя це було, здається, радше „з розуму, як з любови“, і після 25 років спільного життя вони розійшлися. Дітей вони не мали».<br/>
1937 р. на прохання керівництва АНУМ Марійка провела у Львові 6-тижневий курс емалі. Життя в Галичині допомогло їй зав'язати особисті контакти з відомими українськими митцями: [[Гординський_Святослав_Ярославович|Святославом Гординським]], [[Бутович_Микола_Григорович|Миколою Бутовичем]], [[Ярослава_Музика|Ярославою Музикою]], Михайлом Осінчуком, Павлом Коржуном, Іваном Іванцем, [[Новаківський_Олекса_Харлампійович|Олексою Новаківським]]. У цей час вона мала змогу відвідати сім'ю свого брата д-ра Стефана Дольницького, який мешкав у м. Сколім, та зустрітися з іншими родичами.
Марія Дольницька винайшла ще дві нові техніки виготовлення емалі: одна з них — це створення образів не на металевій плитці, що вимагало випалювання у спеціальній печі й обмежувало його величину, а на дротяній сітці, що давало можливість випалювати без печі полум'ям газу і без обмежень її величини. Емаль, створена на дротяній сітці, мала ще ту перевагу, що її можна було звинути у згорток, як картину, намальовану на полотні. Інший її винахід — це спосіб відділення кольорів без застосування металевих дротиків, як то робилося до того часу.
По закінченні окупації Австрії у 1955 р. Марійка знову почала виставляти свої твори і зав'язувати контакти з українською діаспорою в Америці, вона повернулася до своєї улюбленої емалі.
=== Останні роки життя ===
Про останні роки й дні життя Марії Дольницької В. Попович писав: «…В 1968 році, через ослаблення здоров'я, Дольницька перестала працювати в емалі. Останнім її твором була пропам'ятна таблиця академічного товариства „Січ“ для української церкви св. Варвари у Відні. Через дивний збіг обставин, перший її твір — олійний образ св. Варвари (1916 рік) — і останній — пропам'ятна таблиця з архистратигом Михаїлом — знаходяться у віденській українській церкві!
Від 1970 року Дольницька була під постійною контролею лікарів. Вона терпіла на недомагання кровообігу, що спричинило в квітні 1972 частинний параліж правої частини тіла. Після кількамісячного лікування в шпиталі, її стан здоров'я поправився і вона вернулася до хати. Про яку-небудь творчість не було мови і вона це прикро переживала.
Останні місяці життя Дольницька провела на лектурі історії та спогадів, не переставала цікавитися українським життям і, передбачаючи близький кінець, упорядковувала справи спадщини.
Смерть прийшла 27 жовтня 1974. Прийнявши св. Тайни, померла в себе в хаті, бо не бажала йти до клініки лікувати запалення легенів. Невелика громада приятелів українців та австрійців відправила в дні 4 листопада покійну на віденське кладовище, де о. Дзерович відправив похоронні обряди».
Марія Дольницька похована в Відні в "гробовці Івана Заяця (там де й Іза) на Friedhoffsdauer.▼
== Джерела ==
Рядок 57 ⟶ 63:
* Марія ДОЛЬНИЦЬКА — мистець емалі http://www.pavel-ko.net/old/myslik65.php
{{Нормативний контроль}}
[[Категорія:Українські художники]]
| |||